Педагогические науки/5. Современные методы преподавания

Батальщикова Е. Ю.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Рекомендації майбутнім учителям щодо застосування інтерактивних технологій навчання у загальноосвітній школі

За останнє десятиріччя інтерактивні технології навчання стали частиною освітнього процесу як середньої так і вищої школи. Вони досить ефективно реалізують головну мету, яку зазначається в нормативних документах: створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, здатного навчатися протягом життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства [1; 2; 3].

Теоретичний аналіз різних поглядів на досліджувану проблему дав можливість дійти висновку, що в науковців немає єдиної точки зору щодо сутності та змісту інтерактивних технологій навчання.

Ми поділяємо думку вчених, які розглядають інтерактивні технології навчання як організацію засвоєння знань і формування певних умінь і навичок через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають в активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату [4].

Саме через різноманітність визначень даного питання, виникає деяка розгубленість з боку майбутніх учителів, які тільки відкривають для себе потенційні можливості застосування інтерактивних технологій навчання у загальноосвітній школі.

Метою даних тез є визначення рекомендацій майбутнім учителям щодо побудови навчального процесу на основі інтерактивної взаємодії з учнями.

Аналіз та синтез психолого-педагогічної літератури, власне наукове дослідження та практичний досвід у цьому питання допомогли нам сформувати рід рекомендацій, які, на нашу думку, стануть у пригоді молодим вчителям.

1. Застосування інтерактивних технологій навчання має відбуватися з урахуванням основних вимог:

§ позитивний взаємозв’язок: члени групи повинні розуміти, що навчальна діяльність приносить користь кожному, тому всі включаються в розв’язання творчих завдань на початку засвоєння матеріалу;

§ безпосередня взаємодія: члени групи повинні знаходитися в тісному контакті один з одним;

§ індивідуальна відповідальність: кожен учень повинен оволодіти матеріалом, і кожен несе відповідальність за допомогу іншим. Найбільш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи;

§ розвиток навичок спільної роботи: учні повинні оволодіти навичками міжособистісних відносин, необхідних для спільної роботи;

§ оцінка роботи: під час групових зборів необхідно виділити час для того, щоб кожна група змогла оцінити роботу, як групи в цілому, так і внесок кожного в досягнення спільної мети [4].

2. Вчитель має спрямувати зусилля на створення позитивної психологічної атмосфери в колективі; на розвиток інтересу в учнів до інтерактивної взаємодії, до самостійного мислення та дій.

3. Організація навчального простору має сприяти діалогу, груповій роботі.

4. Необхідно забезпечити активну взаємодію учасників освітнього процесу: вчитель має ставити перед учнями спільні задачі, які вимагають колективного розуму та внеску кожного для успішного вирішення проблеми.

5. Використання інтерактивних технологій навчання має дотримуватися такої логіки навчальної діяльності: мотивація – формування нового досвіду – його усвідомлення через застосування – рефлексія. Формування нового досвіду має будуватись з урахування наявного суб’єктного досвіду студентів.

6. Організовуючи роботу в малих групах, необхідно знайомити учнів з правилами роботи у групі:

ü у спільній роботі відсутні „актори” і „глядачі”, всі – учасники;

ü кожний член мікрогрупи заслуговує на те, щоб його вислухали;

ü слід говорити так, щоб тебе розуміли, висловлювати свої думки безпосередньо з теми;

ü ставити питання на розуміння, і лише після цього робити висновки;

ü піддаються критиці думки, а не особистість, яка їх висловила;

ü мета спільної діяльності не в перемозі окремої точки зору, а в можливості знайти спільне рішення [5].

7. Упровадження інтерактивних технологій навчання відбувається за логікою „від простого до складного”, паралельно застосовуючи фронтальні та групові методи.

8. Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами і формами роботи – традиційними методами і самостійним пошуком. Вчитель має починати з нескладних інтерактивних вправ, фрагментів уроку та час від часу, коли це відповідає цілям навчання та змісту навчального матеріалу, повністю будувати заняття на основі інтерактивній взаємодії учнів.

9. Заняття, побудоване на основі інтерактивної технології має відповідати певній структурі: мотивація – оголошення, представлення теми й очікуваних результатів – надання необхідної інформації – інтерактивна вправа – рефлексія результатів [4].

10. На етапі мотивації задача вчителя сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Подібна особистісна зацікавленість може бути досягнута за рахунок постановки цікавого проблемного питання, звернення до суб’єктного досвіду учня. Це може бути стисла розповідь викладача, бесіда, демонстрація наочності, нескладна інтерактивна вправа („мозковий штурм”, „мікрофон”, „криголам” тощо).

11. Етап оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів має за мету забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, того, що вони мають досягти на уроці. На цьому етапі вчитель називає тему заняття або учні самі розуміють її на етапі мотивації („незакінчене речення/ прислів’я/ цитата”). Викладач може попрохати учнів у парах або групах спробувати сформувати очікувані результати, які потім фіксуються на дошці або окремому ватмані. Протягом цього етапу вчитель звертає увагу учнів, що наприкінці уроку вони будуть перевіряти, чи досягнуті очікувані результати.

12. Надання необхідної інформації. Завдання вчителя під час цього етапу полягає в забезпеченні учнів інформацією для виконання інтерактивної вправи. Це може бути текст підручника, ознайомлення з роздавальним матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності.

13. Центральною частиною інтерактивного заняття – є інтерактивна вправа, метою якої є засвоєння навчального матеріалу та досягнення результатів уроку. Вчитель має дотримуватися певної послідовності при проведенні інтерактивної вправи:

· інструктаж – вчитель розповідає учням про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань;

· об’єднання в групи та розподіл ролей;

· виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання в співпраці один з одним;

· презентація результатів виконання вправи;

· рефлексія (цю частину ми вважаємо необхідною, бо учні мають можливість проаналізувати роботу у групі; визначити успішні моменти групової взаємодії, або проаналізувати причини невдач, якщо такі мали місце) [4].

14. На етапі рефлексії, учні знову звертаються до очікуваних результатів та аналізують, чи були вони досягнуті, що стало на заваді, якщо деякі з них не були досягнуті, що треба було зробити, щоб вони були досягнуті, тобто учні вчаться складати план-корекції.

15. Організовуючи групову роботу, краще формувати групи до початку заняття. Під час опрацювання питання в малих групах важливим є створення в класі атмосфери полеміки, суперечливих думок.

16. Широкі можливості для формування вмінь висловлювати та відстоювати власну позицію, наводячи аргументи на її захист, розвитку толерантності та поважного ставлення до протилежної точку зору надає дискусія. Навчаючи учнів вести дискусію вчитель має починати з найпростішої форми – фронтальної дискусії, поступово переходити до більш складних технологій опрацювання дискусійних питань: „метод ПРЕС”, „Займи позицію”, „Неперервна шкала думок”, „Дискусія з розподілом ролей”, „Дискусія в стилі телевізійного шоу”, „Оцінювальна дискусія”, „Дебати”.

Узагальнюючи все вищесказане додамо, що майбутні вчителі мають розуміти, що особлива цінність інтерактивного навчання полягає в тому, що учні навчаються ефективної роботи в колективі. Моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу – все це сприяє формуванню атмосфери співробітництва, взаємодії і готує їх до майбутньої професійної діяльності, до успішної соціалізації у суспільстві.

Література

1. Національна доктрина розвитку освіти : затверджена Указом Президента України від 17 квіт. 2002 р. № 347 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.prezident.gov.ua/.../151.htm/ 2. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття). – К. : Райдуга, 1994. – 61 с. 3. Державна програма „Вчитель” // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – № 10. – С. 4–32. 4. Пометун О. І. Сучасний урок : інтерактивні технології навчання : наук.-метод. посіб. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К. : Вид-во А.С.К., 2004. – 192 с.: ілюстр., табл.. 5. Березовська О. В. Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови [Електронний ресурс] / О. В. Березовська. – Режим доступу: http://revolution.allbest.ru/pedagogics/00237928_0.htm