Терещенко В.С., Тохтарова Н.М.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Дослідження порядку формування прибутку страхових компаній

Прибуток як комплексний, інтегрований показник всебічно характеризує ефективність певного виду бізнесу, а тому його привабливість для інвесторів стимулюючи або, навпаки, стримуючи ділову та інвестиційну активність у різних галузях та сферах економічної діяльності, прибуток сприяє цілеспрямованому міжгалузевому та міжрегіональному перерозподілу капіталів, чим впливає на формування структури національної економіки. Стратегічна роль і значення прибутку у соціально-економічному розвитку зумовлює необхідність запровадження чітких та однозначних критеріїв визнання та методів оцінки усіх складових, що формують фінансовий результат. У нормативних документах не визначені основи методологічної бази економіки страхування, зокрема, такі поняття як «собівартість», «дохід», «прибуток» страховиків, порядок та джерела їх формування. Це зумовлює необхідність розробки теоретичних засад, що забезпечать оптимальне формування оподатковуваного прибутку як одного із найважливіших елементів.

Дослідженню проблем особливостей галузі страхування присвячені роботи В.В. Базилевич, Н.М. Внукова, В. Вареня, О.О. Гаманкова, С.С.Осадець, В.С. Приходько та ін., а проблем обчислення та обліку прибутку страховика С.С. Осадець, О.І.Черняк, О.Ф.Філонюк, Р.Грачової, В.С. Леня. Однак, низка проблем, пов’язаних з формуванням і порядком відображення прибутку страховика потребують додаткового розгляду і дослідження.

Метою статті є дослідження методологічних засад формування оподатковуваного прибутку страховика з урахуванням специфіки його діяльності.

Прибуток страхової компанії являє собою фінансовий результат її діяльності за певний звітний період (квартал, півріччя, дев’ять місяців, рік). Фінансовий результат — це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика.

У науковій літературі сформувалися діаметрально протилежні погляди щодо сутності прибутку страховиків та джерел його формування. Так вчені вважають, що «у страхуванні у силу непродуктивного характеру діяльності національний дохід не створюється, прибуток формується за рахунок перерозподілу коштів страхувальників». У ринкових умовах страхові компанії працюють на комерційних засадах і лише прибуток може гармонізувати власну вигоду підприємця-страховика із суспільними потребами у страховому захисті. Саме у одержані прибутку – основний інтерес страховика [3].

Прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності, прибутку від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операцій. Найскладнішим є обчислення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від страхової діяльності включає: 1) прибуток, який закладається при формуванні діяльності страховика, 2) прибуток за рахунок зниження собівартості страхової послуги (економія витрат на проведення страхування або зменшення виплат при зниженні збитковості страхових послуг [2].

Згідно з Законом України «Про страхування» страхові компанії мають право займатися страхуванням, перестрахуванням та фінансовою діяльністю, пов’язаною із формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, що і визначає структуру прибутку [1].

Для управління компанією страховику необхідна достовірна інформація про фінансові результати саме страхування і перестрахування як основного виду діяльності, заради якого він з’являється на ринку. Крім того, специфіка страхування впливає на формування доходів і витрат від страхової діяльності. Їх суть полягає у необхідності перерозподілу дохідних та видаткових потоків між звітними періодами. Механізмом такого перерозподілу є страхові резерви, як страхові компанії формують згідно з законодавством. Особливістю резервів страхових компаній є те, що вони мають принципово інший характер, ніж страхові резерви інших суб’єктів господарювання, включаючи фінансові установи. Взагалі кожний від резервів має власне призначення, формується за власною методикою, по-різному впливаючи на фінансовий результат.

Утворення технічних резервів зумовлене самою технікою страхових операцій. Страхова премія сплачується на початку дії на початку дії договору страхування, а відшкодування ймовірних збитків можу відбуватися згодом, при настанні страхових випадків (або взагалі не відбутися). Виконання страхових зобов’язань протягом усього терміну дії договору страхування забезпечує резерв незароблених премій. Це частина страхових платежів, що надійшли у звітному періоді, але відповідають зобов’язанням за діючими договорами страхування і призначаються для покриття страхових ризиків, які не минули на звітну дату. Вони розподіляють страхові премії між звітними періодами, чим безпосередньо впливають на фінансовий результат [2].

Основною методологічною проблемою формування доходів від страхових операція є недосконалість, економічна необґрунтованість методу «плаваючих кварталів», що використовується в Україні для формування резерву незароблених премій. Методика його формування не враховує особливостей кожного страхового продукту, тому не відбиває реальних зобов’язань страховика і не забезпечує достовірної оцінки доходів від страхових операцій, а, отже, і оподатковуваного прибутку за звітний період.

Необхідність резервів збитків також зумовлена інверсією страхового технологічного циклу, але вони призначені для коригування між звітними періодами страхових виплат. Вони призначені для покриття збитків, що сталися у звітному періоді, але по його закінченню з певних причин залишаються неврегульованими. Інші види резервів призначені гарантувати платоспроможність страховиків або фінансувати певні витрати. Доходи у вигляді повернутих сум технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, виникають як різниця між попередньо зарезервованою та фактичною сумою виплат, обрахованою після з’ясування причин і визначення точного розміру збитків [3].

Ще однією з актуальних проблем удосконалення прибуткового оподаткування страховиків є розробка підходів до оподаткування страхових премій, сплачених (нарахованих) за договорами перестрахування ризиків. Їх неодноразова зміна у вітчизняному податковому законодавстві свідчить про складність і незавершеність їх вирішення. Операції з перестрахування ризиків є однією з найважливіших особливостей кругообігу фінансових ресурсів страховиків, а тому і вагомим чинником впливу на формування бази оподаткування. Розглянемо види доходів та витрат страховиків (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація доходів та витрат страховиків

Звичайна діяльність
Операційна діяльність	Основна діяльність	Доходи	Витрати
		Страхові премії за прямим страхуванням (скориговані на суми зміни резервів незароблених премій); за перестрахуванням; за соцстрахуванням; комісійні винагороди за передачу ризиків у перестрахування; частки страхових сум і страхового відшкодування, сплачені перестраховиками; повернені суми з централізованих страхових резервних фондів та технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.	Виплати страхових сум та страхового відшкодування; страхові платежі, сплачені перестраховикам; відрахування у технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій або математичні резерви зі страхуванням життя; відрахування у централізовані страхові резервні фонди; витрати на проведення страхування; інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.
	Інша операційна діяльність	Доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів, від операційної оренди активів, списання безнадійної кредиторської заборгованості; реалізації прав особи, відповідальної за заподіяний збиток; надання консультаційних послуг; одержані штрафи, пені та неустойки.	Собівартість реалізованої іноземної валюти, собівартість реалізованих оборотних активів, сума безнадійної дебіторської заборгованості; визнані штрафи, пеня та неустойки; платежі до бюджетів усіх рівнів (плата за землю, податок на власників транспортних засобів, місцеві податки й збори)
Фінансова діяльність		Одержані відсотки за кредитами, виданими страхувальникам; відсотки за депозитами; дивіденди	Дивіденди та проценти, виплачені по цінних паперах; витрати з управління активами
Інша діяльність		Доходи від орендних (лізингових) операцій; від продажу активів, фінансових інвестицій	Орендні (лізингові) платежі
Надзвичайна діяльність
Доходи від надзвичайних подій		Відшкодування збитків від надзвичайних подій, спричинених екстремальними ситуаціями	Збитки від надзвичайних подій, спричинених екстремальними ситуаціями

Отже, дана класифікація доходів і витрат дозволяє визначити економічний прибуток як у цілому для страхової компанії, так і за кожним видом діяльності, тому може використовуватись для удосконалення методики прибуткового оподаткування страховиків, а також для прийняття ефективних управлінських рішень щодо вибору найбільш перспективних напрямків діяльності страхової компанії, що посилить її позиції на споживчому ринку.

Висновки:

- найважливішою проблемою, що виникає у процесі формування прибутку страховиків, є розробка науково обґрунтованої методики розподілу доходів і витрат між звітними періодами, що базується на оптимальних, економічно виправдних методах і прийомах формування страхових резервів, адаптованих до особливостей страхових продуктів.

- найбільш аргументованою є оцінка доходу від страхових операцій як алгебраїчної суми страхових премій і величини, на яку зростають або зменшуються резерви незароблених премій протягом звітного періоду.

- резерви збитків забезпечують перерозподіл витрат між звітними періодами, тому слід відрахування у резерви, інші ніж резерви незароблених премій, слід включати до складу витрат звітного періоду; а суми, повернені з таких резервів – до складу доходів.

- страхові платежі, сплачені перестраховикам, відповідають усім критеріям визнання витрат, тому у прямих страховиків вони зменшують базу оподаткування, а перестраховиків – збільшують.

Література:

1. Закон України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР зі змінами і доповненнями від 29.06.2010. [Електронний ресурс]: Верховна Рада України. Законодавство України. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80>

2. Островерха Р.Е. Прибуток страхових компаній та порядок його формування // Збірник наукових праць університету державної податкової служби України. - 2011. - №1. – С.385 - 393

3. Турбина К.Е. Тенденции развития мирового рынка страхования / К.Е. Турбина. – М.: Анкил, 2000. – 320 с.