Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Гвоздик Н. М.

Полтавський університет споживчої кооперації України

Людський капітал як складова інтелектуального і соціального ресурсів суспільства

На сьогодні, коли знання та нематеріальні активи набули нового значення, зросла увага до людини як носія людського капіталу не тільки з боку вчених-економістів, але й на державному рівні. В процесі фундаментальних на­укових досліджень, людський капітал став розглядатися в єдності інтелектуального та соціального аспектів.

Під людським капіталом розуміють економічну категорію, «яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивації індивідів, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів (заробітків) свого власника та національного доходу» [1, с.16-17].

Людський капітал розглядають як складову частину більш широкого поняття «інтелектуальний капітал». Інтелектуальний капітал визначають як нагромаджений людиною та сформований на основі інвестицій запас здоров’я, знань, навичок, творчих здібностей, який зумовлює створення продукту нової якості й за умов використання в суспільному виробництві забезпечує індивіду отримання доходу та сприяє зростанню суспільної продуктивності праці, прогресу й відповідним якісним перетворенням у межах соціальної економічної системи [2, с.22].

Концепції людського капіталу і інтелектуального капіталу тісно пов’язані. Остання включає в себе сукупність знань, якими володіє організація в особі своїх працівників, а також авторські права, об’єкти промислової власності, ноу-хау, маркетингові активи та ін. Людський капітал виходить за рамки знань та вмінь, включаючи в себе й інші складові, такі як лояльність співробітників компанії, мотивація і вміння працювати в команді.

Інтелектуальний капітал — це інтелектуальний потенціал, який активно використовується у процесах економічного розвитку. Інтелектуальний капітал дає змогу економити техніку, заощаджувати кошти і товарно-матеріальні засоби, вивільняє фінанси, підвищує життєздатність учасників економічного процесу, сприяє зростанню прибутковості економічної діяльності [3].

Частка інтелектуального капіталу в сучасній економіці стрімко і невпинно зростає. На сьогодні, в умовах переходу до нової економіки, науково-технічної революції та формування інформаційного суспільства інтелектуальний капітал являється найважливішою конкурентною перевагою підприємств, а також найважливішим ресурсом країни, здатним забезпечити її майбутнє.

Накопичення людського капіталу напряму пов’язано з накопиченням капіталу соціального, оскільки частина людського капіталу створюється за допомогою розвитку соціальних мереж. Соціальний капітал включає в себе інформацію, ідеї, довіру, кооперацію, емоційну підтримку та ін. Соціальний капітал передбачає не тільки успішність передачі знань та інформації в компанії, а і безпосередньо впливає на фінансові показники діяльності фірми [4, с.33].

Людський і соціальний капітал є взаємодоповнюючими. Наприклад, освіта та навчання можуть підтримувати навички, звички та цінності, які є суттєвими для соціальної взаємодії. Можна виділити спільні та відмінні риси соціального та людського капіталу. Спільним є те, що обидва види капіталу:

- грають важливу роль в управлінні ефективним використанням навичок, обміном інформацією, пом’якшенням конфліктів;

- сприяють зростанню продуктивності праці (працівники, між якими існує взаємопорозуміння і довіра, працюють більш злагоджено і ефективно ніж ті, між якими немає таких відносин);

- вплив людського і соціального капіталу на благосостояние проявляється, в основному, через довготривалий період.

Відмінні риси людського і соціального капіталу:

- людський капітал розглядає зміни в людині як працівникові;

- соціальний капітал розглядає в більшій мірі відносини ніж власність індивідуумів;

- людський капітал притаманний індивідуумам, а соціальний – соціальним відносинам.

На думку О. Головінова накопичення соціального капіталу є накопиченням національного багатства, і тому виступає важливою характеристикою процесу формування нової моделі людського капіталу.

Як зазначив директор програм міжнародного розвитку університету ім. Дж. Хопкінса Ф. Фукуяма, соціальний капітал нерідко є продуктом особливого типу освіти. Професійна освіта є не просто передачею певних фактів, знань та методик. Це також процес навчання моральним нормам, завдяки яким професійні стандарти є вищими за власні інтереси професіоналу [5]. На його думку, однією з переваг, яку надає вища освіта, полягає у тому, що вона культивує певні норми, які стають важливим джерелом соціального капіталу.

Таким чином, людський капітал формується на основі інтелектуального та соціального капіталу суспільства, перетворюючись на найбільш перспективний та пріоритетний загальнонаціональний ресурс.

Література:

1. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 254 с.
2. Шкурупій О. В. Людський капітал та його похідні категорії // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. – 2005. - №1 – С. 17-25
3. Врублевський В., Мороз О., Саєнко Ю. Інтелектуальний капітал як головна продуктивна сила // http://www.universum.org.ua/journal /2001/intl1112.html
4. Денисова А. Новые горизонты РН-менеджмента в экономике знаний // Управление персоналом. – 2006. – №11 – С. 31-34
5. Фукуяма Ф. Що таке соціальний капітал? // Щоденна всеукраїнська газета «День». – 2006. – №177