Секція «Економічні науки», підсекція 15

Костенок Я.О.

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Ресурсозбереження як основа економічного зростання

України обрала інноваційний шлях розвитку, а це означає, що держава для забезпечення ефективного розвитку повинна створити певний механізм підтримки і стимулювання інноваційної діяльності, створення сприятливого клімату для інноваційних процесів і зв’язати сфери наукової, інноваційної діяльності і виробництво. Нажаль не дивлячись на велику кількість прийнятих законодавчих актів, так не один закон і не працює. А це означає, що Україна все більш технологічно відстає вже не тільки від індустріально розвинених країн, а й від ближчих сусідів: Росії, Білорусії, Польщі. Такий стан речей в першу чергу позначається на великому рівні ресурсо- та енергомісткості вітчизняної продукції, що зменшує її конкурентноздатність не тільки на зовнішньому ринку, а й на внутрішньому.

Тому проблема ефективного ресурсоспоживання є на сьогодні однією з найбільш актуальних в сьогоденні.

Ресурсозбереження – багатоаспектна проблема. Її вирішення означає збільшення продукції при незмінному чи меншому використанні матеріальних ресурсів, зменшенні її собівартості, зростанні прибутку, більш повне використання виробничих потужностей та збільшення продуктивності праці, зменшення капітальних вкладів в добувні галузі, покращення екологічних умов.

Відомо, що характер суспільного виробництва в значній мірі визначається співвідношенням потреб і реальними можливостями для задоволення цих потреб. Сьогодні як ніколи гостро стоїть проблема обмеженості ресурсів. Так, Україна забезпечена власною нафтою всього на 10-15%, а газом – на 20-25%. До галузей, які утворюють ВВП відносяться галузі з низьким рівнем доданої вартості і питома вага вартості енергоносіїв в собівартості в хімічній промисловості сягає 70%, в металургійному комплексі – 40%. Враховуючи те, що економічне зростання в Україні на 50% залежить саме від експорту, завдання енергозбереження постає дуже актуальним.

На сьогодні вітчизняну промисловість можна охарактеризувати наступними тенденціями:

1. високим рівнем споживання матеріально-сировинних ресурсів, розвідані запаси яких в найближчий час буде вичерпано, крім того ускладнюються умови видобутку первинних ресурсів, що веде до підвищення їх вартості на світовому ринку;

2. неефективною структурою промислового виробництва з переважанням матеріалоємних, енерговитратних виробництв, де рівень матеріальних затрат в загальній собівартості продукції є дуже великим (60% – 90%);

3. фізичним та матеріальним зносом основних фондів та застарілою технологією виробництва, внаслідок чого енергоємність та матеріалоємність продукції в деяких галузях національної економіки в десятки разів вище ніж в розвинутих країнах;

4. великим негативним впливом на екологію.

Крім всього вище зазначеного з року в рік все більше відчувається дефіцит кваліфікованих кадрів.

Наявні фінансові ресурси направляються на розвиток не високотехнологічних галузей, де високий рівень доданої вартості, а в видобувну та обробну промисловість. Така тенденція свідчить, що Україна перетворилась на ресурсний додаток більш розвинених країн. В той час як весь світ вкладає гроші в машинобудування, в розвиток космічної галузі, в сферу високих технологій, інвесторів в Україні цікавлять тільки сьогоднішні надприбутки від експорту вітчизняної сировини.

Саме держава повинна визначитись, що є більш пріоритетним: видобуток та продаж природних ресурсів чи інвестування в інноваційну діяльність.

В основу управління ресурсозбереженням державі необхідно покласти економічний механізм, який би забезпечував такі економічні умови, при яких реалізація політики ресурсозбереження всіляко стимулювалось, а раціональне ресурсоспоживання було б вигідним для всіх суб’єктів господарювання.

Так для стимулювання підприємств впроваджувати ресурсозберігаючі технології державі слід було б впровадити низку заходів, а саме:

- пільгове оподаткування прибутку, що отримується від реалізації наукових розробок спрямованих на ресурсо- та енергозбереження;

- надання пільгових кредитів для домогосподарств та підприємств на придбання енергозберігаючого обладнання;

- звільнення від імпортних митних тарифів на ресурсо- та енергозберігаюче обладнання.

Але крім стимулюючих заходів повинні бути заходи, які дозволять покарати тих хто нераціонально використовує наявні ресурси, хто завдає шкоди навколишньому середовищу. До цих заходів можна віднести:

- розробка системи стандартів, норм ресурсозбереження та відповідної системи санкцій за їх недотримання;

- збільшення оподаткування при нераціональному ресурсоспоживанні.

Тільки впроваджуючи нові технології, дотримуючись законодавства і ставлячи довгострокову користь над тимчасовими прибутками, можливо вийти на новий технологічний рівень та забезпечити конкурентноздатність вітчизняної продукції.