Економічні науки / 6.Маркетинг и менеджмент

Швець А.Г., Кубай О.Г.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Управління фінансовими ризиками Підприємств

Ринкові умови господарювання підприємств вказують на те, що у складі загального підприємницького ризику важливу роль займають фінансові ризики, що зумовлене зміною економічної ситуації в країні та кон’юнктури фінансового ринку. Дана проблема особливо гостро постає для сільськогосподарських підприємств, оскільки вони несуть вдвічі більше ризиків, що зумовлено тісною залежністю виробництва від природніх умов.

В останні десятиріччя проблема управління ризиками привертала увагу і знайшла відображення у працях багатьох науковців: Альтшулера А.Б., Воронової Л.К., Дорофєєва Б.Ю., Зємцова М.М., Карманова Є.В., Коваленка Л.О., Говорушка Т.А., Кравчука В.В., Шапошнікова О.О., Айзенберга І.П., Гальчинського А.С. та ін. Однак, дана проблема потребує подальших досліджень та публікацій.

Фінансовий ризик підприємства – це ймовірність повної чи часткової втрати запланованих фінансових результатів через настання несприятливих подій для суб’єкта економічної діяльності в умовах невизначеності під час здійснення внутрішньої і зовнішньої господарської діяльності [1, c.71].

Фінансовий ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні будь-якого підприємства і супроводжує майже всі види фінансових операцій та всі напрями його фінансової діяльності. Це конкретна дія суб’єкта, який приймає рішення, спрямована на практичний вихід із цієї ситуації в умовах неминучого вибору.

З метою створення надійної системи забезпечення фінансової безпеки підприємства у сучасних економічних умовах виникає необхідність в управлінні фінансовими ризиками.

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків.

Алгоритм управління фінансовим ризиком на підприємстві складається із:

ü аналізу господарських операцій;

ü ідентифікації ризиків;

ü оцінка ризиків;

ü формування стратегії нейтралізації ризику;

ü контроль реалізації стратегії [2, c.73].

При управління фінансовим ризиками використовують стратегії уникнення ризику та стратегію утримання ризику.

Стратегія уникнення ризику передбачає розробку таких заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. До таких заходів відносять:

Ø відмову від здійснення фінансових операцій, рівень ризику яких надмірно високий;

Ø відмова від продовження господарських відносин із партнерами, які систематично порушують контракті зобов’язання;

Ø відмова від використання у високих об’ємах позикового капіталу;

Ø відмова від надмірного використання у високих об’ємах позикового капіталу;

Ø відмова від використання тимчасових вільних грошових активів у короткострокових фінансових інвестицій [3].

Стратегія утримання ризику полягає у прийнятті суб'єктом господарювання певної величини фінансового ризику на утримання його на такому рівні. Вона включає:

Ø лімітація концентрації ризику – реалізується шляхом встановлення на підприємстві відповідних внутрішніх фінансових нормативів (граничний розмір позикових засобів, які використовуються у господарській діяльності; мінімальний розмір активів у високоліквідній формі; максимальний розмір вкладення засобів у цінні папери одного емітента; максимальний період відвернення засобів у дебіторську заборгованість тощо) у процесі розробки політики здійснення різних аспектів фінансової діяльності;

Ø диверсифікація ризику – заснована на розподіл ризиків і може здійснюватись у формах диверсифікації видів фінансової діяльності, диверсифікації валютного портфеля, диверсифікації депозитного портфеля, диверсифікації програми реального інвестування тощо;

Ø механізм трансферту фінансових ризиків – передбачає передачу тієї частини ризику партнерам під час окремих фінансових операцій, для якої вони мають більше можливостей нейтралізації (розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту, між підприємством і постачальниками сировини і матеріалів, між учасниками лізингової та факторингової операції тощо);

Ø самострахування фінансових ризиків – засноване на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів з метою подолання негативних фінансових наслідків ризиків, шляхом формування резервного фонду, цільових резервних фондів, використання нерозподіленого прибутку звітного періоду тощо;

Ø інші методи такі як: отримання від контрагентів певних гарантій, скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах, застосування штрафних санкцій тощо [4].

Для ефективного управління фінансовими ризиками на підприємствах в ринкових умовах господарювання необхідно здійснювати постійно моніторинг інформаційного простору на можливість появи нових методів оцінки, аналізу та нейтралізації ризиків, ретельно контролювати політику управління ризиками.

Таким чином, проблема фінансових ризиків підприємства є надзвичайно актуальною, оскільки вони призводять до повної чи часткової втрати запланованих фінансових результатів через настання несприятливих подій, що є неприпустимим в ринкових умовах, за яких діяльність підприємств спрямована на максимізацію прибутку. Тому, важливим аспектом фінансово-господарської діяльності підприємств виступає управління фінансовими ризиками, яке сприяє недопущенню збитків підприємством, його банкрутства і наступної ліквідації.

Література:

1. Орєхова К.В., Кметик Л.М. Критичний аналіз підходів до визначення поняття «фінансовий ризик підприємства» / К.В. Орєхова, Л.М. Кметик // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. - №1 (10). – С. 69 – 74.

2. Бабак О. Фінансові ризики та основні методи їх нейтралізації // Вісник УАБС. – 2010. - №6 (23). – С. 71 – 78.

3. Нєкрасов А.В., Пастухов В.М. Управління фінансовими ризиками в Україні в сучасних умовах / А.В. Нєкрасова, В.М. Пастухов // Економічний простір. – 2011. – Вип. 16 (125). – С. 112 – 121.

4. Ігнатенко А.В., Кабанов В.Г., Харченко О.І. Механізми нейтралізації фінансових ризиків українських підприємств в умовах глобалізації / А.В. Ігнатенко, В.Г. Кабанов, О.І. Харченко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №5 (95). – С. 136 – 144.