Екномічні науки

7. Облік і аудит

Шендригоренко М.Т.

к.е.н., доцент Криворізького економічного інституту Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Напрямки удосконалення порядку проведення інвентаризації виробничих запасів

Для обробки документів на сучасному етапі організації обчислювального процесу бухгалтера використовують базу даних (СУБД). Найпоширенішими з них є: СУБД Paradox; СУБД MS Access; СУБД MS Fox Pro; Табличний процесор MS Excel; програма 1С – бухгалтерія;

Удосконалення методики обліку виробничих запасів, в першу чергу, полягає у застосуванні сучасних технологій і прийомів, тобто використанні комп’ютерної техніки.

Наявність виробничих запасів перевіряється інвентаризаційними комісіями на різних дільницях, у різних матеріально – відповідальних осіб, визнаючи розбіжності з даними бухгалтерського обліку. В звязку з цим, проведення інвентаризацій вимагає значних витрат праці та часу, що пояснюється необхідністю дублювання інформації при перенесенні даних про фактичні залишки виробничих запасів до інвентаризаційних описів. Багаторазове переписування відомостей щодо матеріальних цінностей з карток складського обліку до інвентаризаційних описів забирає багато часу у членів інвентаризаційної комісії, а іноді призводить до виникнення різного роду помилок. А для того, щоб спростити оформлення матеріалів інвентаризації та полегшети працю членів інвентаризаційних комісій рекомендується проставляти в картках складського обліку фактичну наявність цінностей окремим рядком. Тоді картки стають дублікатом опису фактичних залишків виробничих запасів, оскільки дані про їх наявність завіряються підписами членів комісії.

Ми поділяємо думку економістів, що даний метод проведення інвентаризації матеріальних цінностей на складах краще від існуючого, тим, що на початку інвентаризації голова робочої інвентаризаційної комісії проставляє на картках складського обліку дату проведення інвентаризації та свій підпис. Якщо фактична наявність цінностей відповідає обліковим даним, то запис у картках про фактичний залишок цінностей не треба повторювати. При наявності розбіжностей до картки окремо заносять фактичні залишки цінностей. Відомість фактичних залишків матеріальних цінностей доцільно складати не на всі позиції, а тільки на ті, по яких є розбіжності з обліковими даними. Така методика дозволяє зменшити трудомісткість інвентаризації та витрати часу на її проведення.

Потрібно удосконалити і оперативне виведення результатів інвентаризацій (звірки і зіставлення фактичної наявності цінностей з даними бухгалтерського обліку). Оскільки на практиці в деяких випадках облікові дані підганяються під фактичні залишки цінностей, що вимагає порівняння облікових даних з даними, які містяться у порівнювальних відомостях і актах інвентаризації. Шляхом зіставлення цих даних перевіряють правильність перенесення до порівнювальних відомостей або до актів результатів інвентаризації та облікових даних про залишки матеріальних цінностей на момент інвентаризації.

Така форма порівнювальної відомості для виведення результатів інвентаризації має недоліки, що знижує оперативність отримання кінцевих результатів. А для того, щоб вдосконалити методику виведення результатів інвентаризацій виробничих запасів доцільно доповнити чинні порівнювальні відомості окремими графами, з тим, щоб можна було в одному формулярі зазначити попередні результати, зробити залік пересортиць і вивести остаточні результати. Це скоротить час, що витрачається на виведення результатів, та зробить їх наочними.

Дуже актуальними є питання організації та методики проведення раптової інвентаризації матеріальних цінностей на об'єктах, що пояснюється необхідністю посилення контролю за збереженням виробничих запасів. Для підприємств, діяльність яких досліджувалася можна рекомендувати проводити часткову інвентаризацію на переважній більшості об'єктів, заздалегідь розділивши їх на групи, з яких відібрати окремі підрозділи та структури для проведення інвентаризацій. При цьому доцільно застосовувати метод вибіркової інвентаризації, що передбачає розподіл досліджуваної генеральної сукупності на типові групи за визначеними ознаками.