Івушкіна О.В.

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

Особливості впливу соціальних кризових явищ на процес формування світовідношення студентства

У системі духовних характеристик особистості одне з центральних місць займає світовідношення як індивідуалізований прояв властивостей, що характеризують її ставлення до життя як цінності, до світу природи і світу людей. Світовідношення містить у собі не тільки усвідомлену оцінку буття, але й інтуїтивні форми його пізнання.

У ситуації відчуження особистості від духовних цінностей, яка характерна для епохи XX ст. і пов'язана із ентропійним зростанням інформаційного потоку, поширенням індустрії формування кліше масової свідомості, що продукує готові образи, оцінки, смаки, виникає духовно-світоглядна небезпека для підростаючих поколінь. Ця небезпека ставить під загрозу гармонію взаємодії Людини і Світу, приводить до нігілізму, конформізму, пасивності, агресивності, девальвації цінностей, зневаги до морально-естетичних ідеалів, до спотвореного сприймання образу людини у конкретний історичний період.

В умовах ступеневої освіти навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, так як й університети, є майстернями культуротворчості і людинотворчості, бо вони відтворюють культурні форми буття й наповнюють їх культурними смислами. Людина культури є результатом професійного навчання й особистісної праці над собою [2].

Особливої уваги заслуговує студентство навчальних закладів культурологічної спрямованості. Воно значною мірою сприяє формуванню в сучасному суспільстві людини культури, залученню населення до вищих художніх і естетичних цінностей.

Аналіз соціологічної та психолого-педагогічної літератури (Л. Аза, Н. Бегека, Л. Балабанова, А. Донцов, Н. Крилова та ін.) дозволив визначити основні протиріччя узагальненої особистісної характеристики студентства, які базуються на соціальних реаліях:

- криза ціннісних орієнтацій молоді в умовах економічної та політичної нестабільності суспільства, коли значно посилюється дискомфортність більшості людей, які живуть теперішнім днем, вагаються між "полюсами" минулого та майбутнього. Від морального стану цієї більшості людей і залежить тривалість та глибина перехідної кризи [4, с. 132-133];

- руйнування власного світовідношення молоді внаслідок наростаючого інформаційного впливу електронних засобів масової інформації [1; 3]. Негативність ситуації для деякої частини юнацтва загострюється ще й тим, що увесь кризовий процес протікає на тлі наростаючого інформаційного впливу, що забезпечують електронні засоби масової інформації. Несформована психіка найчастіше позбавлена скільки-небудь стійких навичок оцінки й фільтрації інформаційних потоків, не вміє і найчастіше не знає як їм протистояти, а тому опиняється в середовищі, що руйнує власне світовідношення;

- відсутність захисних механізмів від реалій сучасного буття; дегуманізація світовідношення молоді. Нинішня система освіти і виховання, ще сама не адаптована до різкої зміни об'єктивних соціальних умов, а тому не здатна належною мірою забезпечити юнацтву захисні механізми і соціальну адаптацію до реалій наявного буття. Відсутність ціннісних орієнтацій спричиняє кризу світовідношення: світ виступає не сферою особистісної волі, а далеким і загрозливим Космосом, від якого варто захищатися і будь-якими шляхами "вписуватися" у нього. У подібному випадку світовідношення стає комплексом біологічного самозахисту, що протікає під девізами "виживає найсильніший", "за будь-яку ціну", "ціль виправдовує засоби" тощо.

Слід наголосити на небезпечності кризи ціннісних орієнтацій (криза змісту, цілей і екзистенціальна криза, що у реальному бутті протікають взаємозалежно). Криза змісту відображає процес знецінювання суспільних ідеалів на внутрішньо-особистісному рівні. Його сутність полягає в тому, що юнацтво сприймає навколишній світ як щось далеке і не може усвідомити своє буття як буття у світі. Молода людина ще не співвідносить свої дії і вчинки з іншими людьми. Звідси вона здобуває особливий тип інтравертної свідомості, що найчастіше виражається в нігілізмі та цинізмі. Додамо до цього, що особистісне буття, позбавлене відкритості смислоутворення, свідомо виключає усвідомлену позитивну мету і зводиться до виживання в прямому чи переносному значенні.

Найбільші соціальні наслідки в негативному плані має криза мети. Здатність людини до конструктивного цілепокладання є фундаментальною родовою цінністю [5]. Конструктивне цілепокладання є одночасно смислоутворюючим процесом, який у свою чергу можливий тільки в тому випадку, якщо індивід співвідносить себе з іншими. При інтравертній самосвідомості ланцюжок розривається і цілепокладання стає голим механізмом самореалізації за будь-яку ціну, набуває характеру прагматичних та егоїстичних дій.

Психолого-вікові особливості студентства зумовлюють уразливість екзистенціальної сфери у порівнянні із старшим поколінням. Молодь більш болісно реагує на несправедливість, брутальність, безтактність - усе те, що руйнує її особистісну гідність. З іншого боку, саме внаслідок вікової гнучкості дуже швидко виробляє захисні механізми, на негативні впливи відповідає замкнутістю, байдужістю, нігілізмом та цинізмом оцінок. Звідси екзистенціальний світ молодої людини самозамикається і, з іншого боку, піддається випадковим впливам. Сучасне молоде покоління знаходиться під впливом масово-нейтральної інформації. Про небезпеку і результати подібної інформації попереджав ще Г. Маркузе у своїй концепції "одномірної людини".

Аудіо- і відеосередовище, що оточує молодь, являє собою різновид стандартних емоційних кліше, що приводять до утвердження емоційного сурогату, їхнє сприйняття не вимагає ніяких зусиль, не має потреби в ціннісному судженні і розриває систему природно-екзистенціального устрою. Найбільш рельєфно подібне "тиражування" емоцій виявляється саме в сфері світовідношення.

Інформаційне перевантаження сучасної системи освіти є однією з причин фундаментальної кризи освіти і, зокрема, кризи освіти гуманітарної (Б. Гершунський, Р. Позинкевич, В. Кинелев). Це виявляється в апеляції освітніх впливів до раціональних структур особистості, без урахування її унікальної емоційної будови.

Освіта в кращому випадку націлена на формування світогляду, не вміє проникати в структури світовідношення. Тобто особистість учнів, студентів свідомо не розцінюється як неповторна і своєрідна, її "утискують" в уніфіковану систему педагогічних впливів, розпоряджень, норм, одночасно позбавляючи її права бути собою.

Таким чином, аналіз соціокультурних реалій дозволяє визначити, що екзистенціональна криза безпосередньо торкається освітньої системи, а власне світовідношення особистості учня (студента) залишається поза виховним впливом освітніх інститутів. Важливим напрямком подолання негативних аспектів формування духовної культури студентської молоді, сфери світовідношення особистості студентів є опора на систему естетичних цінностей як споконвічне даних людській екзистенціальності.

Література:

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации: Учеб. пособ. –М.: Владос, 1994. – 334 с.

2. Леонтьева В.Н. Личностное бытие как культуротворческая свобода //Наука і соціальні проблеми суспільства. Вісник Харківського державного університету. – 1998. – № 414. – С.228–230.

3. Мирошниченко В.І. Проблеми естетичного виховання в умовах сучасного інформаційного потоку // Пост Методика. – 1998. – № 1. – С.31–36.

4. Яковец Ю.В. История цивилизаций: Учеб. пособ. – М.: Владос, 1997. – 349 с.

5. Яценко А.И. Целеполагание и идеалы. – К.: Наукова думка, 1977. – 275 с.