Савицька Н.Л.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Деякі аспекти трансформації відтворювального процесу в новій економіці

Наразі визначити конкретні контури майбутнього постіндустріального суспільства можливо лише на рівні футурології, проте, вже зараз окреслились деякі тенденції до змін у виробничій та соціальній сферах, в основі яких лежать фундаментальні перетворення у відтворювальному процесі, що призводить до нетрадиційної дії відомих економічних законів.

1. Виробництво інформаційної доби характеризується змінами у факторах та результатах виробництва. Ключовим фактором стають знання (інтелект), перш за все як результат накопичення та використання рутинної і специфічної інформації та як необхідний елемент технологічного способу виробництва. Знання і інформація значно відрізняються від традиційних факторів та результатів виробництва, оскільки набуваючи ознак суспільних благ та будучи потенціально доступними, вони в той же час по-різному можуть бути засвоєні та використані, що обумовлюється суб’єктивними характеристиками, специфічними здібностями самої людини. За нових умов активний вплив людини на природне середовище (у широкому розумінні цього слова) здійснюється переважно засобами нематеріального, інноваційного характеру, а матеріально-речові фактори займають проміжний рівень, тому фізичний капітал втрачає визначальну роль в економічному розвитку, поступаючи місце інтелектуальному капіталу.

2. Результатом виробництва стають науковоємні матеріальні та нематеріальні продукти, що характеризуються функціональністю, доступністю, легкістю та зручністю застосування, економічністю та концептуальністю та поряд з цим швидким моральним старінням. Виробництво передбачає поєднання масового виробництва та на замовлення, саме поняття продукція або благо розширюється і включає зовнішні ефекти, наприклад, екологічні, соціальні, а сам інформаційний продукт не відповідає логіці матеріального виробництва, оскільки його реальну цінність визначає не обсяг вкладених факторів виробництва, а спосіб використання та кількість користувачів. На цьому фоні фактором, що лімітує розвиток, виступає час, який постійно стискається, вимагаючи збільшення обсягу виконаних операцій в одиницю часу. Саме тому набуває поширення здійснення операцій у режимі “on-line“, темпи зростання трансакцій, з використанням якого, сягають 22 % щорічно. Крім того, динамічно розвивається процес виробництва безпосередньо знань, так званий “п’ятий сектор економіки”, який не лише продукує інтелектуальний продукт, а й забезпечує належну підготовку та функціональне збереження інтелектуального потенціалу суспільства. Отже, ресурсом, що генерує знання, виступає людина як безпосередній “генератор ідей” та “транслятор” знань і вмінь, оскільки сама інформація не здатна до саморозвитку. Таким чином, процес виробництва постіндустріальної економіки доцільно розглядати як найвищу та специфічну стадію розвитку трудового процесу – креативне, творче виробництво.

3. Інтелектуальна праця не може набувати масового, лінійного характеру, в наслідок чого відбувається її епігенез, який супроводжується виділенням лідерів (або геніїв), а отже персоніфікацією трудових відносин з подальшою стратифікацією соціуму на цьому підґрунті. Атрибутами утворення технологічного укладу виступають, як відомо, диференціально-інтегральні та координаційно-субординаційні трудові процеси. Персоніфікація інтелектуальної праці, якісна диференціація трудової діяльності в цілому навіть в умовах мережної глобальної економіки визначають провідну роль поділу та кооперації праці. Створюється нова гнучка структура міжнародного поділу праці, яка не залежить від просторової диференціації, а визначається зменшенням частки фізичної (простої) праці, інтелектуальними здібностями індивідів та можливостями доступу до глобальної мережі.

4. Процеси виробництва і споживання у новій економіці відображають різні сторони, які характеризують інтелектуальні здібності людини. Можливість спожити інформаційний продукт означає потенційну можливість на його основі виробити новий продукт. Цей факт дозволяє констатувати зближення процесів виробництва і споживання.

5. У результаті соціальної персоніфікації встановлюються та фіксуються нові відносини власності, які регламентують коло суб’єктів, що мають можливість розпоряджатися, користуватися та володіти факторами та результатами виробництва. Інформаційна природа створених продуктів (ідеї, програмні продукти) ставить проблему визначення категорії вартості у новій економіці та адекватних критеріїв її оцінки. Оскільки інтелект невід’ємний, органічний компонент здібностей людини, то традиційна приватна власність втрачає свою пріоритетність в системі економічних відносин, тобто докорінно трансформується саме поняття власності, так як головною умовою власності стає не право розпорядження благом, а можливість та здатність ним скористатися.

6. Процеси модернізації суспільства і економіки безпосередньо пов’язані з трансформацією соціальних і культурних традицій та призводять до становлення нової мотивації та системи переваг, що виявляється у пріоритеті неекономічних інтересів над утилітарними, коли оціночним мірилом суспільної ієрархії стає рівень інтелектуального розвитку. Таким чином, у мотиваційній системі починають домінувати потреби в постійному підвищенні рівня освіти і накопичених нових знань. Нове мотиваційне підґрунтя викликає принципову зміну системи розподілу, оскільки інформаційні продукти є суспільними благами, то основною проблемою стає розподіл творчих здібностей індивідів.

Викладене дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі розвитку цивілізацій відбувається трансформація відтворюваного процесу, яка супроводжується кардинальними змінами конституційних засад функціонування соціально-економічних систем різного рівня.