Филологические науки/ 3. Теоретические и методологические проблемы исследования языка.

Фалеса І.Ю.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Проблема семантичної інтерпретації англійських юридичних термінів

У зв’язку з багаточисленними інноваціями у галузі тактики та техніки побудови закону, збільшенням нормативного масиву, а також зі зростанням у законотворчості значення форми і змісту юридичного тексту, юридична термінологія останнім часом стала привертати до себе значну увагу. Відповідно однією із головних проблем, з якою мають справу не лише спеціалісти, але й більшість носіїв англійської мови, можна вважати труднощі у процесі точної та повної семантичної інтерпретації англійської юридичної термінології. Причини даної проблеми слід шукати в особливостях мови закону. В першу чергу ми розглянемо питання відповідності англійських юридичних термінів до співвідносних з ними понять [5, с.96].

Номінація однією лексичною формою декількох понять призводить до багатозначності і неточності у тлумаченні юридичного терміну. У сучасній англійській юридичній термінології явище багатозначності зустрічається досить часто. Наприклад: law n. 1 The complete body of statutes, rules, enforced customs and norms, and court decisions governing the relations of individuals and corporate entities to one another and to the state. 2 The subset of such statutes and other rules and materials dealing with a particular subject matter. 3 The system by which such statutes and rules are administered. 4 The profession of interpreting such statutes and rules. 5 A bill that becomes effective after enactment by the legislature and signature (or failure to veto) by the executive [9, с.168-169].

У деяких випадках один і той же термін може використовуватись з різними значеннями у різних сферах права. Наприклад, термін “guilt” у кримінальному праві означає: “a cognitive or an emotional experience that occurs when a person realizes or believes—accurately or not—that he or she has violated a moral standard, and bears significant responsibility for that violation”, а в цивільному кодексі він інтерпретується як “condition of liability for tort: non-performance or improper execution of a treaty or any other commitment, execution of illegal transaction etc.” [1, с.36].

Такого роду полісемію важко віднести до однієї з головних вимог, поставлених в юриспруденції до власне термінів, тобто твердження про те, що термін повинен бути однозначним. Л.О. Пекарська вважає, що не дивлячись на всі старання спеціалістів, терміни зберігають свою багатозначність, оскільки це лексичні одиниці природної мови [4, с.22.].

Спираючись на вище сказане, варто поєднати власне юридичний та лінгвістичний підходи. І в якості формального критерію при появі полісемії необхідно розглядати контекстуальне оточення. Особливо відкрито такий критерій проявляється при інтерпретації термінів, що виражають оцінні поняття. Їх зміст повністю залежить від закону, а значення пов’язане із конкретними обставинами розглядуваної справи (substantial damages, nominal damages, jointly caused damage, physical injury, intentional damage etc.). За допомогою таких термінів правозастосувальний орган повинен не просто констатувати, але й оцінити відповідність ознак того чи іншого факту та ознак відповідного оцінного поняття. У межах, окреслених законом, правознавець, по суті, сам формулює зміст оцінного поняття, причому конкретні ознаки його змісту кожного разу визначаються у залежності від ознак того чи іншого випадку [2, с.98].

У законодавчих текстах також немало спеціальних юридичних термінів, значення яких не завжди можна пояснити виключно з лінгвістичної точки зору. У якості прикладу можна навести інтерпретацію терміна “corporate body”. Адже у буквальному сенсі слово “body” перекладається як “тіло” і не має жодного відношення до організації, асоціації. Однак вживання даних термінів виправдане, оскільки з точки зору їх практичного конвенційного використання вони володіють перевагами, однозначно визначаючи конкретні юридичні поняття.

Проблема тлумачення ускладнюється, якщо полісемія не відображається ні в тлумачних словниках, ні в юридичних джерелах. Мова йде про терміни, які позначають одночасно процес і результат процесу (reorganization, liquidation etc.). Таке нерозрізнення багатозначності, безумовно, ускладнює правильну інтерпретацію юридичного тексту носіями мови [3, c.54].

Іншим видом невідповідності термінів і понять є синонімія. Вживані у правовій мові синоніми несуть на собі сліди не стільки відтінків змісту, скільки часу прийняття актів, що відображає поширену у суспільстві термінологію, (pseudonym – nickname, slave – servant, execution – capital punishment) [7, с.30]. При їх інтерпретації у кожному випадку необхідні обов’язкові зіставлення точності еквівалентів та історичний підхід. Як і при тлумаченні термінів, які на перший погляд лише здаються синонімами: deal – contract, ownership – property, arrest – detention, stealing – thievery, victim – witness, suspect – accused. У законодавчих актах вони не взаємозамінні, тому кожен з них має своє специфічне правове значення. Однак на практиці все ж відсутня єдність і послідовність у їх використанні [6, с.54].

З точки зору труднощів інтерпретації, саме спеціальні юридичні терміни володіють особливим правовим змістом, і зрозумілі далеко не всім, а лише спеціалістам. Так, наприклад, термін “settlement” у тлумачному словнику інтерпретується як: “a place where people have come to live and make their homes, especially where few or no people lived before” [8, с.1390], а в юридичній практиці він означає: “an agreement achieved between the adversaries before judgement in a trial, or before the trial begins, thereby obviating the need for it; completed payment of a debt or contractual obligation; a closing on a house; the completion by the executor of an estate of its distribution” [ 9, с.238].

Важливо пам’ятати, що інтерпретація юридичних термінів не може здійснюватися довільно, а повинна протікати у певних рамках, окреслених законом. Необхідність цього пояснюється тим, що наслідки неправильного розуміння значення юридичного терміна можуть заподіяти суспільству велику шкоду.

Виявлена варіативність юридичної лексики свідчить про недостатню впорядкованість правової термінології, що є головною причиною труднощів у процесі інтерпретації. А розуміння юридичних термінів залежить від чіткості їх визначення у нормативних актах. Тому чим більшому числу юридичних термінів будуть даватися визначення, тим менше буде помилок і непорозумінь на практиці.

Література:

1. Барихин А.Б. Большая юридическая энциклопедия / А.Б. Барихин – М. : Книжный мир, 2010. – 960 с.

2. Даниленко В. П. Семантическая структура специального слова и ее лексикографическое описание / В. П. Даниленко – Свердловск, 1991. – 155 с.

3. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов / Т.Л. Канделаки – М. : Наука, 1977. – 308 с.

4. Пекарская Л.А. Реализация требований к “идеальному” термину в реально функционирующих терминосистемах / Л.А. Пекарская – Горький : Из-во Горьк. Ун-та, 1981. – С. 22-28.

5. Портнихина Н.А. Способы описания национальной специфики семантического развития слова / Н.А. Портнихина // – Вестник ВГУ : сб. науч. работ. – Воронеж : ВГУ, 2010. – С. 96-98. – (Серия : Филология. Журналистика).

6. Толикина Е.Н. Некоторые лингвистические проблемы изучения термина / Е.Н. Толикина – М. : Наука, 1970. С. 53 – 67.

7. Хижняк С.П. Англо-американская и русская терминология права / С.П. Хижняк  – Саратов : Аванта, 1997. – 89 с.

8. Wehmeier Sally. Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English, seventh edition / Sally Wehmeier. – Oxford University Press, 2005. – 1908 p.

9. Hoboken Wiley. Webster’s New World Law Dictionary / Wiley Hoboken. – Wiley Publishing, Inc. Canada, 2006. – 332 p.