“Экономические науки” / 6.Маркетинг и менеджмент

Бейба О.А., Кубай О. Г.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Дивідендна політика підприємства та напрями її удосконалення

Початковим етапом формування дивідендної політики є вибір визначальних цілей формування дивідендної політики та визначення загального часового періоду розроблення дивідендної політики. Цілями побудови дивідендної політики можуть виступати: задоволення інтересів акціонерів, що зацікавлені в отриманні доходу на інвестовані кошти у формі дивідендів, підняття престижу акцій акціонерного товариства та ін.

Усю сукупність факторів, що впливають на вибір методу дивідендної політики, за Є. Брігхемом, можна об'єднати в чотири великі групи [1]:

- обмеження щодо дивідендних виплат (законодавчі, податкові, брак готівки у фірми тощо);

- інвестиційні можливості фірми;

- доступність і вартість альтернативних джерел капіталу;

- вплив дивідендної політики на необхідну норму прибутку на просту акцію [1].

Щодо форм виплати дивідендів, то можливі різні види форм виплати: натуральна, грошова (коштами) чи акціями.

На нашу думку, для здійснення дивідендних виплат вітчизняними акціонерним товариствам необхідні такі зміни в організаційно-правовому середовищі акціонерного товариства, які стимулюватимуть побудову ефективної дивідендної політики підприємствами:

1.Ухвалення проекту закону про акціонерні товариства, в якому в питаннях регулювання дивідендних виплат доцільним є використання сегментованого підходу, а саме - для акціонерних товариств, що не виходять на ринок цінних паперів, доцільним є закріплення на законодавчому рівні певного обов'язкового мінімуму частки прибутку, що йде на виплату дивідендів.

2. Диференційований характер оподаткування доходів акціонерів, а саме:

-установлення нижчої ставки оподаткування прибутку в разі здійснення АТ дивідендних виплат;

-установлення нижчих ставок оподаткування дивідендів акціонерів, що є тримачами акцій більше ніж один рік.

3. Збільшення вимог державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до характеру інформації, що надається АТ, у таких напрямах:

-скорочення терміну подання звітності до шести місяців (на даний час такий термін становить дев'ять місяців), а також подання квартальних звітів, що поліпшить інформування акціонерів (як наявних, так і потенційних) про результати господарської діяльності АТ і напрями використання чистого прибутку;

-закріплення на законодавчому рівні подання емітентами локального акта «Про розподіл прибутку АТ», в якому були б обґрунтовані напрями використання прибутку [2].

Виплата дивідендів залежить не тільки від наявності та розміру прибутку, а й від бажання власників контрольного пакета акцій прийняти рішення про виплату дивідендів.

Зміст дивідендної політики становить регулювання процесу нарахування і виплати дивідендів, який здійснюється через систему певних норм і заходів для досягнення або підтримання певного стану, а суть дивідендної політики полягає в раціональному розподілі прибутку підприємства, означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у формі дивідендів чи утримувати їх для інвестування.

Отже, дивідендна політика – це сукупність методів і принципів нарахування і виплати дивідендів відповідно до економічної стратегії товариства.

Для підприємств АПК означені принципи повинні враховувати специфіку правових відносин, адже перспективними видами фінансування АПК є концентрація фінансових ресурсів через злиття та поглинання корпорацій, утворення корпоративних об’єднань підприємств агропромислового комплексу.

Зазначений механізм фінансування передбачає проведення емісії цінних паперів (акцій) з наступною консолідацією створеного акціонерного капіталу, обмін частками у статутних фондах об’єднуваних підприємств, передачі таких часток у довірче управління. Дивідендну політику товариство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду[3].

Отже, для реалізації ефективної дивідендної політики на теперішній час потрібно змінити застаріле законодавство, яке залишилося нам від колишньої влади ССР. Для ефективної зміни законодавства спочатку потрібно проаналізувати процентну ставку дивідендів, розмір прибутків підприємства та залежність ставки від прибутку, а також податкову політику держави. Від всіх цих чинників залежить зацікавленість акціонерів, особливо іноземних та вклад їх коштів в розвиток державних та іншої форми власності підприємств, що призведе в свою чергу до економічного розвитку підприємств, який вплине на збільшення бюджету держави та її економічного, фінансового та соціального розвитку.

Література:

1. Каліна І.І. Реалізація ефективної дивідендної політики в сучасних умовах / І. І. Каліна // Фінанси. – 2010. – №7. – С. 20 – 26.

2. Сисой Ю.В. Формування дивідендної політики сучасних підприємств: зарубіжний досвід та вітчизняні особливості / Ю. В. Сисой // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций:региональный аспект. – 2011. – №3. – С. 368 – 372.

3. Приймак І.І. Дивідендна політика як стратегія підприємства у сфері розподілу прибутку / І.І. Приймак, М.М. Байдала // Фінанси України. – 2011. – №6. – С. 31 – 35.