Терещенко В.С., Лещенко А.О.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми бухгалтерського обліку лізингових операцій

Лізингові операції досить давно стали невід'ємною частиною економіки розвинутих країн (за даними Світового банку через лізинг здійснюється в середньому від 15 до 30 % інвестицій в основні фонди). Розвиток лізингу обумовлений високими темпами зростання промисловості, розвитком науково-технічного прогресу. Виправдана доцільність лізингу і в кризових умовах. Світова практика здійснення лізингових операцій доводить, що в умовах економічної кризи, коли практично зупиняється фінансування оновлення основних засобів у зв’язку із недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, лізинг є найбільш доцільним і мобільним, адже дає можливість стабілізації фінансового стану суб’єктів господарювання.

В умовах недостатності в Україні інвестиційних ресурсів, високих показників зношеності основних засобів лізинг, як форма капіталовкладень, викликає підвищену зацікавленість. Проте відсутність чітко­го розмежування лізингу та оренди, нерозвиненість оперативного лізингу, розбіжності щодо визнання лі­зингу фінансовим згідно з обліковим законодавством і Податковим Кодексом України, відсутність підтримки розвитку дов­гострокових угод лізингу призводять до стримуван­ня розвитку вітчизняного ринку лізингових послуг, а в умовах економічної кризи - до його згортання.

 Питання обліку лізингових операцій були предметом досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких Ф.Ф. Бутинець, М.Я. Дем'яненко, Г.Г. Кірейцев, О.Г. Луб'яницький, В.І. Міщенко, П.Т. Саблук, Н.Г. Слав'янська, Ю.І. Осадчий, Я.Б. Усенко, П. Балтус, Г. Бірман, Р. Брейлі, І.Є. Глушков, В.А. Горемикін, Н.П. Кондраков, І.А. Ламикін, С. Майєрс, Ж. Матук, Н.А. Панічев, Л.Н. Прилуцький, С. Шмідт, Х.-Й. Шпітлер та ін.

 Мета статті полягає у дослідженні проблем бухгалтерського обліку лізингових операцій компаній і розробці пропозицій щодо його вдосконалення.

Відповідно до Закону України «Про лізинг» ним вважається підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізонгодавцем у виключне використання на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів [1].

Бухгалтерський облік лізингових операцій здійснюється відповідно до П(С)БО 14 «Оренда». У випадку придбання у виробника об’єкта лізингу лізингодавцем, останній відображає всі витрати на придбання об’єкта лізингу на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а потім він вводиться в експлуатацію й обліковуються на рахунок 10 «Основні засоби» [4].

Застосування методу розрахунку теперішньої вартості мінімальних орендних платежів, з погляду П(С)БО 14 «Оренда»,  дає змогу орендареві заздалегідь визначити і спланувати фінансові витрати від лізингової операції, орендодавцю одержувати очікувані фінансові доходи.

Однак, на практиці у формулу розрахунку теперішньої вартості мінімальних орендних платежів варто було б додати показник індексу інфляції (за умови зазначення його застосування в угоді). При цьому лізинговий платіж за певний період буде дорівнювати добутку платежу за попередній період та індексу інфляції того періоду, за який він визначається. Якщо необхідно визначити платежі за конкретний період, то можна помножити перший платіж на добуток індексів інфляції за розрахунковий період або підсумувати отримані результати розрахунків.

Щодо амортизації об’єкта фінансової оренди, то орендар нараховує її протягом періоду очікуваного використання активу за обраним (згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» і 8 «Нематеріальні активи») методом за кредитом рахунка 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» [3].

Що стосується відображення лізингових операцій в звітності, то в примітках до річної фінансової звітності на підставі даних позабалансового рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» відображається вартість основних засобів взятих в оренду, а також суми зносу основних засобів, щодо яких існують обмеження права власності [2]. На наш погляд, такий підхід дає досить обмежені можливості проаналізувати структуру, склад та ефективність використання об’єктів лізингу. Тому пропонуємо внести до Приміток до річної фінансової звітності додаткову таблицю, яка б надавала більш детальну інформацію про об’єкти лізингу, оскільки вони є важливою складовою матеріально-технічної бази підприємства. В робочому плані рахунків доцільно ввести додаткові субрахунки для аналітичного обліку об’єктів лізингу.

При використанні лізингових операцій є також невирішені питання щодо облікового відображення основних засобів, які вже введені в експлуатацію або проходять державну реєстрацію. Можливі два облікових варіанти: поки не зареєстровано право власності, об'єкт нерухомості обліковується на рахунку субрахунку 151 «Капітальні інвестиції», або майно відразу враховується на окремому субрахунку до рахунку 10 «Основні засоби» з урахуванням аналітичності до робочого плану рахунків установи, яка веде лізингову діяльність. Подальша заборгованість за майно, яке передано у фінансовий лізинг, повинно обліковуватися на окремому субрахунку 181. Якщо лізингодавець прийняв нерухомість по акту прийому-передачі від генерального підрядника, ввів його в експлуатацію і почав процедуру реєстрації, то її можна врахувати на окремому субрахунку рахунка 181 як майно для здачі в оренду, право власності на яке не зареєстроване. Якщо ж нерухомість введена в експлуатацію, але процедура реєстрації не почалася, то врахувати об'єкт на рахунку 181 не можна. Проте необхідно зафіксувати обраний варіант обліку в обліковій політиці. Це правило поширюється і на землю, якщо вона виступає одним з об'єктів операції лізингу [2].

Отже, незважаючи на цілий комплекс проблем, український лізинг розвивається, адже суб’єкт господарювання, що використовує в своїй діяльності лізинг, відкриває для себе можливості повного фінансування договору з поступовою та гнучкою формою оплати вартості об`єкта лізингу; можливість використання сучасних зразків техніки високої вартості без значних одноразових витрат, а також можливість їх придбання за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди; зниження впливу фактора економічного ризику.

Вважаємо також за необхідне застосовувати різні методики, які дозволять враховувати вплив інфляційних процесів, банківських відсотків і різних інших чинників, що забезпечить досягнення оптимальних договірних положень, які будуть задовольняти обидві сторони.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.                 Закон України «Про фінансовий лізинг» №394-XIV від 14.01.1999 р. із змінами від 11.12.2003 р. № 1381-IV [Електронний ресурс] // Режим доступу < http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-вр>.

2.                 Байдик О. Фінансовий лізинг. Проблеми обліку та оподаткування / О. Байдик // Контракти. Дебет-Кредит. – 2002. – № 22–23. – С. 31–34.

3.                 Граковський Ю. Особливості відображення фінансового лізингу в бухгалтерському й податковому обліку / Ю. Граковський // Вісник податкової служби України. - 2010. - № 19. - C. 16-23.

4.                 Положення стандарт бухгалтерського обліку 14 "Оренда" затв. наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. № 181. [Електронний ресурс] // Режим доступу <http://buhgalter911.com/Res/PSBO/PSBO14.aspx>