Історія/1. Історія України

Шаповал В.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Молодіжний рух в УРСР

(огляд історіографії 1970 – 1980 - х рр.)

Слід зазначити, що молодіжною проблематикою радянське суспільствознавство займалось достатньо давно. Однак до середини 1980-х рр. основний напрямок досліджень було спрямовано на однобічне висвітлення місця і ролі в житті молоді офіційного державного репрезентанта інтересів молоді в особі комсомолу та піонерської організації. Результатом цієї роботи були переважно практичні посібники для молодіжних функціонерів, чисельні науково-методичні розробки, покликані підвищити рівень дієвості роботи комсомолу, роботи загального настановного характеру з приводу усунення відхилень від норм соціалістичного образу життя. Окремим напрямком досліджень зародження і оформлення у молодіжному середовищі альтернативних офіційно існуючим концепціям суспільного життя стали чисельні трактати з проблем ідеологічної боротьби та контрпропаганди, “уважний аналіз” яких дає, зокрема, добру можливість прослідкувати ступінь нагромадження ідеологічного вантажу на громадськість.

В цей же час продовжували виходити роботи присвячені історії ВЛКСМ в цілому, та ЛКСМУ зокрема. По суті, продовжувався процес переписування “істин” ленінського концепції виховання в наукових роботах молодих дослідників. Протягом другої половини 1970-х першої половини 1980-х рр. в Радянському Союзі в середньому щорічно захищалось більше 70 дисертацій пов’язаних з молодіжною тематикою. Всі вони фактично стосувались лише питань становлення, функціонування та розвитку комсомолу. Проте існували і, в тій чи іншій мірі, певні відхилення від канонічної теми. Тому продовження “копання” комсомольської проблематики все ж допомагало висвітлювати нові грані проблеми молодого покоління радянського суспільства. Зокрема, це праці І. Ільїнського, В. Криворученко, І. Мошняги тощо.

Як правило, такі роботи писались за жорстко визначеним планом, складались із наперед визначених сюжетів, яких замовляв партійний апарат. Проте навіть такі жорстко детерміновані роботи нерідко дають цікавий фактичний матеріал для вивчення молодіжної проблематики.

В цей же час, особливо в першій половині 1980-х рр. з’являється ряд праць, спрямованих на програмування бажаної для партійного керівництва більш активної життєвої позиції молодих громадян радянської держави. Це, зокрема, роботи І. Донцова, С. Єфимова, С.М. Косолапова, И. Кравчука, А.М. Курінного, Л.І. Рувинського, В. Н. Столєтова та інших. Цілком зрозуміло, що в даній інтерпретації активна життєва позиція трактувалась як повна ідеологічна зашореність, що випливала із раз і назавжди заданої тоталітарною системою установки на сліпе відкидання будь-якої альтернативи догматично-комуністичній доктрині організації людського суспільства. Цими ж рисами відзначивсь і досить ґрунтовний за обсягом колективний збірник за матеріалами науково-практичної конференції, що проходила в Баку весною 1979 року. Слід відзначити, що в ньому достатньо детально і досконало з точки зору тогочасних політичних технологій розглядавсь значний комплекс питань, присвячених формуванню у молоді активної життєвої позиції в її партійно-радянському розумінні.

Слід зазначити, що значний поштовх розвитку партійно-радянських досліджень молодіжного середовища, його проблем, запитів, шляхів формування загально-цивілізаційної і громадянської культури дала “празька весна” 1968 року. Значно жорсткішим став підхід і до трактування будь-якого роду відхилень від встановлених радянськими канонами рамок поведінки. Вийшло ряд спеціальних робіт, які дають нам сьогодні добру можливість прослідкувати методи протидії молоді, яка за своїми особистими вподобаннями обирала переконання, що йшли в розріз з офіційно встановленими нормами та шляхами формування радянською системою прийнятної для неї громадянської позиції. Серед робіт, що вийшли в цьому руслі помітно виділяються досить ґрунтовні і, що особливо цікаво, в певній мірі, прагматичні монографії методологічного характеру А. Капто та В. Кемерова. Значний обсяг достатньо цікавої інформації містять в собі роботи соціологічного спрямування С. Ковалева. Відкинувши їх ідеологічно заангажовані висновки, які, до речі, логічно мало пов’язані із самим масивом наведених даних, ґрунтовний фактологічний матеріал цих робіт і сьогодні є цілком корисним при аналізі сутності процесів, що протікали в молодіжному середовищі тієї пори.

Проблемам дослідження загальних питань соціалізації молоді, формування у неї політичної культури тієї чи іншої спрямованості, були присвячені праці Єришева А. та Е.Комарова. Певні їх аспекти, якщо знову ж таки, абстрагуватись від логічно не пов’язаних із самим змістом висновків, безумовно зберігають свою цінність для дослідників.

Слід зазначити, що соціологічна наука, в силу своєї достатньо детермінованої конкретики, мала більше можливостей адекватно відслідковувати реальні молодіжні проблеми. Перші соціологічні заміри в молодіжному середовищі на Україні почали робити вже на початку 1970-х рр. Зокрема, відділ соціологічних досліджень Інституту філософії АН УРСР протягом 1971-1985 рр. регулярно (в 1971-76, 1978, 1981, 1984, 1985 рр.) відслідковував проблеми соціальної та професійної орієнтації шкільної молоді, головним чином випускників 8-х та 10-х класів. Ці дослідження допомогли виявити довготривалі тенденції ціннісної деформації та накопичення негативних явищ у молодіжному середовищі.

Наглядним прикладом такої роботи може слугувати робота А. Іконнікова, в якій ґрунтовно і систематично подається соціологічний та соціально-психологічний аналіз молодіжного середовища. До того ж, між іншим, вони дають нам повну картину того, наскільки заангажованим і заідеологізованим було радянське суспільство. Абсолютний контроль за всіма сферами суспільно-політичного життя призвів до постійної повторюваності досліджуваних проблем та ігнорування наявних загострень в молодіжному середовищі.

З другої половини 1970-х рр. діапазон проблем, які досліджувалися соціологами та психологами, розширився, до нього були включені проблеми мобільності працюючої молоді, її професійно-кваліфікаційного росту, ставлення до праці, трудової поведінки та ціннісних орієнтацій, політичних орієнтирів.

Матеріали ряду спеціальних видань, публікації у періодичній пресі дають додаткову можливість краще зрозуміти реальне, а не деклароване місце молоді у радянській державно-політичній системі, отримати адекватну картину взаємовідносин молодіжних організацій з державними органами та іншими громадськими організаціями. Щоправда, саме ця проблема розглядуваного періоду висвітлювалась найбільш викривлено. Присвячені їй публікації були фактично повністю позбавлені об’єктивності та критичності у висвітленні тієї чи іншої проблеми, в з’ясуванні реальних обставин взаємодії КПРС і молоді. До таких праць можна віднести, зокрема, монографії А. Капто та А. Корольова. Проте і ці роботи насичені досить багатим фактажем, в них чітко відтворена хронологія тогочасних подій, явищ і процесів.

Таким чином, в період до другої половини 1980-х рр., об’єктивне висвітлення реальності молодіжного середовища було неможливо в силу сформованих традицій цілковитого замовчування реальних проблем радянського суспільства. Натомість, публікації, що стосувались молоді у будь-якому аспекті, насичувались суто міфологічним возвеличенням успіхів у її комуністичному вихованні. Неможливість проведення реальних досліджень при одночасному наростанні незадоволення в умовах активної зміни системи домінуючих в суспільстві цінностей та стереотипів, обумовили відсутність аналізу сутності наявних процесів, унеможливили політику відповідного дійсності реагування на зростаючі проблеми.

Шаповал Вікторія Валентинівна – пошукач кафедри новітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького; 18031, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 81, к. 524; телефон 8-067-731-03-03.