Важливе місце у формуванні культури здоров’я студентів СМГ займала організація самостійної роботи. Оскільки за її допомогою студенти по-перше, отримували додаткові знання у контексті відновлення, зміцнення та збереження власного здоров’я; по-друге, виконували на практиці індивідуальну оздоровчу систему поза межами занять з фізичного виховання, по-третє, заповнювали “Щоденник культури здоров’я”, що дозволяло слідкувати за змінами у стані власного здоров’я та вносити корективи до індивідуальної оздоровчої системи.

Надзвичайно важливого значення набуває знання факторів, які спричиняють загострення захворювання: шкідливі звички, неправильна організація режиму дня, харчування, перенавантаження і т.д. Важливого значення у самостійній роботі студентів набувало виконання індивідуальної оздоровчої системи (у повсякденному житті) поза межами занять з фізичного виховання, а також самостійне щоденне заповнення “щоденника культури здоров’я”.

Враховуючи незначну кількість обов’язкових занять з фізичного виховання протягом тижня, передбачених програмою з фізичного виховання для студентів (ІІІ – ІV рівнів акредитації) [198] нам важливо було зорієнтувати студентів до постійного ведення власної оздоровчої системи поза межами занять (кожного дня). Це було пов’язано як з недостатністю рухових дій студентів, які не можна було компенсувати на заняттях, необхідністю систематичного виконання інших оздоровчих технологій (загартування, оздоровчого дихання, самомасажу, оздоровчого харчування тощо), що впливають на фізичний аспект здоров’я, так і важливістю застосування оздоровчих технологій, що впливають на психічний та духовний аспекти здоров’я (самопізнання, самовиховання, методика СОЕВКС Г. Ситіна, аутогенне тренування, релаксації, молитва, медитації тощо), які більш зручніше виконувати у продовж дня. Компенсування недоліку у фізичних діях студентів відбувалося за рахунок їх включення до індивідуальної оздоровчої системи. Так, кожному студентові підбирались комплекси фізичних вправ відповідно встановленого діагнозу які він виконував не тільки у процесі занять з фізичного виховання, але й кожного дня. Ми намагались будувати індивідуальну оздоровчу систему кожному студентові таким чином, щоб до неї обов’язково входила ранкова гімнастика та комплекси вправ лікувальної фізичної культури.

Звичайно це потребувало вольових зусиль від студентів та певного часу. Саме тому, на першому курсі ми намагались будувати з кожним окремим студентом індивідуальну оздоровчу систему таким чином, щоб її виконання було цілком можливим та не перевантажувало майбутнього фахівця, а у подальшому (на наступних курсах), коли студент пристосовувався до нового способу життя який передбачав виконання певних оздоровчих технологій, індивідуальна оздоровча система доповнювалась іншими оздоровчими технологіями.

Враховуючи певні труднощі дотримання індивідуальної оздоровчої системи студентами СМГ, особливо на початку навчання (І курс) ми намагались визначити найбільш оптимальний варіант виконання оздоровчих технологій, а також прагнули найбільш раціонально розташовувати їх виконання як у продовж дня, так і протягом тижня. Важливо тут також було окремо підходити до організації вихідних днів, а також зимових та літніх канікул, оскільки у цей час слід коректувати індивідуальну оздоровчу систему з урахуванням збільшення вільного часу студентів.

У ході переконання студентів у необхідності щоденного дотримання студентами індивідуальної оздоровчої системи, ми намагались з кожним майбутнім фахівцем окремо, аналізувати їх вільний час, те, на що він витрачається. Таким чином, сумісно зі студентом ми з’ясовували, що більшість вільного часу витрачається ним нераціонально та дуже часто навіть шкодить його здоров’ю.

Слід зазначити, що вже після перших тижнів переважна більшість студентів переконались, що щоденне дотримання індивідуальної оздоровчої системи не тільки дозволяє організуватися протягом дня та тижня, але й зрозуміти наскільки раніше нераціонально розподілявся час. Такі студенти відчули в собі більше енергії, покращення загального самопочуття, спостерігали краще засвоювання навчального матеріалу з різних предметів, почали бачити навколо себе багато цікавих людей, у деяких студентів налагодились стосунки з іншими студентами, або рідними, з якими у них були неприємні відношення одне до одного, в решті-решт мали можливість відчути, що незважаючи на додаткове затрачання часу на виконання певних оздоровчих технологій, у них побільшало вільного часу за рахунок викреслення багатьох невиправданих дій таких як (гра в карти, випивка з товаришами, перегляд значної кількості телепередач, або фільмів, у яких було багато жорстокості та насилля, часте відвідування нічних клубів тощо).

Отже, організація самостійної роботи зі студентами над виконанням індивідуальної оздоровчої системи відіграла дуже велике значення у формування їхньої культури здоров’я.

Не менше значення у контролюванні правильності побудови індивідуальної оздоровчої системи відігравало самостійне заповнення студентами щоденника культури здоров’я. Як зазначалося раніше, саме за допомогою щоденника культури здоров’я студенти сумісно з викладачем та лікарем досліджували зміни у стані здоров’я та коригували зміст оздоровчої системи кожного окремого майбутнього фахівця. А отже, його заповнення кожного дня було обов’язковим. У зв’язку з цим, як і у попередніх випадках самостійної роботи ретельне (неформальне, за чим слідкував викладач кожного заняття) заповнення щоденника культури здоров’я відмічалось відповідними балами (оцінкою), що у свою чергу стимулювало майбутніх фахівців. Особливо це важливо було на перших порах навчання. У подальшому переважна більшість студентів на практиці вбачала в цьому явну необхідність, але відповідні бали вони все одно отримували як додатковий стимул.

Таким чином, організація методичної роботи з додатковими завданнями, виконання оздоровчих технологій під час занять з фізичного виховання, підібраних з урахуванням діагнозу та індивідуальних особливостей студента, а також дотримання індивідуальної оздоровчої системи у повсякденному житті у повній мірі сприятиме підвищенню рівня сформованості культури здоров’я студентів спеціальної медичної групи.