Молдован Е.С.

Хмельницький університет управління та права.

Роль банківського кредитування у забезпеченні ресурсами сільськогосподарських товаровиробників

Ефективний та прогресивний розвиток сільського господарства сьогодні неможливий без залучення коштів із зовнішніх джерел. Постійна потреба цієї галузі економіки у зовнішніх коштах продиктована значним розривом між надходження коштів та їх витрачанням. Одним із шляхів усунення цього розриву є банківське кредитування сільськогосподарських товаровиробників.

Проте, не зважаючи на урядові програми та програми Міністерства аграрної політики, які привели до незначних позитивних зрушень, стан забезпечення сільськогосподарських товаровиробників банківськими кредитами продовжує залишатися незадовільним через ряд причин: сезонний характер виробництва у сільському господарстві, високі ризики різного характеру, невідповідність діяльності сільськогосподарських підприємств вимогам банку, відсутність ліквідної застави у сільськогосподарських позичальників тощо.

До цих причин додається ще й непоінформованість сільськогосподарських підприємств про роботу банків, недостатні знання керівників-аграрників у сферах сучасних економічних наук, ріст заборгованості сільськогосподарських підприємств перед банками за кредити аж до 2002 року включно, високий рівень зносу (70-80%) та моральної застарілості основних засобів [3,54], що ускладнює питання застави.

Попри ці проблеми, дехто із дослідників [3,52] схильний характеризувати сучасний стан банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників позитивними тенденціями. До них належать:

1. у 2004 році порівняно із 1998 роком обсяг наданих у сільськогосподарський сектор кредитів зріс у 15,9 рази, а також зросла кількість наданих довгострокових кредитів на 18,4 відсоткових пункти [3,52];

2. починаючи із 2002 року поверненість банківських кредитів сільськогосподарськими товаровиробниками складає 86,0-92,3% [5,23];

Подібні тенденції спостерігаються і при аналізі банківського кредитування у Хмельницькій області у 2003-2005 роках (див. табл.)

Таблиця.

Банківське кредитування сільського господарства у Хмельницькій області у 2003 – 2005 роках*

Надані банками кредити, млн. грн..	Роки			Темп росту 2004 до 2003, %	Темп росту 2005 до 2004, %	Відхилення, відсоткових пунктів
	2003	2004	2005
Всього: у т.ч. довгострокових короткострокових Сільському господарству: у т.ч. довгострокових короткострокових	434,6	696,0	1308,6	160	188,0	28
	189,3	372,1	881,3	197	236,8	39,8
	245,3	323,9	427,3	132	131,9	-0,1
	44,6	66,5	150,4	149	226,1	77,1
	17,0	35,8	79,0	211	220,7	9,7
	27,0	30,7	71,4	114	232,6	118,6

*Джерело: складено автором за даними статистичних збірників Хмельницької області.

Як бачимо із таблиці, загальне кредитування по області збільшилось на 28 відсоткових пунктів, а сільського господарства – на 77,1 відсоткових пункти. Переважання наданих сільському господарству довгострокових кредитів склало 9,7 відсоткових пункти, а короткострокових – 118,6.

Отже, спостерігаються позитивні моменти у процесі банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників.

Але навіть за таких тенденцій існує цілий ряд недоліків у процесі надання кредитів банками сільськогосподарським підприємствам:

1. відповідно до світового досвіду сільське господарство мало б отримувати 70% банківських кредитів із загального обсягу наданих йому кредитів, тобто 10 млрд. грн., тоді як у 2004 році воно отримало лише 7,5 млрд. грн. [6,63]. Цей показник дедалі скорочуватиметься через зменшення виділених у Держбюджеті на 2007 рік коштів на фінансову підтримку підприємств АПК через механізми здешевлення коротко- та середньострокових кредитів (667000,0 тис. грн.) [7].

2. на традиційній нараді Мінагрополітики та комерційних банків у 2006 році останні відмовились підписати меморандум про зниження відсоткової ставки для аграріїв, яка була встановлена на рівні 17% [5,125]. Тобто, банки відмовляються співпрацювати із сільськогосподарськими підприємствами за такої низької ставки. На початку 2000-х відсоткова ставка за кредитами становила 50-70%, що вигідно для банків, але робить неможливим отримання кредитів сільськогосподарськими товаровиробниками;

3. у зв’язку із необхідністю заміни застарілих основних засобів сільськогосподарських підприємств та впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарської продукції, 64% підприємств сільського господарства потребують довгострокових кредитів [3, 55]. Такі кредити банки надають неохоче, оскільки не отримують належної застави: майбутній врожай є ненадійною заставою, більшість основних фондів перебувають у плачевному стані, а земля не може бути заставою в силу юридичної неврегульованості цього питання;

4. короткострокові кредити потрібні сільськогосподарським товаровиробникам на усунення тимчасових фінансових труднощів та покриття витрат поточної виробничої діяльності. Банки часто відмовляються надавати ці кредити, мотивуючи це високими ризиками неповернення кредитів та невідповідною поведінкою суб’єктів кредитування вимогам банку. Високі вимоги банків стримують і самих позичальників. Не завжди вони можуть подати усі документи, які зазначаються у переліку основних та додаткових документів, які вимагає банк для отримання кредиту.

Враховуючи усе вище наведене, необхідно:

- встановити оптимальну відсоткову ставку за кредитами, що зробить кредити більш доступними для сільськогосподарських товаровиробників і збільшить кількість позичальників банків;

- врегулювати питання застави, сприяти розвитку іпотечного та лізингового кредитування, що забезпечить вищий рівень надання довгострокових кредитів сільському господарству;

- страхувати ризики сільськогосподарських товаровиробників, що покращить ситуацію із заставою під майбутній врожай тощо, а отже – підвищить рівень банківського кредитування у сфері сільського господарства;

- спростити процедуру надання кредитів та перелік документів, передбачених першою, що зробить кредити доступнішими для більшої кількості позичальників, але так, щоб при цьому не ризикував банк.

Усі ці заходи сприятимуть усуненню наведених вище проблем та налагодять ефективнішу роботу товаровиробників сільськогосподарської сфери.

Література:

1.Берлач А.І., Фещенко Н.М., Система кредитування сільськогосподарських товаровиробників// Фінанси України. – 2004. - №5. – с.45;

2. Дадашев Б.А., Удосконалення фінансово-кредитного обслуговування сільського господарства// Економіка АПК. – 2003. - №11. – с.70-71;

3. Сомик А.В., Банківське кредитування сільськогосподарських товаровиробників: сучасний стан та проблеми розвитку// Економіка АПК. – 2005. - №9. – с.53;.

4. Дем’яненко М.Я., Методичні рекомендації з кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників// Облік і фінанси АПК. – 2006. - №12. – с. 4-103;.

5. Мироненко В.П., Москаленко А.М., Удосконалення економічного механізму кредитування сільськогосподарських товаровиробників// Облік і фінанси АПК. – 2006. - №3. – с.122-127;.

6. Фінанси в період формування агропромислового виробництва/ М.Я. Дем’яненко, В.М. Алексійчук, А.Г. борщ та ін.; За ред.. М.Я. Дем’яненка. – К.; ІАЕ УААН, 2002. – с. 150;

7. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року// ЛІГА: ЕЛІТ 7.7.3 ІАУ «ЛІГА», ЛІГА БІзнесІнформ, 2006.