Секція “Экономические науки” Підсекція № 13.

Тишевська О.В.

аспірантка кафедри менеджменту організацій

факультету культурології та менеджменту

Харківської державної академії культури

Регіон як об’єкт дослідження

Регіональний розвиток, який визначається соціальною орієнтацією, сталістю та збалансованістю, потребує належного інформаційного та аналітичного забезпечення. Сучасні процеси регіонального розвитку об’єктивно свідчать про те, що вирішення складних управлінських завдань неможливе без комплексного дослідження регіонів, так як при прийнятті управлінських рішень необхідно всебічно враховувати довгострокові наслідки цих рішень з тим, щоб вони не суперечили інтересам інших регіонів і держави в цілому.

Актуальність розгляду даної проблеми, розмежування понять і визначень, з’ясування сутнісного змісту деяких економічних категорій обумовлюються прискіпливою увагою до регіонального керування, становленням місцевого самоврядування, впливом територіальних організацій на соціально-економічний розвиток територій.

В економічній літературі найчастіше фігурують два поняття регіону, причому досить часто між поняттями “регіон” і “район” ставиться знак рівності. Так, ряд авторів під регіоном мають на увазі певну частину народногосподарського комплексу країни, що відрізняється географічними умовами й природно-ресурсною спеціалізацією. Ці райони є відносно замкнутими як у виробничо-технічному, так і в економічних відносинах. Інші під регіоном розуміють одиницю адміністративного поділу країни: край, область, місто.

Закордонні вчені трактують поняття “регіон” по-своєму. Визнаючи існуючу плутанину у визначенні понять “регіон” і “район”, американські професори П. Джеймс і Дж. Мартін у своєму капітальному дослідженні “Усі можливі світи” пишуть: “Звичайно під словом “регіон” розуміється цілісна ділянка території, що відрізняється деякою однорідністю у своїй основі, але не володіє чіткими кордонами. Більше того, це слово часто вживають для позначення досить великих територій, що утворюють головні підрозділи континентів.

Поняттю “регіон” приділяється багато уваги й у сучасній вітчизняній економічній, географічній і містобудівній літературі. Найчастіше вживаними критеріями для формування поняття “регіон” є:

• географічні (розташування, величина території і кількість населення);

• виробничо-функціональні (специфіка переважних видів діяльності);

• містобудівні (характер забудови об'єктів виробничої діяльності, житла й обслуговування);

• соціологічні (норми спілкування, поводження).

Така розмаїтість критеріїв утрудняє повне розкриття сутності регіону в одному визначенні. Адже регіон повинен розглядатися одночасно і як елемент територіальної організації національного господарства, і як елемент системи розселення, і як елемент соціальної організації суспільства — місця всіх сфер життєзабезпечення й життєдіяльності людини.

Як соціально-економічна система регіон може бути представлений сукупністю п’яти основних підсистем, до яких відносяться: системовідтворююча база, системообслуговуючий комплекс, екологія, населення, інфраструктура ринку.

Отже, ґрунтуючись на вищесказаному, можна взяти за основу наступне визначення регіону. Регіон — це територія у межах адміністративних кордонів країни, що характеризується: комплексністю, цілісністю в спеціалізації і керованістю, тобто наявністю політико-адміністративних органів керування.

Регіон можна вважати реально існуючим, якщо він формує організаційну основу для економіки. У загальному значенні можна припустити, що економічний регіоналізм являє собою сукупність процесів відтворення, що базуються на специфіці територіальної структури економіки, культурних форм, природних і трудових ресурсів. Становлення цілісних механізмів і структур відтворення у процесі розвитку породжує регіони різного рівня складності, які можуть локалізуватися на тих або інших ділянках території.

Цілі регіональної політики співвідносяться із системою цінностей, що змінюється. У зв’язку з переходом до інформаційної цивілізації суспільство рухається до загальнолюдських цінностей. Регіональна політика оптимальна тільки у тому випадку, коли громадяни мають правову рівність, коли їх соціокультурний, економічний і політичний статуси не залежать від місця їх проживання (у тому або іншому регіоні, у центрі або провінції), рівність охоплює найрізноманітніші сфери соціального простору.

Узагальнюючи усе вищевикладене можна зробити висновок, що поняття “регіон” відбиває різні сфери життя. Недарма нова галузь наукового й освітнього значення, створена часом, регіонознавство вивчає специфіку соціально-економічного, політичного, природного, екологічного розвитку територіальних утворень, іменованих регіонами. Формування й проведення в життя регіональної політики, безумовно, вимагає враховувати й інші фактори регіоналізму: етнічний, демографічний, конфесіональний. А щоб регіональна політика була ще й самодостатньою, багатогранною, необхідно дієво й активно вирішувати питання регіональної культури й науки. І якщо ми будемо розглядати культуру як фактор організації громадського життя, як сукупність ідей, принципів, соціальних інститутів, які забезпечують колективну діяльність людей, то зможемо самоорганізуватися, ініціативно займатися місцевими справами, оптимально реалізовувати місцеві, життєво важливі проблеми регіональних наук.