Історія /3. Історія науки і техніки
Липова Ю. Д.
Інститут розведення і генетики тварин, Україна
Внесок
професора А. К. Скороходька в запровадження вищої галузевої освіти в
УРСР (на прикладі діяльності Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту)
У становленні
науково-організаційних основ вітчизняного тваринництва визначальним періодом,
який ознаменувався запровадженням вищої зоотехнічної та ветеринарної освіти,
були 20-ті роки минулого століття, пов’язані із заснуванням на базі
сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту двох
самостійних вузів – сільськогосподарського та ветеринарно-зоотехнічного [1].
Серед плеяди вчених,
які заклали фундамент для розвитку вітчизняної зоогігієнічної науки, почесне
місце належить професору А. К. Скороходьку (1883–1954). Він розробив методичні
основи викладання дисципліни зоогігієна у вищих учбових закладах, ініціював створення
перших навчальних та дослідних структур у цій галузі, став фактично її
фундатором.
Враховуючи високий
авторитет вченого серед вітчизняної наукової спільноти, історичній
реконструкції його життєвого та творчого шляху присвячено низку узагальнюючих праць
[1–5]. Однак, до цього часу залишається недостатньо вивченою педагогічна та
організаційна діяльність А. К. Скороходька. З огляду на це, дане
дослідження спрямовувалося на її відтворення як складової наукової діяльності
вченого.
Перші спроби
заснування в Києві ветеринарного інституту були зроблені ще в 1918 р. Українським
товариством ветеринарних лікарів за сприяння Комісії у справах вищої освіти,
яка ухвалила постанову про заснування Київського ветеринарного інституту. Було
створено спеціальну підкомісію для організації інституту, до якої включено
В. І. Вернандського (голова), М. С. Леонтовича,
А. К. Скороходька, Х. Г. Клисенка, Л. І. Сенченка
та ін. Підкомісією розроблено план навчання, ухвалено проект статуту вузу. Однак,
через революційні події Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут відкрили
лише 5 жовтня 1921 р. Його першим ректором призначили професора
В. К. Лінденмана, проректором – професора В. П. Устьянцева,
деканом ветеринарного факультету – професора А. К. Скороходька. Однак,
уже в 1924–1927 роках Антон Каленикович виконував обов`язки ректора
цього закладу. В інституті працювали Ф. О. Цешківський,
О. І. Черняківський, С. М. Крашенніков та інші відомі в цій
галузі вчені, завдяки зусиллям яких він набув статусу одного із найбільш
авторитетних вузів ветеринарного профілю в СРСР [10].
Найбільшими здобутками
А. К. Скороходька цього
періоду було відкриття у грудні 1922 р. на базі інституту першої в країні
кафедри зоогігієни, а також підготовка першого в УСРР підручника «Гігієна
тварини» українською мовою для сільськогосподарських вузів. Завдяки клопотанням
вченого Союзний уряд у 1930 р. прийняв постанову про введення до навчальних
планів ветеринарних і зоотехнічних інститутів та факультетів окремого курсу
гігієни сільськогосподарських тварин [2, 4].
Слід повідомити, що на
початку ХХ ст. курс зоогігієни читали переважно за підручниками, розробленими
німецькими вченими. Так, широку відомість отримало галузеве видання,
підготовлене директором ветеринарної школи в Ганновері К. Дамманом.
Частина твору була переведена Я. Шмулевичем російською мовою під назвою
«Гигиена сельскохозяйственных домашних животных» (1884). Підручник вміщував 11
лекцій, що висвітлювали поняття гігієни тварин, яку на той час називали
«ветеринарною поліцією».
Уперше визначив
гігієну сільськогосподарських тварин як науку, систематизував і узагальнив її
основи німецький вчений М. Кліммер у своїй відомій монографії «Ветеринарна
гігієна» (1908). На той час вже публікуються перші вітчизняні зоотехнічні
керівництва І. П. Попова, Г. І. Свєтлова,
М. П. Чирвинського, М. Ф. Іванова, які розглядають цю
галузь знання як складову зоотехнії. У 20-х роках ХХ ст. були написані
підручники із зоогігієни професорами І. А. Добромисловим (1924) та
Г. І. Гуриним (1927), що відіграли важливе значення у підготовці
фахівців профільних вузів [1].
Асимілювавши
досягнення європейської та вітчизняної науки, А. К. Скороходько
конструює власну оригінальну методологію і методику побудови і вивчення курсу
зоогігієни, організації та проведення системи зоогігієнічних заходів на
виробництві. У квітні 1928 р. учений завершує багаторічну працю над першим
вітчизняним підручником «Гігієна тварини», який виходить друком у 1930 р. українською
мовою. Власне з точки зору наукового рівня, фундаментальності, педагогічної
майстерності щодо викладу матеріалу підручник і на сьогодні залишається
неперевершеним [2, 5].
Оригінальність
підручника полягала в тому, що він окрім першого тому, який вміщував інформацію
про вплив якості повітря, ґрунту, води, напування, пасовищ, гігієни тваринницьких
приміщень, кормів, шкіри, кінцівок, копит, ратиць та рогів на організм тварини,
мав другий том, у якому подавалися прикладні розділи щодо гігієни та дієтетики
годівлі, гігієни розмноження та вирощування, а також використання тварин. Особливо
цінним був розділ про методику лабораторних зоогігієнічних дослідів, який склав
за редакцією А. К. Скороходька асистент кафедри, доктор К. О. Левицький
[6].
Враховуючи
своєчасність та високий науково-методичний рівень підручника, його тричі
перевидавали. Підручник також був переведений кількома мовами країн Європи і
Азії. Друге видання підручника «Гигиена сельскохозяйственных
животных» (1936) вчений доповнив новими розділами: гігієна утримання і
експлуатації робочих тварин; гігієна племінних тварин; вирощування молодняку
[7]. Враховуючи потребу в підручнику для сільськогосподарських вузів, 3-є
видання являло собою спробу надати невеликий, але водночас достатній за обсягом
виробничих вимог підручник. Він був побудований на основі 2-го видання, за його
значного скорочення і капітальної переробки, внесення ряду нових матеріалів
[8]. При підготовці четвертого видання підручника професор
А. К. Скороходько посилив роль вчення І. П. Павлова про
фізіологію вищої нервової діяльності (про умовні рефлекси) і радянського творчого
дарвінізму Мічуріна-Лисенко; також врахував передовий досвід розвитку тваринницької
галузі зарубіжних країн [9].
У 1947 р. виходить
друком підручник для ветеринарних технікумів «Основи загальної гігієни
сільськогосподарських тварин», підготовлений А. К. Скороходьком. Він містить такі основні розділи: 1) вплив атмосфери на здоров’я
сільськогосподарських тварин; 2) гігієнічні властивості ґрунту; 3) питна вода,
водопостачання, напування сільськогосподарських тварин; 4) гігієна тіла, ніг,
копит; 5) літнє випасне утримання сільськогосподарських тварин; 6) гігієна та
оцінка кормів; 7) зимове стійлове утримання сільськогосподарських тварин. Підручник
також містив додаток «Санітарний хімічний аналіз питної води». Разом з
теоретичним викладом наведено відомості щодо лабораторно-практичних досліджень,
включених до програми ветеринарних технікумів [11].
Професор Антон
Каленикович Скороходько мав величезний педагогічний талант, був пропагандистом
усього нового, прогресивного на теренах ветеринарної та зоотехнічної наук. Зарекомендував себе як неперевершений
лектор, відмінний методист, що вміло організовував навчальний процес, привчаючи
студентів до самостійної роботи [4].
Окрім підготовки
підручників та керівництв для системи вищих та середніх учбових закладів,
вчений спрямовував свою діяльність на оптимізацію науково-дослідної діяльності,
що проводилася вченими кафедри зоогігієни, опікувався включенням найбільш
актуальних тем та проблем. За керівництва А. К. Скороходька кафедра
зоогігієни Київського зоотехнічно-ветеринарного інституту (перетвореного в 1930 р. на Київський ветеринарний інститут)
спрямовувалася на виконання таких завдань:
§ розробка теплового балансу організму тварин, визначення оптимальних
параметрів зовнішнього середовища, обрахування кормової вартості утримання
тварин за незадовільних кліматичних і мікрокліматичних умов;
§ вивчення й узагальнення досвіду вирощування телят за низьких температур;
§ дослідження імунобіологічного стану організму телят, що вирощуються за
низьких і оптимальних температур;
§ порівняння температурно-судинної реакції шкіри у телят за різних
температурних умов утримання;
§ гістоморфологічна оцінка реактивності шкіри у поросят за холодного і
теплого методів вирощування;
§ морфофізична і функціональна зміна капілярів тварин як показник
пристосування їх до температурного впливу;
§ визначення найбільш ефективного температурного режиму для високопродуктивних
корів;
§ вплив бобового (конюшинового) сіна в раціоні молочних корів на якість і
кількість молока;
§ легеневий і внутрішній газообмін у телят за вирощування їх у теплих і
холодних умовах;
§ функціональний стан ретикуло-ендотеліальної системи у телят, що вирощуються
за низьких і оптимальних температур;
§ зміна морфології крові у телят за вирощування їх в різних температурних
умовах.
Підсумовуючи
вищесказане, слід відмітити, що А. К. Скороходько був одним із
фундаторів Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, що позначилося в
організації навчального процесу та науково-дослідної роботи закладу. Він
заснував першу в країні кафедру з зоогігієни, розробив перший підручник
українською мовою для вищих учбових закладів з даної дисципліни.
Література
1. Бородай І. С. Вплив німецької зоотехнії на
становлення наукових основ вітчизняного тваринництва / І. С. Бородай
// Матер. VIІI Международной научно-практической конференции «Перспектвивные вопросы
мировой науки – 2011», 17-25 декабря. – София, 2011. – С. 50–55.
6.
Скороходько А. К. Гігієна тварини з додатком асистента
доктора К. Левицького
«Методика зоогігієнічних дослідів»: підр. для інститутів ветеринарних,
зоотехнічних, сільськогосподарських та факультетів молочарного / А. К. Скороходько. – Т. 1. – Х.–К.: Держвидав УРСР, 1930. – 624 с.
7. Скороходько А. К. Гигиена сельскохозяйственных животных / А. К. Скороходько.
– 2-е изд. – М., 1936. – 582 с.
8. Скороходько А. К. Гигиена сельскохозяйственных животных / А. К. Скороходько.
– 3-е изд. – М., 1940. – 415 с.
9. Скороходько А. К. Гигиена сельскохозяйственных животных / А. К. Скороходько.
– 4-е изд. – М., 1950. – 463 с.
10.
Скороходько А. К. З історії Київського
ветеринарно-зоотехнічного інституту / А. К. Скороходько //
Записки Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту. – Т. 1. – 1924. – С.
11–33.
11. Скороходько А. К. Основи загальної гігієни сільськогосподарських тварин
/ А. К. Скороходько. –
К.-Харків, 1947. – 188 с.