Мишак О.О.
Національний університет
біоресурсів і природокористування України
Організація професійної підготовки майбутніх
біотехнологів
Професійна підготовка майбутніх фахівців для різних
галузей ґрунтується на нормативних документах України про освіту та вищу
освіту, а саме на Конституції України, законах України Про освіту (1996), «Про вищу освіту» (2002р.), Державний
національній програмі «Освіта»
(«Україна XXI століття» ( 2001р.) та ін. [1, 2, 3].
У тлумачному словнику “підготовка” має таке формулювання: “запас знань, навичок, досвід, набутий у процесі навчання, практичної діяльності” та готування (як дія) всього необхідного до чого-небудь [4]; у законі України «Про вищу освіту» (ст.1) професійна підготовка – це здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальностю [2].
Зокрема, Є. Рапацевич в “Енциклопедії з педагогіки
“професійну підготовку” трактує як процес опанування знаннями, уміннями та
навичками, що дозволяють виконувати роботу в певній галузі [5].
Питання професійної підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ розглянуті у
наукових працях М.Васильєвої, О.Коваленко, М.Лазарєва, П.Лузана, В.Манька,
Н.Ничкало, О.Романовського, В.Свистун та ін. Зокрема, психологічні аспекти професійної
підготовки у ВНЗ досліджені І.Зимньою, З.Решетовою та ін.
Як показали наші
дослідження, питання підготовки фахівців із біотехнології майже не розроблено у теорії та практиці професійної освіти. Це зумовлено тим, що
біотехнологія в освіті є досить новим предметом.
Біотехнологія як наука переживає початкові етапи формування. Вона оформилася в окремий навчальний напрям 0929
"Біотехнологія" у 2003 році.
Перш ніж
перейти до висвітлення особливостей підготовки фахівців із
біотехнології,
розглянемо її визначення.
Біотехноло́гія (Βιοτεχνολογία, від грец. bios — життя, techne — мистецтво, майстерність і logos — слово, навчання) — використання живих організмів і
біологічних процесів у виробництві.
За визначенням Європейської
біотехнологічної федерації, біотехнологія— це спільне використання біохімії, мікробіології
і хімічної технології для технологічного (промислового) застосування корисних
властивостей мікроорганізмів та культур тканин. Іншими словами, біотехнологія –
це є скерований людиною комплекс способів отримання корисних для суспільства
цільових продуктів за допомогою біологічних агентів – мікроорганізмів, вірусів,
клітин тварин та рослин, а також за допомогою позаклітинних речовин і
компонентів клітин [6].
Біотехнологія — міждисциплінарна
галузь, що виникла на стику біологічних, хімічних і технічних наук. З розвитком
біотехнології пов'язують вирішення глобальних проблем людства — ліквідацію
недостачі продовольства, енергії, мінеральних ресурсів, поліпшення стану
охорони здоров'я і якості навколишнього середовища. Біотехнологія вивчає можливості використання живих
організмів, їх систем чи продуктів їх життєдіяльності для вирішення
технологічних завдань, а також можливості створення живих організмів з
необхідними властивостями методом генної інженерії. Тому підготовка кадрів для
біотехнології повинна стати одним з пріоритетів у сфері освіти.
Кваліфікація біотехнолога передбачає високий
рівень спеціальних наукових знань, широкий кругозір в галузі сучасних досягнень
світової науки, високу майстерність експериментатора, оригінальність наукової
думки. Область професійної діяльності інженера-біотехнолога включає
дослідження, отримання і застосування ферментів, вірусів, мікроорганізмів,
клітинних культур тварин і рослин, продуктів їх біосинтезу і біотрансформації;
створення технологічних процесів їх виробництва і технологій використання.
Випускники за напрямом підготовки дипломованого фахівця
"Біотехнологія" можуть реалізувати себе в таких видах професійної
діяльності як виробничо-технологічна, проектно-конструкторська,
науково-дослідна, організаційно-управлінська.
Таким чином, фахівець в області
біотехнології має бути професіоналом, здатним комплексно поєднувати
дослідницьку, проектну і підприємницьку діяльність, яка орієнтована на
створення високоефективних структур, стимулюючих зростання і розвиток різних
сфер соціально-економічної діяльності.
Беручи до уваги, що ця сфера абсолютно нова і вимагає
надзвичайно кваліфікованих фахівців з високим рівнем знань, особливої
актуальності набула підготовка фахівців-біотехнологів з
напряму "Біотехнологія".
Починаючи з 2001 року, у мережі вищих навчальних
закладів Україні відкриваються факультети біотехнології, створюються умови для
здобуття вищої освіти професійно вмотивованій молоді, в навчальний процес впроваджуються
інноваційні педагогічні технології.
На даний час в Україні фахівців-біотехнологів
готують такі університети:
•
Національний
технічний університет України "Київський політехнічний інститут";
•
Національний
університет біоресурсів та природокористування України (м. Київ);
•
Національний
університет харчових технологій (м. Київ);
•
Національний авіаційний університет (м. Київ);
•
Національний
університет "Львівська політехніка";
Дніпродзержинський державний
технічний університет (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.);
•
Дніпропетровський
національний університет;
•
Національний
фармацевтичний університет (м. Харків).
Безпосередньо
пов’язані з вивченням біотехнології університети, які готують фахівців за спеціальністю "біотехнічні та
медичні апарати і системи". До таких університетів відносять:
·
Міжнародний
науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая (м. Київ);
· "Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут";
·
Український
державний хіміко-технологічний університет
(м.
Дніпропетровськ);
·
Житомирський
інженерно-технологічний університет.
Крім того,
ґрунтовні знання з біотехнології студентам надаються в Одеській державній академії харчових технологій, в якій
функціонує наукова школа з фізико-хімічних та біотехнологічних основ отримання біологічно активних
речовин і домішок як компонентів функціональних продуктів харчування. Що стосується Луцького
біотехнічного інституту Міжнародного науково-технічного університету, який готує біотехнологів,
то він не має державної акредитації.
Щоб уявити, що собою являє неперервна професійна підготовка фахівців-біотехнологів у ВНЗ, розглянемо її
характерні особливості.
Підготовка майбутніх фахівців для промислової та аграрної галузі здійснюється ВНЗ
III-IV рівнів
акредитації за галуззю знань “Біотехнологія”, код напряму 0929, відповідно до постанови Кабінету міністрів
України від 16 червня 2005 р. № 363 «Про затвердження змін до Переліку напрямів
та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних
закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями» та постанови
Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507 «Про перелік напрямів та
спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних
закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними
рівнями» [7].
До 2005 року у
стандартах системи вищої освіти і науки України налічувалося до 76 напрямів та 584 спеціальності, проте з
урахуванням Європейської трансферної системи положень і Болонського процесу
прийнята тенденція до їх об'єднання та скорочення (приблизно 150 спеціальностей). У той же час напрям
"Біотехнологія " залишився та розвинувся, а кількість спеціальностей з 3 зросло до 5.
У 2006 році
відбулося засідання науково-методичної комісії з напряму 0929 "Біотехнологія", на якому вперше
розглядалось питання про кількісну та якісну уніфікацію програм дисциплін для
всіх українських університетів, які готують фахівців-біотехнологів відповідно до Болонського процесу.
Сьогодні в
Україні фахівців і професіоналів біотехнологів готують за двома освітньо-кваліфікаційними рівнями:
I кваліфікаційно-освітній
рівень: "бакалавр" (рівень освіти — базова вища освіта, кваліфікація — фахівець з
біотехнології);
II кваліфікаційно-освітній рівень з рівнем освіти — повна вища освіта:
"магістр" (кваліфікація — магістр
біотехнології, викладач ВНЗ, інженер-дослідник-біотехнолог);
"спеціаліст" (кваліфікація — інженер-біотехнолог).
Магістрів і
спеціалістів біотехнологів готують за такими спеціальностями: промислова біотехнологія, фармацевтична
біотехнологія, агробіотехнологія, екобіотехнологія та біоенергетика, молекулярна біотехнологія.
Зазначимо, що за суттю лише остання відрізняється від інших докорінним чином (генна і клітинна
інженерія прокаріотів і еукаріотів, спрямований мутагенез, трансгенні рослини і тварини).
Підготовка фахівців і професіоналів
зі спеціальності 8.092901 "Екобіотехнологія" є новим і перспективним
напрямом в освітній галузі, що зумовлена потребами сучасного суспільства
в енергетичній, продовольчій, сировинній, медичній, аграрній та природоохоронній
сферах.
Зокрема, на даний час послуги з надання освітньо-кваліфікаційних рівнів
"Бакалавр" і "Спеціаліст" напряму 0929 "Біотехнологія"
пропонують вищі навчальні заклади, які територіально розміщені в м. Києві –
Національний університет харчових технологій, Національний авіаційний
університет. Національний технічний університет України "Київський
політехнічний інститут" пропонує здобути ОКР "Магістр" напряму
0929 "Біотехнологія" зі спеціальності 8.092901
"Екобіотехнологія".
Підготовка бакалаврів – фахівців з біотехнології в Національному
університеті біоресурсів і природокористування України на
факультеті біотехнології за напрямом «Біотехнологія» ведеться за денною,
заочною та екстернатними формами навчання і здійснюється за двома основними
спрямуваннями «Екологічна біотехнологія в сільськогосподарському виробництві»,
«Екологічні біотехнології та біоенергетика».
Порівняно із іншими навчальними закладами, підготовка магістрів за напрямом "Біотехнологія" в НУБіП України орієнтована, в першу
чергу, на аграрному секторі і передбачає забезпечення його
висококваліфікованими професіоналами, які набули необхідні знання та вміння із
використання біотехнологічних методів у рослинництві та переробки відходів і
сировини аграрного сектору для біоенергетики як альтернативного джерела енергії в сільській
місцевості.
По закінченню навчання на ОКР "Магістр" за напрямом
"Біотехнологія" зі спеціальності "Екобіотехнологія" за
даними магістерськими програмами студенти отримують кваліфікації:
2211.2–біотехнолог, 2211.1–біолог-дослідник, 2213.2 – інженер з відтворення
природних екосистем, відповідно до державного класифікатора професій
України.
Слід зауважити, що найважливішим елементом сучасної світової системи
підготовки фахівців-біотехнологів для роботи в
сферах науки і виробництва є випереджальна освіта, що полягає в постійному
глибокому аналізі новітніх тенденцій і
напрямів фундаментальної біотехнологічної науки і своєчасному коригуванні освітніх програм і навчальних планів
з урахуванням вимог часу [8].
Перспективу розвитку інтеграційних тенденцій у
професійній освіті майбутніх фахівців-біотехнологів висвітлила на рівні
дисертаційного дослідження Логінова
Ю. В. Зокрема автор наголошує, що для виявлення і успішного функціонування
міжпредметних інтеграційних зв'язків, необхідно не лише визначати послідовність
передачі навчальної інформації; формулювати цілі навчання по етапах у вигляді
умінь і навичок; робити науково-обгрунтований відбір змісту навчального
матеріалу з урахуванням спеціалізації; продумувати систему методів і засобів,
що відповідають кожному етапу навчання, але і враховувати такі чинники, як
рівень розвитку пізнавального інтересу, умови навчання і безліч інших чинників,
що впливають на якість засвоєння знань. Це означає, що застосування
міжпредметних зв'язків в реальному навчальному процесі залежить від багатьох
чинників, без урахування яких не можна будувати процес навчання на
інтеграційній основі [9].
Метою вищої професійної освіти, як відомо, являється не
вузькопрофесійна підготовка, а широка природничо-наукова, загальнокультурна,
соціально і індивідуально значуща підготовка, що безперервно розвиває творчий
потенціал особистості і сприяє самостійному поповненню професійних знань
майбутнього фахівця в області біотехнології. На думку Логінової Ю. В., для цього необхідно:
- погоджувати навчально-методичну діяльність природничо-наукових і математичних, загально-технічних, загальнопрофесійних, спеціальних кафедр;
-
визначити, якою мірою в навчальних програмах в процесі навчання враховуються
кваліфікаційні вимоги до підготовки майбутнього інженера-біотехнолога;
-
здійснити аналіз і коригування програм загальнопрофесійних, спеціальних
дисциплін з урахуванням виділення в них професійного змісту за напрямом
підготовки майбутніх фахівців в області біотехнології [9].
Виходячи
з того, що професійна діяльність випускників передбачає такий рівень знання
фізичних, хімічних, біологічних процесів, який дозволив би їм освоїти не лише
існуючі біотехнології, але і бути готовими до розуміння перспектив їхнього
розвитку, враховуючи обсяг і цілеспрямований зміст курсів фізики, хімії,
біології, обмежений часовий ліміт на їх засвоєння, динаміку зміни
біотехнології, доцільно так змінити зміст і структуру процесу навчання цих
дисциплін у ВНЗ, щоб забезпечити комплексне виконання цих вимог.
Таким чином, можна зробити висновок, що вища
біотехнологічна освіта має свої специфічні особливості:
- напрям
"Біотехнологія " має тенденцію до розвитку, збільшення кількості
спеціальностей (зросла з 3 до 5);
- використання міжпредметної і внутрішньо-предметної
інтеграції для формування системи фундаментальних природничо-наукових знань і
умінь, які забезпечують можливість застосовувати їх в умовах сучасних
технологій, що динамічно розвиваються;
- акцент на випереджальну освіту, що полягає в постійному глибокому аналізі новітніх тенденцій і напрямів
фундаментальної біотехнологічної науки і своєчасному коригуванні освітніх програм і навчальних планів
з урахуванням вимог часу.
Отже, система професійної підготовки майбутніх фахівців
біотехнологічного профілю потребує подальшого дослідження та вдосконалення;
створення нової методології підготовки майбутніх фахівців, враховуючи
інтегративний характер наукових досягнень дисципліни; упровадження моніторингу
рівня готовності до професійної діяльності випускників факультетів на всіх
етапах професійної підготовки; психолого-педагогічної підготовки викладачів до
роботи в нових умовах організації навчально-виховного процесу.
Особливо
слід наголосити на вирішенні двох, пов’язаних з міжпредметною та внутрішньо-предметною
інтеграцією проблем: проблеми пошуку об'єктивного методу, заснованого на
надійних розрахунках, що дозволяє визначити коло дисциплін, найбільш тісно
пов'язаних один з одним (у нашому випадку курсів природничо-наукових,
загальнотехнічних і професійних дисциплін); проблеми методу контролю оцінки
результатів навчання, побудованого на інтеграційній основі.
Використана література:
1. Вища
освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання / за заг.ред. А.П.Зайця,
В.С.Журавського. – К.: ФОРУМ, 2003.- 950с.
2.
Державна національна програма “ Освіта” : Україна XXI століття // Освіта. – 1993. - №44-46. – С. 1-13.
3.Закон
“Про вищу освіту” // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002.- №1. –
С. 9-51.
4.
Короткий тлумачний словник української мови / Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, та
ін.; від.ред. Л.Л.Гумецька. – К.: Рад.школа, 1978. – 296 с.
5. Психолого-педагогический словарь / сост.Е.С. Рапацевич. – Минск:
“Соврем. слово”, 2006. – 928 с.
6.
Екологічний словник. Преждо В.В.– Харків. – ХДАМГ, 1999. - 57 с.
7. Про
затвердження змін до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється
підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними
освітньо-кваліфікаційними рівнями: постанова КМУ № 363 від 16 червня 2005 р. //
Вища освіта України. Нормативно-правове регулювання. Нормативний збірник /
заг.ред. М.Ф.Степка, Л.М. Горбунової.- К.: ФОРУМ, 2007. – У 2-х т. – С.
209-210.
8. Мельничук М.Д., Рідей Н.М.
Організація підготовки
бакалаврів і магістрів за напрямом «Біотехнологія» в НУБІП України / Мельничук М.Д. // Науковий вісник Національного
університету біоресурсів і природокористування України. 2009 — Вип. 134. – С. 69 –71.
9.
В.П.Новіков, Ю.І.Сидоров, О.В.Швед. Сучасний стан і проблеми викладання
біотехнології в політехнічних університетах України / В.П.Новіков // Нові
технології навчання: Наук.-метод. зб. / Інститут технологій і змісту освіти МОН
України.- К., 2009.- Вип.56.- С.27-33.
10. Логинова Ю. В. Внутрипредметные
и межпредметные связи как средство реализации профессиональной направленности
обучения студентов – будущих биотехнологов в
вузе: автореф. дис. на соискание
степени канд. пед. наук: спец. 13.00.08- «Теория и методика
профессионального
образования» / Логинова Ю. В.– Шуя, 2010. - С. 10.