Экономические науки/10. Экономика предприятия

Д.е.н. Павлова В.А.

Дніпропетровський університет економіки та права

Про стратегічну конвергенцію підприємств

Особливості сучасних ринкових відносин обумовили необхідність пошуку підприємствами напрямків розвитку, які забезпечують їм суттєві переваги перед конкурентами. Одним з таких напрямків є формування стратегії досягнення і забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємств, оскільки їх стійке функціонування у ринковій економіці визначається конкурентоспроможністю продукції та конкурентною позицією суб’єкта господарської діяльності у сфері виробництва споживчих товарів.

Відповідно до прийнятої у теорії і практиці системи класифікації за призначенням споживчі товари – це товари, які використовуються споживачами для особистого споживання. Виходячи з цього, підприємства-виробники споживчих товарів – це суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють продукцію для особистого споживання, що забезпечує життєдіяльність споживачів за рахунок задоволення їх потреб в товарах широкого вжитку та об’єднуються в галузі за спільністю мети використання продукції та технологічних процесів виробництва, що характеризуються виробничим циклом з короткою тривалістю.

Виробництво якісної продукції розглядається не тільки як фактор конкурентоспроможності, а передусім як умова функціонування підприємств-виробників споживчих товарів на ринку, тому ринкова конкуренція ставить перед ними завдання розв’язання проблем оцінки конкурентоспроможності як передумови її забезпечення. Конкурентоспроможність підприємства передбачає його можливість зберігати або розширювати конкурентні позиції на цільовому ринку та впливати на ринкову ситуацію через пропозицію якісної продукції, задовольняючи специфічні вимоги споживачів і забезпечуючи ефективність функціонування.

Для вирішення проблем стабільного функціонування підприємств-виробників споживчих товарів на довгострокову перспективу необхідне підвищення ефективності стратегічного управління та формування стратегії розвитку, яка орієнтована на забезпечення їх конкурентоспроможності. Розробка стратегії стає першочерговим завданням, що викликає потребу в системному підході до дослідження категорії стратегії, обгрунтування її вибору та визначення програми реалізації.

Ефективне стратегічне управління підприємствами стає сучасною філософією їх розвитку. В модель стратегічного управління підприємством має бути закладено розробку стратегії розвитку, орієнтовану на забезпечення конкурентоспроможності і стійких конкурентних переваг в сучасних умовах конкуренції. Передумови формування стратегій та їх змін пов’язані з періодами розвитку сфери виробництва споживчих товарів, яка відіграє важливу стратегічну роль у суспільстві, створюючи умови для забезпечення зростання добробуту населення.

Дослідження ринкових перетворень та динаміки темпів зростання виробництва промислової продукції за 1991–2005 рр. в Україні та Дніпропетровській області зокрема (рис. 1), дозволяє виділити три періоди:

Рис. 1. Динаміка темпів зростання виробництва споживчих товарів у Дніпропетровському регіоні за 1991–2005 рр., % до попереднього року

значне зниження обсягів виробництва, а отже, скорочення обсягів споживання товарів, через недооцінку ролі сфери виробництва в розвитку національної економіки, відсутність програм її підтримки, слабку організаційно-правову базу в країні (1991–1994 рр.); економічне зростання, яке пов’язано з розширенням внутрішнього ринку, процесами приватизації, реформуванням структури галузей та початком інтенсивного оновлення основних виробничих фондів (1995–2002 рр.); відносна соціально-економічна стабільність розвитку галузей сфери виробництва споживчих товарів (з 2003 р).

Виділення періодів розвитку та дослідження ринку виробництва споживчих товарів дозволило встановити тенденції, серед яких основними є: стабільність темпів економічного зростання; концентрація виробничих потужностей великих виробників разом зі збереженням значної кількості дрібних підприємств різних форм власності та підприємств-субститутів; посилення залежності від ринків сировини, паливно-енергетичних ресурсів; зростання фізичного та морального зносу виробничих фондів; вплив імпорту на посилення конкурентної боротьби за розширення сфер діяльності в умовах світогосподарських зв’язків; підвищення значущості інноваційно-інвестиційної активності; посилення вимог до якості продукції; індивідуалізація попиту споживачів на товари, і проаналізувати характер розвитку підприємств досліджуваних галузей в схожих умовах і за однаковими напрямками діяльності.

Це свідчить про поступове зближення їхніх стратегій і перетворення конкуренції у змагання однакових способів досягнення стратегічних цілей в умовах змін відносного конкурентного балансу зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування. Тому в здатності до більш швидкого, порівняно з конкурентами, стратегічного пристосування та стратегічної еластичності до змін конкурентного середовища полягають стійкі конкурентні переваги підприємств–виробників споживчих товарів.