Филологические науки/7. Язык, речь, речевая коммуникация

Шелембин В.В.

Чернівецький Національний Університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Номінативне поле «вираз обличчя» в сучасному художньому дискурсі

Мова – це «місток», який поєднує реальний світ речей із суб’єктивним людським сприйняттям цього світу. Їй підвладна «ідеалізація предметного світу, перехід від чуттєвого відображення об’єктивного світу до раціонального, від відчуття та сприйняття до уявлень і понять, відбувається формування узагальнень» [2, с. 74]. Основним інструментарієм між реальним світом та світом мови є номінативні процеси.

Номінація вважається, за словами В.Г.Гака, як процесом, так і результатом найменування, під час якого мовні елементи співвідносяться з позамовними об’єктами, що позначаються цими мовними елементами [3, с. 237]. Предметом теорії номінації як особливої лінгвістичної дисципліни є: вивчення і опис загальних закономірностей утворення мовленнєвих одиниць; вивчення взаємодії мислення, мови та реальності в процесах найменування; ролі прагматичного фактора у виборі ознак, які лежать в основі номінації; дослідження язикової техніки номінації – її актів, засобів та способів; будова типології номінації, опису її комунікативно-функціональних механізмів.

Невербальний компонент комунікації «вираз обличчя», який ми вивчаємо, є невербальним знаком емоцій, форма якого представлена лицевими виявами, лицевими жестами і виявами психофізіологічних реакцій. Невербальний компонент комунікації «вираз обличчя» визначається як процес і результат статико-динамічного напруження різних лицевих м'язів і виявів інформативно значущих психофізіологічних реакцій на верхній (зона лоба і очей), середній (зона щік і носа) і нижній (зона рота і підборіддя) частинах обличчя (О. С. Батуєв, Є. П. Ільїн) [4].

Вираз обличчя, ми розглядаємо в даній роботі, як невербальний знак емоцій із властивими йому формою, значенням і функціонуванням. Так, форма цього невербального знака представлена парадигмою трьох видів виразу обличчя: (1) лицевими виявами – комплекс різних мімічних рухів, що сприймаються недискретно, і позначаються в дискурсі лексемами an expression, a grimace, a look та інші; (2) лицевими жестами, які представляють динамічний аспект виразів обличчя і вербалізуються мовними засобами на зразок a frown, a gape, a smile та інші; (3) виявами психофізіологічних реакцій на обличчі, тобто неконтрольованими вегетативними змінами кольору шкіри обличчя людини, які репрезентуються номінаціями типу to blush, to pale, to redden та інші [4].

Лексико-семантичні групи номінації «вираз обличчя» виражені різними частинами мови, але найчастіше виражені іменниками, дієсловами, прикметниками. Наприклад, лексема watery позначає безрадісний і сумний мімічний вияв, прикметники adamant, iron, leaden, stony, wooden вербалізують нерухоме, безпристрасне обличчя людини, яка в певній ситуації настроєна некооперативно, а мовна одиниця plastic маркує штучність експресії, контрольованість у продукуванні з боку суб’єкта, наприклад: “Yes,”says Erin with a plastic smile. “I’ll just go and get it” [8, c. 210]. Нічого спільного з привітністю і щирістю в наступному фрагменті не має мімічний жест «усмішка», на позначення якого вжито прикметник slimy (слизький). Звичайно такий вираз має людина, яка має на меті отримати те, чого бажає, і при цьому не надто переймається про враження, яке справляє на оточуючих: “His face was oozing a slimy smile as he saw Wendy” [5, c. 302].

Лексико-семантична група «лицевий вияв» складає невелику кількість номінацій, які вербалізують експресії обличчя, що сприймаються недискретно: grimace (n, v), moue (n), wince (n, v) та інші. Лексико-семантична група «лицевий жест» представлена мовними одиницями, які (1) уточнюють пластику лицевих жестів зони брів та лоба: frown (n, v), glower (v), lower (n, v) та інші; (2) позначають візуальні жести: gape (n, v), gaze (n, v), gawk (n, v), goggle (n, v), stare (n, v) та інші; (3) маніфестують певну конфігурацію або положення губ: beam (n, v), grin (n, v), smile (n, v), smirk (n, v), sneer (n, v), to give а smile, to have а grin та інші. Компоненти «вияв психофізіологічних реакцій» фіксують неконтрольовану зміну кольору обличчя: blush (n, v) та інші. Фразеологічні одиниці, які позначають номінацію «вираз обличчя» виражають радість (be all smiles), зацікавленість, флірт (make eyes at smb), захоплення (take one’s breath away), пригніченість, втома (hang one’s head), страх, побоювання, переживання (make smb’s hair stand up on end, get cold feet), розгубленість (cry one’s eyes out), пиха (look down one’s nose), увага, настороженість (keep one’s eyes open/peeled/skinned), безпристрасність, опанування емоціями, стриманість (keep a straight face, put up/on a bold face, a poker face), закоханість (to cast sheep's eyes / to make goo-goo eyes) [1].

Мовленнєвий вимір номінативного поля «вираз обличчя» вибудовується на основі одиниць мовного виміру і не виявляє ядерно-периферійної структури, оскільки поєднує різні стилістично марковані позначення лицевих експресій. Основними художніми засобами, які використовуються в них, є порівняння, епітет, метафора й оксиморон.

Провідними моделями порівняння, які застосовуються для опису виразу обличчя в англомовному художньому дискурсі, є такі: (1) порівняння з узагальненим референтом, що апелює до стійких стереотипних характеристик у свідомості представників певного лінгвокультурного середовища, наприклад, учителя: She sits back, looking like a teacher whose class has finally cracked two plus two [7]; (2) порівняння з формально відсутнім референтом, у якому проводиться аналогія між виразом обличчя суб'єкта в реальній ситуації і в уявній, наприклад: Helen smiles as if at some private joke, then frowns with concentration [6]; (3) порівняння, референтом якого є певний об'єкт, наприклад, поламана мишоловка: His smile was as cunning as a broken mousetrap. В англомовному художньому дискурсі експресивністю й аксіологічністю позначені мовленнєві одиниці номінативного поля «вираз обличчя, до складу яких входять прецедентні імена, представлені міфонімами (sphinx-like expression), онімами мистецької (the Mona Lisa smile), кінематографічної (Nosferatu smile) і літературної (the Scarlett O’Hara smile) сфер, наприклад: Billy’s smile as he came out of the shrubbery was at least as peculiar as Mona Lisa’s.

Отже, емотивна специфіка номінацій на позначення «виразу обличчя» виявляється в тому, що в художньому дискурсі вони функціонують як невербальні емотивні знаки, які в кодифікованому вигляді містять інформацію про емоції та емоційні стани комунікантів. Емотивна маркованість цих одиниць свідчить про їхню здатність викликати в адресата відповідну емоційну реакцію.

Література

1. Англо-російський словник ідіом та фразових дієслів / [уклад. Л. Ф. Шитова, Т. Л. Брускіна]. – 3-тє видання. – СПб.: Антологія, 2005. – 256 с.

2. Боброва Т. А. О природе названия и принципах номинации / Боброва Т. А. – Русский язык в школе, 1974. – №4. – 74 с.

3. Гак В. Г. К типологии лингвистических номинаций / Гак В. Г. – М.: Наука, 1977. – 230-293 с. – (Языковая номинация. Общие вопросы).

4. Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык / Крейдлин Г. Е. – М.: Новое литературное обозрение, 2002. – 592 с.

5. Bushnell C. Lipstick Jungle / Candice Bushnell. – L.: Abacus, 2008. – 432 p.

6. Lodge D. Thinks… / David Lodge. – Penguin (Non-Classics), 2002. – 352p.

7. Kinsella S. Shopaholic Ties the Knot / Sophie Kinsella. – Dial Press Trade Paperback, 2002. – 336 p.

8. Kinsella S. The Undomestic Goddess / Sophie Kinsella. – L.: Black Swan, 2006. –416 p.