Коваль Л.В., Бондар А.П.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Валютний ризик в зовнішньоекономічній діяльності

Учасники зовнішньоекономічної діяльності, як комерційні банки, так і їх клієнти, постійно потерпають від нестабільності та неможливості протидіяти цілеспрямованим валютним спекуляціям. Тому вивчення характеру та розмірів валютних ризиків, комплексне їх оцінювання є сьогодні дуже доцільним і актуальним.

Дослідженням проблемних питань займаються провідні українські та зарубіжні вчені: Л. Кіндрацька, Л. Примостка, К. Раєвський, Т. Раєвська, К. Редхеда, Дж. Сінкі, В. Усоскін, але ця тема й досі залишається відкритою для подальшого розгляду.

Валютний ризик відображає ймовірність фінансових втрат унаслідок того, що курс однієї валюти щодо іншої зміниться протягом певного часу. У реальному житті валютні курси дуже рідко вдається більш чи менш довго втримати на одному й тому самому рівні. Отже, валютний ризик існує майже завжди, коли здійснюються операції з іноземною валютою [3].

Управління валютним ризиком передбачає визначення його ступеня, оцінку можливих наслідків та вибір методів страхування. Правильна оцінка валютного ризику в умовах крайньої неврівноваженості ризикової кон'юнктури приймає важливе економічне значення. Стихія ринку в котрий раз може звести нанівець довгострокові зусилля навіть крупної компанії і тому передбачення можливих валютних збитків має велике значення в внутрішньофірмовому фінансовому плануванні, в підвищенні ефективності основної діяльності банку або корпорації. Оцінка ризику завжди включає визначення величини ризикового періоду, суму під ризиком, а також ризик втрат по зобов'язанням, які можуть виникнути в майбутньому.

Оцінка ризику операцій в одній іноземній валюті не завжди є виправданою, особливо якщо валюта, в якій проводяться розрахунки, не є стабільною. У такій ситуації при укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) наголошується на необхідності приділяти особливу увагу визначенню ціни контракту. Щоб уникнути частини втрат, пов’язаних зі зміною курсів іноземних валют, необхідно укладати контракти із включенням захисних валютно-цінових застережень, що сприятиме мінімізації валютних ризиків [2].

В міжнародній практиці найбільш широко для зменшення валютного ризику використовуються строкові валютні операції: форвардні, ф'ючерсні, опціонні. Строкові угоди використовуються для покриття валютного ризику або для його страхування (хеджування). "Строкове" покриття валютного ризику полягає в купівлі-продажу іноземної валюти на строк для забезпечення майбутніх платежів і надходжень (є також форма "готівкового" покриття – купівля-продаж готівкової валюти з наступним розміщенням її в депозити або залучення депозитів на строк). Страхування валютного ризику в будь-якому випадку полягає в купівлі-продажу валюти на термін з наступним здійсненням зворотньої операції, так як збиток по основній готівковій угоді корпорації повинен покриватися прибутком по строковій або навпаки [1].

В Україні використовуються два основні методи страхування від валютних ризиків:

1) валютні застереження;

2) форвардні операції.

Валютні застереження являють собою спеціально включені в текст контракта умови, у відповідності з якими сума платежу повинна бути переглянута в тій же пропорції в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу по відношенню до валюти застереження. Валютне застереження "рівного ризику" збільшує межі коливань валютних курсів і тим самим період часу, напротязі якого партнери можуть без перегляду умов контракту співпрацювати на взаємовигідній основі.

Сутність форвардних операцій по страхуванню валютних ризиків заключається в тому, що при поданні комерційної пропозиції або при підписанні контракту експортер, знаючи приблизний графік надходження платежів по контракту, укладає з своїм банком угоду про переуступку йому майбутніх надходжень в валюті по завчасно визначеному (терміновому) курсі. Таким чином, експортер наперед може визначити суму свого доходу в національній валюті і виходячи з цього встановлювати ціну контракту. Цей терміновий курс може бути більше ( тобто котируватись з премією) або менше (тобто котируватись з дисконтом), чим курс валюти на дату проведення такої угоди, і залежить від різниці в процентних ставках на міжбанківському ринку по депозитам в відповідних валютах [1].

Поряд із цим до характерних рис діючої в Україні системи валютного регулювання і контролю можна віднести відсутність єдиного державного органу, що здійснює контроль за діяльністю у сфері валютних відносин, та наявність цілої низки недосконалих нормативно-правових документів, що регулюють ці відносини.

Підбиваючи підсумок вищевикладеного, можна сказати, що при здійсненні валютних операцій важлива роль відводиться валютним ризикам. Не варто недооцінювати вплив цього фактора. Неврахування валютних ризиків може звести нанівець всі сподівання очікуваного прибутку, або ж призвести до значних втрат і збитків.

Література:

1. Волкова І.А. Облік розрахунків іноземною валютою в зовнішньоекономічній діяльності підприємств // Економіка і управління. – 2010. – №2. – С.65-70.

2. Забара Д.М. Проблемні аспекти обліку валютних операцій // Управління розвитком. –2011. – №18. – С.140-141.

3. Літвін О.М. Бухгалтерський облік валютних операцій в Україні // Управління розвитком. –2011. – №18. – С.91-93.