Економічні науки/3.Фінансові відносини

Ст.викладач Петрашевська А.Д.

Проф. Стрельчук Є.М.

Грапчева Т.І.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова, Україна

Практичне використання сучасних методів розрахунку амортизації як фінансового ресурсу підприємства

Безперервний виробничий процес потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою їхнього відновлення є поступове відшкодування вартості основних фондів, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до певної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування ( що є одним з фінансових ресурсів підприємства) і є джерелом відновлення основних фондів.

У сучасних умовах господарювання підприємства повинні здійснювати нарахування амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» - у податковому обліку та згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» - в бухгалтерському обліку.

Цим законом норми амортизації встановлюється у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду.

Суб’єкт господарювання може прийняти рішення про застосування норм амортизації, що не перевищують норм, встановлених законом.

Надзвичайно важливим питанням амортизаційної політики є науково обґрунтоване встановлення розмірів амортизаційних відрахувань, адже необґрунтоване заниження норм амортизаційних відрахувань призводить до нестачі фінансових ресурсів, необхідних для відшкодування зношених основних засобів, а штучне збільшення норм амортизаційних відрахувань призводить до збільшення собівартості продукції та, відповідно, ціни.

В Україні заборонено нараховувати амортизацію щодо повністю амортизованих об’єктів, навіть у тому випадку, коли вони нормально функціонують у виробництві.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

При використанні цього методу вартість об’єкта основних засобів списується однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації. Це найпоширеніший метод нарахування амортизації основних засобів підприємств і організацій.

Перевагами прямолінійного методу є передусім простота розрахунку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продукції, яка випускається і реалізується.

Прямолінійний метод зручно використовувати для нарахування амортизації на такі об’єкти основних засобів, як нерухомість.

Недоліки цього методу полягають у тому, що при його застосуванні не враховується моральний знос об’єкта, а також необхідність збільшення затрат на ремонт в останні роки експлуатації основних засобів в порівнянні з першими;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року ( або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації.

Метод зменшення залишкової вартості ґрунтується на тому, що новий об’єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації і тому економічно обґрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об’єкта і поступове її зменшення надалі. Цей метод слід використовувати у разі, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості.

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду ( або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації. Річна норма визначається виходячи із норми амортизації, обчисленої за прямолінійним методом або діленням 100 на кількість років корисного використання об’єкта основних засобів;

4) кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років – це сума порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об’єкт.

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об’єктів накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об’єктів за допомогою амортизації, що відноситься на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об’єктів, коли збільшуються витрати на їхнє утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів;

5) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції(робіт, послуг), та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням об’єкта основних засобів.

Виробничий метод нарахування амортизації доцільно застосовувати у разі, коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції та надання послуг) можуть бути достатньо точно.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Усі амортизаційні відрахування нагромаджуються в амортизаційному фонді, який знаходиться у розпорядженні підприємства і є джерелом простого і розширеного відтворення.

Амортизаційний фонд має двояку економічну природу, яка обґрунтована особливостями амортизації, нарахування якої мають постійний й безперервний характер, та витрачається на заміщення зносу основних фондів в процесі їх відновлення лише по закінченню нормативних термінів служби. До того часу амортизаційний фонд відносно вільний і може використатися як додаткове джерело накопичення й розширення фондів підприємства.

Література:

1. Л.І.Шваб „Економіка підприємства” – Київ, 2004р.

2. В.Н.Орлов, Н.Е.Потапова-Синько „Экономика связи” – Одеса, 1998г.

3. О.И.Волков „Экономика предприятий” – Москва, 2000г.

4. В.М.Орлов, Ф.З.Мардаровський, Н.Ю.Потапова-Синько „Економіка галузі зв’язку” – Одеса, 1999р.