Тимофеєва О.В.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Засоби створення іронії в художньому творі

Останнім часом спостерігається зростання інтересу до вивчення питання функціонування іронії в художньому творі, особливо в англомовній літературі. Іронія відіграє важливу роль не тільки у стилістичному забарвленні художнього тексту, але і в естетичній та літературно-художній системах твору. У художньому творі іронія є одним із основних елементів вираження безпосередньо авторської точки зору, засобом реалізації суб’єктивно-оцінної модальності, і, таким чином, засобом реалізації авторської позиції.

Іронія є одним із найважливіших засобів гумору, сатири, гротеску. Існує багато визначень і, відповідно, трактувань терміна «іронія», адже саме поняття розглядається як з точки зору естетики, так і літературознавства та лінгвістики. В. Пропп визначив природу іронії як одного із засобів вираження комічного наступним чином: «…при іронії словами виражається одне поняття, а розуміється під ним інше, протилежне. На словах виражається позитивне, а мається на увазі протилежне йому, негативне. Цим іронія алегорично розкриває недоліки того, про кого (або про що) йдеться. Вона являє собою один із видів насмішки, і цим визначається її комізм» [3, с. 78].

З точки зору стилістики, іронія – це стилістичний прийом, що базується на одночасній реалізації двох значень слова – словникового та контекстуального, але обидва значення протиставляються одне одному [1, с. 146].

У художньому творі іронія відіграє визначну роль, оскільки вона надає твору певного додаткового змісту, конкретного стилістичного забарвлення, та віддзеркалює незадоволеність автора навколишнім світом. Реалізація іронічного змісту в художньому творі нерозривно пов’язана зі здатністю мовних одиниць набувати конотативного та асоціативного значення в контексті. Таким чином, іронічний зміст залежить від способу організації тексту.

С. І. Походня за засобами і умовами реалізації розрізняє асоціативну та ситуативну іронію. Ситуативна іронія виникає внаслідок контрасту між ситуативним контекстом і прямим значенням слова, словосполучення і речення, та реалізується у мікро- та макроконтекстах (у межах речення і абзацу). Це такий тип іронії, який відчувається у тексті одразу. Ситуативна іронія створюється за рахунок використання великої кількості стилістичних прийомів на різних рівнях:

· На лексичному рівні – мовні одиниці, що відносяться до розмовного стилю мови, в тому числі вульгаризми, варваризми, а також метафори, метонімії, гіперболи.

· На синтаксичному рівні – різноманітні типи повторів, а також зевгма, оксюморон, каламбур, риторичні питання, вставні та видільні конструкції.

· На лексико-семантичному рівні – епітети, образні порівняння, антитеза, гра слів тощо.

За допомогою цих засобів створюється подвійна структура контексту – з одного боку, змальовування ситуації, а з іншого – її коментування та оцінка автором чи персонажем. Як правило, цей тип іронії залежить від контексту, що рідко виходить за межі абзацу.

Асоціативна іронія є більш складною та значимою. Вона реалізується в мегаконтексті (у межах усього тексту). Асоціативна іронія створюється на текстовому рівні внаслідок використання ситуативного повторювання (ретроспекції) в поєднанні з іронічною алюзією, а також гротеску, абсурду [2].

У романі Ч. Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу» зустрічаються випадки як ситуативної, так і асоціативної іронії. Іронічними є імена головних героїв, яких Ч. Діккенс наділив «красномовними» прізвищами, що натякають на їхні особистісні якості: Mr. Tupman – англ. tup – баран; Mr. Snodgrass – англ. nod – дрімота, або – зазіватися, проґавити щось; grass – трава; Mr. Winkle – англ. winkle – равлик.

Ситуативна іронія реалізується за рахунок стилістичних прийомів переважно синтаксичного та лексико-семантичного рівня.

Серед них можна виділити наступні:

· Зевгма: «It is truly delightful to a philanthropic mind to see these gallant men staggering along under the influence of an overflow both of animal and ardent spirits»;

«'Shiny Villiam' so called, probably, from his sleek hair and oily countenance»;

· Гіпербола: «It has been conjectured that Mr. Pickwick was on the point of delivering some remarks which would have enlightened the world, if not the Thames»;

· Гіперболічне порівняння: «Everybody was excited, except the fat boy, and he slept as soundly as if the roaring of cannon were his ordinary lullaby».

«Mr. Winkle, thus instructed, climbed into his saddle, withabout as much difficulty as he would have experienced in getting up the side of a first-rate man-of-war»;

· Порівняння: «…said one very stout gentleman, whose body and legs looked like half a gigantic roll of flannel, elevated on a couple of inflated pillow-cases».

«…the voice of Mrs. Pott was heard to chirp faintly forth, something which courtesy interpreted into a song».

Асоціативна іронія реалізується в романі засобами текстового рівня. Наприклад, протягом усього роману автор використовує велику кількість епітетів для характеристики головного героя – Містера Піквіка, що мають однакове смислове забарвлення – возвеличення героя, яке на фоні загального контексту оповідання має зовсім протилежне значення, за рахунок чого і створюється іронічний зміст: «immortal Pickwick», «the great man», «that illustrious man», «colossal-minded man», «the illustrious subject of these memoirs».

Продуктивним засобом створення іронії у романі слугує лексико-семантичний алогізм. Наприклад:

«'The principal productions of these towns,' says Mr. Pickwick, 'appear to be soldiers, sailors, Jews, chalk, shrimps, officers, and dockyard men'»;

«Mr. Pickwick was elected an honorary member of seventeen native and foreign societies, for making the discovery: that none of the seventeen could make anything of it; but that all the seventeen agreed it was very extraordinary»;

'Do they seem devoted to their party, Sam?' 'Never see such dewotion in my life, Sir.' 'Energetic, eh?' said Mr. Pickwick.'Uncommon,' replied Sam; 'I never see men eat and drink so much afore. I wonder they ain't afeer'd o' bustin'.'

'Then you are not dead!' ejaculated the hysterical lady. 'Oh,say you are not dead!'

Таким чином, найбільш продуктивним засобом створення ситуативної іронії в романі є засіб лексико-семантичного алогізму, та створення іронічного ефекту за допомогою стилістичних засобів зевгми, гіперболи, порівняння. Асоціативна іронія в творі представлена застосуванням епітетів, що характеризують головного героя твору.

Література:

1. Гальперин И. Р. Стилистика английского языка / Гальперин И. Р. – М. : Высш. шк., 1977. – 332 с.

2. Походня С. И. Языковые виды и средства реализации иронии / Походня С. И. – К. : Наук. думка, 1989. – 126 с.

3. Пропп В. Я. Проблемы комизма и смеха / Пропп В. Я. – СПБ, 1997. – 284 с.