РОЛЬ НТП У РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет

Факульет міжнародної економіки, студентка гр ВЕ-03-1

Бурмістрова К.К.

Оволодіння досягненнями науково-технічного прогресу і прискорення впровадження його результатів у практику в сучасних умовах перетворюється на один з вирішальних чинників забезпечення конкурентоспроможності як національної економіки на міжнародній арені, так і окремого товаровиробника на конкретному ринку. Провідні фірми в індустріально розвинениих країнах відставання у науково-технічному змаганні лякає навіть більше, ніж падіння рівня прибутку.

Проаналізувавши сучасну політику України в галузі інноваційної діяльності, заходи та створені структури на державному рівні, а також провівши детальний аналіз статистичних даних України щодо показників НТП можна зробити деякі висновки. По-перше, інноваційна ситуація в державі залишається незадовільною, хоча й намічаються позитивні зрушення в останні роки. По-друге можна сформулювати основні проблеми та причини, що стримують інноваційну діяльність України:

·       Вкрай низька частка бюджетних витрат на наукові дослідження.

·       Низька частина інноваційної продукції в загальному обсязі продукції виробництва. Критично небезпечний рівень обсягів продукції найбільш інноваційних галузей, а саме: електронної та машинобудівельної промисловості, виробництва контрольно-вимірювальної апаратури, засобів транспорту, малотоннажної хімії, виробів із пластмас та гумовими, будівельних і металевих матеріалів. Це – галузі промисловості, які в розвинутих країнах Європи створюють і освоюють майже 80% інновацій, що впроваджуються в економіці.

·       Застарілість найбільш розповсюджених технологій у провідних галузях промисловості – металургії та металообробці, контролі виробничих процесів, виробництві матеріалів, монтажі кінцевих виробів.

·       Відсутність спроможності підприємств щодо фінансування досліджень і інвестування розробок за рахунок власних фінансових накопичень.

·       Низька інноваційність безпосередніх зарубіжних інвестицій, які вкладаються у виробництво сучасних технологій і виробів.

·       Постійне падіння рівня активності винахідників і раціоналізаторів. Цей процес ускладнюється тим, що щоразу зменшується чисельність і ускладнюється можливість працевлаштування кадрів високої кваліфікації за фахом. Заробітна плата в сфері науки нижча за середню по країні.

·       Низька відновлюваність машин і обладнання.

·       Нерозвиненість інформаційної та сервісної  інфраструктури щодо забезпечення розвитку інноваційного підприємництва.

·       Низьке використання комп’ютерної техніки в сфері проектування, господарчого управління та управління виробничими процесами.

·       Недостатній рівень стандартизації виробів, що не вимушує виробництво до досягнення необхідної якості.

·       Дуже висока енергоємність української економіки.

·       Відсутність програми приватизації організаційних одиниць в сфері науки, недосконалість системи оцінки інтелектуальної власності.

·       На жаль, українське мале підприємництво досі не стало інноваційним. У західних країнах воно розглядається як особливий тип господарювання, в основі якого – пошук нових можливостей виробництва товарів і послуг на основі інновацій та вміння залучати ресурси з найрізноманітніших джерел. У нас же мале підприємництво здебільшого орієнтується на торговельно-посередницьку діяльність. Кількість інноваційно-активних підприємств не перевищує 10% від їхньої загальної кількості.

Основні шляхи поліпшення ситуації в інноваційній діяльності держави можна сформулювати наступним чином:

-       удосконалення чинної та розроблення нової нормативно-законодавчої бази науково-технічної і дослідної діяльності, фінансової й організаційної підтримки науки;

-       створення сучасної патентно-інформаційної бази з довідково-пошуковим апаратом, використання світових досягнень інформатики в патентній технології;

-       вироблення державної політики приватизації установ науково-технологічної сфери;

-       удосконалення систем стандартизації та сертифікації, а також системи державної статистики науково-технічного прогресу, наближення її до європейських стандартів;

-       застосування системи стимулювання, зокрема через податкові преференції кооперації науки і виробництва, а також механізмів регіональної підтримки науково-технічної діяльності, інноваційного перерозподілу робочої сили;

-       розвиток і поглиблення міжнародного співробітництва в інноваційній сфері, її інформаційному та консалтинговому забезпеченні, трансферті технологій, насамперед з країнами ЄС та Росією.

У сучасних умовах виникає гостра необхідність у пошуку найдієвіших організаційних форм наукового процесу та інноваційного бізнесу, які б давали змогу підвищити ефективність фундаментальних і прикладних досліджень, а також прискорити впровадження їхніх результатів у практику.  Величезне значення цього процесу для економічного прогресу країни усвідомлює все світове товариство, а для України воно набуває особливого значення в часи економічної трансформації. Якщо наша держава хоче мати успіх на шляху європейської інтегрції, їй вкрай необхідно буде вирішувати ці питання, адже впровадження інновацій вже давно усвідомлюється розвинутими країнами як одна з найголовніших умов економічного зростання.