Донецький національний университет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

Лапан О.В.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ШЛЯХОМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Сучасна світова економіка перебуває у стані глибоких змін, коли зростання взаємозалежності національних економік у ході поширення процесів економічної глобалізацій робить дедалі актуальнішими питання забезпечення їхньої конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність національних економік охоплює не лише економічні показники, а й оцінює економічні наслідки, важливі для стабільного розвитку країни. Як показує досвід розвинених країн, конкурентоспроможність національної економіки та інновації – це речі, які тісно пов’язані між собою: чим вищий рівень впровадження інновацій та розвитку новітніх технологій, тим конкурентоспроможністю є національна економіка.

Дослідженню питань розвитку конкурентоспроможності національної економіки присвячені роботи таких вітчизняних вчених: В. Будкіна, О. Білоуса, I. Бураковського, В. Онищенка, Ю. Пахомова, В. Сіденка, А. Філіпенка, В. Новіцького, С. Кіреєва, А. Кредісова та інших. Але не були розроблені повною мірою заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку української економіки як такого, що може стати рушійною силою підвищення конкурентоспроможності країни.

За оцінками Світового економічного форуму рейтинговий статус України у світовій спільноті є невисоким: у 2006 р. Україна посідала 78-ме місце серед 127 країн, що класифіковані за рейтингом GCI (індекс зростання конкурентоспроможності). На жаль, Україна не зберегла темпи підвищення конкурентоспроможності національної економіки, які були зафіксовані у 2005 р. – 68-ме місце, що є найкращим результатом за останні роки (для порівняння: 2004 р. – 86 місце, 2003 р. – 84 місце, 2002 р. – 74 місце). Індекс GCI фокусується на головних складових інноваційного розвитку, що забезпечують високі темпи економічного зростання у короткостроковій перспективі – на інституційних та макроекономічних умовах інноваційної діяльності.

Для забезпечення зростання конкурентоспроможності національної економіки України у середньо- і довгостроковій перспективі визначальними чинниками, на думку експертів Світового економічного форуму, є реалізація інноваційного потенціалу та досягнення макроекономічної стабільності. Протягом останніх років за чинником “реалізація інноваційного потенціалу” Україна посідала у рейтингу 33-36 місце, тоді як, наприклад, за чинником сприйняття корупції – 99 місце (2006 р.). Саме якість регуляторної політики і інституційне середовище, що безпосередньо впливають на бізнес і впровадження інновацій, – основна причина низької конкурентоспроможності України.

Очевидним є те, що в сучасних умовах вирішальне значення мають набуті конкурентні переваги, основою яких є позитивний влив інноваційного фактора та розвитку технологій. За цих обставин інновації перетворюються на першочерговий елемент стійкого розвитку національної економіки та стратегічно важливий чинник підвищення ії конкурентоспроможності в умовах глобалізації.

У цьому контексті особливу увагу необхідно звернути на розвиток високотехнологічних галузей як основи підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, а саме: авіакосмічна техніка, нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, нові матеріали, біотехнології, телекомунікації, авіаційні технології. У 2005 р. частка високотехнологічних виробництв у загальний кількості становила тільки 24,1%, протягом 2003-2005 рр., експорт цих виробництв зменшився на 18,8%. Більшістъ груп високотехнологічної продукції характеризується випереджальними темпами зростання імпорту: електроніка та техніка зв’язку – експорт зменшився у 4 рази, імпорт збільшився у 3,5 рази; суттєво знизився експорт наукових приладів (-64,8%), а їх імпорт зріс на 73,2%.

З метою підвищення конкурентоспроможності української економіки шляхом інноваційного розвитку мають здійснюватися наступні заходи:

1. залучення іноземних інвестицій у сферу інновацій і НДДКР шляхом створення сприятливого бізнес-середовища, покращення ділового клімату в країні, зокрема надання пільг іноземним інвесторам;

2. підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств шляхом відмови від цінових факторів забезпечення конкурентних переваг на користь ефективного поєднання технологій, управлінських здібностей, якості організації бізнесу, підготовки кадрів, взаємодії з споживачами і постачальниками;

3. державна підтримка (фінансування, кредитування, страхування) проведення дослідницьких робіт національними фірмами за кордоном, впровадження новітніх розробок на території України іноземними фірмами;

4. розвиток якісної науково-дослідницької інфраструктури: розробка та впровадження надійної системи захисту інтелектуальної власності та авторських прав, використання ефективних засобів комунікації, новітніх інформаційних систем, сприяння розвитку електронних мереж тощо;

5. визначення системи державних пріоритетів у сфері інноваційного розвитку та прийняття відповідної програми регуляторної реформи з чіткими цілями та об’єктами впливу.

Отже, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки шляхом інноваційного розвитку – це комплексний багаторівневий процес, який передбачає використання практичного усього комплексу інструментів державної політики і який є єдино можливим напрямком досягнення тривалого економічного розвитку України, реформування ії економіки, інтеграції у світовий економічний простір, підвищення життєвого рівня населення.