Терещенко В.С., Карпенко О.Г.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Особливості обліку факторингових операцій без права регресу

Факторинг є достатньо новою фінансовою послугою для України, який враховує інтереси усіх сторін комерційної угоди в тому числі вирішує питання виробничого характеру. Зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах ринкової економіки неможливе без використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних відносин, дослідження розвитку факторингових відносин в Україні є надзвичайно актуальним.

Істотний внесок у дослідження економічної сутності поняття «факторинг» відображені у працях таких зарубіжних та вітчизняних учених як О. І. Бланк, О.Г. Веренич, Р. Коттер, І.В. Фаринович, О.В.Фартушняк та інші.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні особливостей обліку факторингових операцій без права регресу.

Проблема дебіторської заборгованості для постачальників товарів і послуг стала серйознішою, оскільки підприємства виявилися неспроможними ефективно управляти дебіторською заборгованістю, яка завдає економічної шкоди підприємству-кредитору [2]. Ресурси втрачають свою купівельну спроможність внаслідок інфляції, зростають збитки від втрачених можливостей, підприємство виплачує банку відсоток за кредит, пов’язаний з нестачею власного оборотного капіталу. Зазначимо, що для подолання даної негативної ситуації в даних умовах потрібно використовувати нові механізми залучення коштів, адаптованих до конкретних умов господарювання, до яких належать факторингові операції, що дозволяють запобігти появі сумнівних боргів та скоротити втрати, що виникли через затримку платежів.

Для цілей ведення бухгалтерськог обліку факторингові оперції класифікуються як безобіговий факторинг з правом регресу; безобіговий факторинг без права регресу; кредитний факторинг [1].

Важливим чинником, від якого залежить відображення в обліку факторингових операцій, є наявність або відсутність права регресу.

У випадку здійснення факторингу без права регресу прийняті фактором права грошової вимоги не забезпечені порукою клієнта. Якщо ж договір факторингу укладається з правом регресу, то клієнт виступає поручителем перед фактором за виконання дебіторами своїх зобов’язань.

На наш погляд, операція факторингу без права регресу повинна відображатися згідно п. 20 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», в якому визначається, що якщо підприємство передає контроль за фінансовим активом, але завдяки цьому створює новий фінансовий актив або бере на себе нове фінансове зобов'язання, то водночас із списанням з балансу фінансового активу воно зараховує на свій баланс новий фінансовий актив або нове фінансове зобов'язання за справедливою вартістю [3]. Вважаємо, що в операціях факторингу під час отримання грошових коштів не йде мова про створення нового фінансового активу, тому не слід брати до уваги зауваження стосовно його зарахування за справедливою вартістю.

Виходячи із зазначеного, вважаємо, що фінансовий результат від операцій факторингу визначається як різниця між виручкою і балансовою вартістю переданого фінансового активу та відображається на субрахунку 793 «Результати іншої звичайної діяльності».

На наш погляд, переуступка грошової вимоги відноситься до операцій, що забезпечують або виникають внаслідок здійснення основної діяльності підприємства, оскільки звичайна діяльність підприємства визначається як будь-яка його основна діяльність, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок проведення, що передбачено у П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

Виходячи з вищезазначеного, пропонуємо відображати списання балансової вартості дебіторської заборгованості на субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності», дохід, отриманий від реалізації грошових вимог – на субрахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності», а плату за здійснення факторингових послуг на рахунку 92 «Адміністративні витрати», оскільки такий вид витрат є платою за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку, що зазначено у П(С)БО 16 «Витрати».

Отже, факторинг це особливо вигідна для підприємств дрібного і середнього бізнесу форма фінансування, що дає змогу керівництву і працівникам сконцентруватися на виробничих проблемах і максимізації прибутку, що прискорює одержання більшої частини платежів, гарантує повне погашення заборгованості і знижує витрати з ведення рахунків. Крім того, застосування факторингових операцій, на наш погляд, сприяє зменшенню можливих втрат за безнадійними боргами та надає додаткову можливість аналізу стану розрахунків з дебіторами. Все це сприятливо впливає на фінансове становище підприємств.

Література:

1. Метод. рекомендації з бухг. обліку основних операцій фінансових установ, що надають послуги факторингу, затв. розпорядж. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 787 від 29.10.2009 р.

2. Веренич О.Г. Облікові аспекти факторингу / О.Г. Веренич // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: зб. наук. праць: Львів – 2007. – С. 50-54.

3. Фаринович І.В. Факторинг як механізм пришвидшення обіговості обігових коштів підприємств / І.В. Фаринович // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. пр. – 2010. – Вип. 20.15. – С. 248-252.

4. Фартушняк О.В. Деякі аспекти відображення факторингових операцій в обліку / О.В. Фартушняк, І.Ю. Пасічник Деякі аспекти відображення факторингових операцій в обліку // Економіка розвитку. – 2008. – № 2 (46). – С. 67-69.