Головащенко О.М., Карпенко О.Г.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Основні проблемні питання оподаткування експортних операцій ПДВ та шляхи їх подолання

Податок на додану вартість (ПДВ) має важливе значення для економіки держави, впливає на різні сторони фінансового і соціального життя країни. Але сьогодні ПДВ визнано одним із найскладніших з точки зору адміністрування і є основним джерелом надходжень у бюджет. Суть даного податку полягає в тому, що ПДВ є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, а його сума входить до реалізаційної ціни товарів і сплачується кінцевим споживачем. Для практичної діяльності підприємств податкові розрахунки є важливою складовою облікової роботи, тому актуальним є вдосконалення методики їх здійснення, яка відповідала б достовірному обліковому забезпеченню податкової звітності при будь-яких змінах податкового законодавства.

Проблему оподаткування експортних операцій ПДВ досліджували такі науковці, як Л.І. Бабій, Ф.Ф.Бутинець, С.Ф.Голов, Є.В.Мних, Л. Солошенко, В.В.Сопко, Р.М. Циган та інші.

Метою статті є розгляд основних проблемних питань оподаткування експортних операцій ПДВ відповідно до нового податкового законодавства та шляхи їх подолання.

В ході дослідження розглянуто проблемні питання, які виникають на практиці під час оподаткування експортних операцій товарів і послуг, та обґрунтовано шляхи їх вирішення, які пропонуються бухгалтерами практиками та консультантами податкового обліку. Серед них можна виокремити наступні:

- документування операцій оподаткування податком на додану вартість;

- оподаткування операцій експорту без вивезення товарів за митну територію країни;

- визначення місця поставки послуг.

Далі буде запропоновано вирішення вищенаведених проблемних питань.

На думку деяких фахівців для вдосконалення податкових розрахунків з ПДВ необхідно налагодити документальне оформлення, а саме відмовитися від виписування податкових накладних. Такі зміни дозволять знизити трудомісткість облікових робіт, а реквізити платника податку можна буде заносити в первинні документи: рахунки-фактури, накладні, акти виконаних робіт, товарні чеки, платіжні документи. Можливість такого підходу підтверджує той факт, що податкову накладну як документ не використовують ні в Російській Федерації, ні у Франції, ні в низці інших країн [1].

На нашу думку, такий підхід є не доцільним, адже знизиться контроль розрахунків за податком на додану вартість та виникатимуть проблеми при заповненні інших первинних документів у зв’язку з неврахуванням чи неправильним обчисленням ПДВ. Податкова накладна забезпечує організацію податкових розрахунків з ПДВ та є основою для формування показників податкової звітності.

Поняття експорту для цілей оподаткування не враховує операції без їх фактичного вивезення. Такі господарські операції не мають спеціальних правил податкового обліку і тому на практиці виникають проблеми в частині їх оподаткування. Зокрема, експорт без вивезення не підпадає під визначення об’єкта оподаткування згідно ПКУ і тому такі операції не повинні оподатковуватись ПДВ [3].

На нашу думку, так як операції без їх фактичного вивезення не визнаються ПКУ експортними, а місце їх поставки є територія України, незалежно від статусу контрагента, дані операції повинні оподатковуватися за ставкою 20 %, як звичайні господарські операції суб’єктів господарювання.

Оподаткування ПДВ товарів та послуг за експортом залежить від місця їх поставки, що визначається нормами ст. 186 Податкового кодексу. Якщо це місце знаходиться на території України, то такі операції оподатковуються за ставкою 20%, інакше вони не є об’єктом оподаткування. Законодавством визначено великий за обсягом перелік послуг. На практиці при оподаткуванні експортних операцій послуг виникають питання, пов’язані з правильною їх класифікацією.

Солошенко Л., економіст-аналітик, вважає доцільним в такому випадку використовувати класифікатори: ДК 009:2005 “Класифікація видів економічної діяльності”, затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 26.12.05 р. № 375, та ДК 016-97 «Державний класифікатор продукції та послуг», затверджений Наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822 [2].

Отже, можна зробити висновок, що відповідно до положень Податкового кодексу місце поставки послуг визначається за такими правилами:

1) загальне правило, визначене п. 186.4;

2) “особливі” правила (п. 186.2 і 186.3) для окремих видів послуг.

Експорт окремих товарів і супутніх йому послуг оподатковується за ставкою 0 % у разі наявності належно оформленої ВМД.

Таким чином, прагнення України до світової інтеграції та до участі у різноманітних міжнародних програмах потребує вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, а особливо такого важливого елементу, як експортні операції. У законодавчо-нормативній базі з обліку експортних операцій є велика кількість спірних питань, які потребують більш детальної уваги з боку науковців.

Література:

1. Бабій Л.І. Порядок здійснення експортно-імпортних операцій і його вплив на організацію обліку / Л.І. Бабій // Вісник ЖДТУ. – 2005. – №1 (31). – С. 19-25.

2. Солошенко Л. Послуги у ЗЕД: визначаємо місце постачання / Л. Солошенко // Податки та бухгалтерський облік. – 2011. – № 14 (1407). – С. 31-40.

3. Циган Р.М. Специфіка організації обліку зовнішньоторговельних операцій без вивезення та ввезення товарів [Електронний ресурс] / Р.М. Циган, Т.І. Гориславець // Вісника ЖДТУ. – 2009. – № 4 (50). − Режим доступу: http://www.ztu.edu.ua/ua/science/publishing/visnik/econom/4_50/39.pdf