Секція «Економічні науки», №15

Страчкова Н.В., к.геогр.н., доцент

Національна академія природоохоронного

і курортного будівництва, м. Сімферополь

РОЛЬ ДЕРЖАВИ У КОМЕРЦІОНАЛІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

В епоху інтелектуалізації економіки сучасні об'єкти права інтелектуальної власності слугують однією з головних рушійних сил суспільного виробництва та розвитку суспільства. Науково-технологічна, інноваційна та інвестиційна політика зливаються в одне ціле. Державне регулювання сучасної науково-технологічної політики розпочинається з визначення пріоритетних напрямів теоретичних та експериментальних наукових досліджень, конструкторських і проектних робіт, програм технологічного оновлення вітчизняного виробництва. Основним виконавчим інструментом цієї політики на всіх етапах виконання виступає інтелект індивідуума або декількох творчих особистостей, об'єднаних у колектив інтелектуальної праці.

Суть сучасної політики держави у сфері побудови та трансферу технологій та інтелектуальної власності повинна базуватись на принципах фінансової підтримки шляхом спрямовування коштів на одержання обгрунтованих економічних результатів, прибутків, виробництво корисної для держави і суспільства конкурентоспроможної продукції. Внаслідок реалізації такої політики результати інтелектуальної діяльності перестануть бути "стихійно очікуваними" і "вільно обертаємими" феноменами випадкового характеру, а спеціально програмуватимуться у державному чи приватному секторах економіки, виходячи з максимального задоволення суспільних потреб.

Ключовою проблемою в сфері інтелектуальної власності за таких умов, яку має розв'язати держава, є стимулювання творців об'єктів інтелектуальної власності та осіб, яким належать (або передаватимуться) майнові права на ці об'єкти. Головним інтересом держави у вищезазначеній сфері діяльності є отримання максимальних податкових надходжень до бюджету від використання технологій, їх об'єктів, що досягається шляхом затвердження нормативно-правових актів, спрямованих на розробку сучасних (високих) технологій, стимулювання виробництва на їх основі нової конкурентоспроможної товарної продукції для задоволення потреб суспільства.

Серед проблем, пов'язаних з комерційним використанням об’єктів інтелектуальної власності виділяються: забезпечення охорони об’єктів; правовий захист; оцінка майнових прав на використання об'єктів інтелектуальної власності; комерційне використання інтелектуальної власності в якості майна (нематеріальних активів).

Світова практика переконливо підтверджує, що зараз найбільш ефективним способом просування результатів науково-дослідних робіт у практику є взаємовигідна комерційна взаємодія всіх учасників перетворення наукового результату в ринковий продукт – комерціалізація результатів наукових досліджень і розробок. У ньому всі учасники інноваційного процесу, вчені і розроблювачі, виробники та інвестори економічно зацікавлені, тобто мають високу мотивацію, у швидкому досягненні комерційного успіху від використання інновацій.

Щоб комерціалізувати об’єкти інтелектуальної власності необхідно:

§ Актуалізувати об'єкт комерціалізації.

§ Перевірити факт наявності прав на об'єкти інтелектуальної власності(ОІВ).

§ Установити термін охорони і територію дії прав на ОІВ.

§ Провести аналіз документів підтверджуючих права власників.

§ Оцінити вартість інноваційного об'єкта.

Оцінити вартість об'єкта інтелектуальної власності можливо: виходячи з позицій монопольного ціноутворення чи винятково величиною витрат на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДКР), а також одержання патентних прав. У реальній ситуації на ціну будуть впливати різні ринкові фактори, що визначать ринкову, а не монопольну ціну.

Роль держави у цьому процесі повинна полягати у правовому забезпеченні факторів, які впливають на ціноутворення. Це:

§ стадія розробки науково-технічного нововведення та його правова охорона;

§ його технічна і комерційна цінність;

§ обсяг переданих прав;

§ наявність ноу-хау;

§ наявність патентного захисту й обсяг патентних прав.

Таким чином, головним завданням удосконалення законодавства в сфері інтелектуальної власності – забезпечення адаптації науки до ринкових відносин, що розвиваються. Нормативно-правова база повинна сприяти створенню необхідних умов існування і розвитку науки, у тому числі шляхом перетворення її в привабливий об'єкт для інвесторів.

Ядром правової бази інноваційної сфери повинен бути комплекс законів щодо охорони об'єктів інтелектуальної власності і захисту прав їхніх власників. Унаслідок глобалізації, що спостерігається, і інтернаціоналізації технологічних ринків правові бази різних держав в області охорони прав інтелектуальної власності значною мірою уніфікована і Україна в цьому відношенні не є виключенням.

Але, чи не найважливішою частиною правового забезпечення інноваційної сфери є правові акти, що стимулюють і регулюють науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи в інтересах промисловості і процеси передачі результатів закінчених досліджень до сфер їхнього використання.