Медицина. Гігієна та епідеміологія (9)

Бліндер О.О., Бурденюк І.П., Бліндер О.В.*

Буковинський державний медичний університет, кафедра мікробіології та вірусології

*ДП НДІ Медико-екологічних проблем, МОЗ України, м.Чернівці

Поширення метицилінрезистентного золотистого стафілокока

Золотистий стафілокок є провідним збудником різноманітних гнійно-запальних процесів шкіри, маститів у жінок, інфекційних ускладнень хірургічних ран, пневмоній, гнійно-септичних процесів у новонароджених, тощо. У стаціонарах цей збудник є провідним етіологічним агентом госпітальних пневмоній.

З літературних даних та власних досліджень відомо про зростання стійкості всіх мікроорганізмів до більшості препаратів, які використовуються у клінічній практиці. Зокрема за останнє десятиліття, зросла стійкість стафілококів до макролідів і левоміцетину в 1,25-1,5 рази, до тетрацикліну і пеніцилінів у 1,5-2,0 рази. Підвищується стійкість золотистих стафілококів до фторхінолонів та цефалоспоринів нових поколінь.

У наш час 80-90% штамів золотистих стафілококів є продуцентами пеніциліназ, які руйнують природні і напівсинтетичні пеніциліни, крім оксациліну і метициліну. Цей механізм бактеріальної резистентності долається “захищеними” антибіотиками, які містять інгібітори β-лактамаз, а також цефалоспоринами і сьогодні не є перешкодою при проведенні інтенсивної етіотропної антибіотикотерапії. Але удосконалення механізмів антибактеріальної резистентності призвело до появи (у 60-х роках) якісно нового типу S.aureus, механізми резистентності якого пов’язані з модифікацією мішені дії, а саме з появою додаткового пеніцилінзв’язуючого білка 2а (ПЗБ2).

Цей фермент бере участь у синтезі клітинної стінки і кодується хромосомним геном “mec A”. Він відсутній у чутливих штамів і має знижену афінність до всіх β-лактамних антибіотиків. Крім того, MRSA мають велику перехресну стійкість до антибіотиків інших не β-лактамних груп (аміноглікозиди, макроліди та інші) за виключенням глікопептидів (ванкоміцину, тейкоплакіну).

Мікробіологічною ознакою, яка дозволяє in vitro розрізнити основний механізм стійкості у S.aureus, є стійкість до метициліну. Якщо виділений стафілокок не чутливий до метициліну, то провідним механізмом його резистентності є модифікація мішені. Інакше, стафілокок є збудником з природною стійкістю, або має здатність виділяти β-лактамази. На метицилінрезистентні золотисті стафілококи (MRSA) всі β-лактамні антибіотики (включаючи карбапенеми) не проявляють впливу. Препаратами вибору для ерадикації такого збудника є глікопептидні антибіотики ванкоміцин і тейкоплакін. З резистентністю до метициліну у стафілококів асоціюється стійкість до антибіотиків інших класів, зокрема аміноглікозидів, макролідів, фторхінолонів та ін.

Недооцінка значення малих концентрацій метицилін-резистентних штамів стафілококів у хворих і медичного персоналу призводить до важкості лікування і, як наслідок, подальшого поширення збудника. За літературними даними, таке поширення набуває ознак епідемічного і потребує особливої стратегії при лікуванні стафілококової інфекції.

Метою нашого дослідження було встановити поширення метицилін-резистентних штамів золотистого стафілокока серед пацієнтів з різними клінічними проявами.

Матеріали і методи: Нами було досліджено штами S.aureus виділені від носіїв постійного типу (505), від носіїв тимчасового типу (249), з кишечника хворих на дисбактеріоз (103), зі слизової мигдаликів, від хворих на хронічний тонзиліт (53), з гнійних ран (47).

Чутливість виділених культур до антибіотиків вивчали на середовищі АГВ методом дифузії з використанням комерційних дисків. Використовували диски антибіотиків, які найчастіше призначають для лікування інфекцій, викликаних грампозитивними коками. Облік результатів проводили за таблицею виробника дисків, де вказані граничні значення діаметру зон затримки росту для стійких, помірно-стійких і чутливих штамів.

Для визначення ”метицилінрезистентності” стафілококів викоритовували набір “Для определения ”Метициллинрезистентности”, виробництва НИЦФ м. Санкт -Петербург, серія 299.

При вивченні чутливості виділених штамів S.aureus, до антибіотиків було встановлено, що більшість з них були стійкими до бензилпеніциліну, а також гентаміцину, цефалексину та канаміцину. Найвища чутливість вивчених штамів була виявлена до тобраміцину, гатифлоксацину.

Частота поширення метицилін-резистентних штамів золотистих стафілококів виявилася різною від 24,9 % серед носіїв тимчасового типу до 65,9% у хворих з гнійними ранами (таблиця 1).

Таблиця 1

Частота поширення метицилінрезистентних S.aureus

Біотоп виділення	Кількість виділених штамів S.aureus	З них метицилін-резистентних
		Абс.	%
гнійні рани	47	31	65,9± 3,22
слизова носа (носії постійного типу)	505	264	52,2 ± 2,22
слизова мигдаликів	53	27	50,9± 4,08
кишечник	103	39	37,8± 1,34
слизова носа (носії тимчасового типу)	249	62	24,9 ± 2,61

Звертає увагу більша частота виявлення MRSA у хворих з хронічним перебігом захворювання (хронічний тонзиліт), або з лікуванням у стаціонарі (гнійні рани).

На відміну від транзиторного носійства будь-якого умовно патогенного мікроорганізма постійний тип носійства має виключно важливе епідемічне значення, як постійне джерело контамінації хворих на різноманітні захворювання. Більше половини штамів S.aureus (52,2%), що були виділені від носіїв постійного типу, були стійкими до метициліну. Має привернути увагу і контингент носіїв. На предмет носійства нами було обстежено студентів старших курсів медичного університету. Встановлене поширення MRSA серед цієї групи медичного персоналу вимагає особливого контролю.

Визначення характеру та рівня поширеності збудника є одним із найбільш важливих компонентів епідемічного нагляду за внутрішньо-лікарняними інфекціями Таке дослідження крім допомоги лікарю у виборі доцільної антибіотикотерапії, може слугувати також епідеміологічним маркером.

Висновки

1. Враховуючи значне розповсюдження MRSA навіть серед практично здорових осіб (тимчасові носії), необхідно обов’язково визначати чустивість до антибіотиків перед призначенням антибіотиків.

2. Для MRSA характерним є широке розповсюдження серед осіб з хронічним перебігом захворювання.

3. З метою попередження виникнення спалахів внутрішньолікарняних інфекцій – проводити моніторинг чутливості до антибіотиків виділених штамів.