Соломатіна Є. Ю.

Інститут вищої освіти АПН України

Процеси міжнародної інтеграції у галузі освіти та науки

Ріст обсягів міжнародної академічної мобільності, розвиток її форм і змісту становлять ядро процесу міжнародної інтеграції в галузі освіти й науки. Освітні програми, що сприяють академічної мобільності - це програми, прийняті на підставі спільних рішень міжнародних і міжурядових організацій. Дані програми становлять сферу міжнародної освітньої нормотворчості і є правовою базою регіональних і міжнародних організацій.

Необхідною умовою рівноправного й повномасштабного включення України в цей процес є приєднання до основних міжнародно-правових актів, у першу чергу, призначених регулювати академічну мобільність [1]. Визначальними тут є норми й правила, відповідно до яких здійснюється визнання документів про освіту, учені ступені й звання, отриманих за рубежем. Конвенції про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту й учених ступенів, розроблені ЮНЕСКО для різних регіонів миру, формують глобальну міжнародно-правову основу для багатобічних і двосторонніх взаємодій.

Політична орієнтованість західних держав на формування єдиного освітнього простору включає такі моменти, як освіту без кордонів і без громадянства. Питаннями економічної глобалізації усе більше задаються члени національних урядів [2]. Рішення таких питань передбачає максимальну зацікавленість та участь національних освітніх систем у загальносвітовий простір, відповідність його критеріїв навичкам і здатностям людини-космополіта. Держави усвідомлюють необхідність відповідності  їхніх освітніх систем вимогам світових стандартів навчання. Які ж зміни відбулися в європейських країнах у зв'язку з орієнтацією національних систем вищої освіти на світовий ринок, приведення їх у погодженість зі світовими критеріями освіти? Насамперед, необхідно відзначити, що серію заходів, проведених у рамках усілякої адаптації, прийнято називати «транспаретною освітою». Це - сфера діяльності вищої освіти, у якій локалізовані в межах декількох країн відмінні одне від одного методи інституціональних постулатів. Поняттям «транспарентності» визначаються умови всіх типів мобільності осіб, що навчаються. Координаційні органи Європейського співтовариства і Європейської ради в співробітництві з відповідними підрозділами ЮНЕСКО проводять роботу з уніфікації педагогічної термінології й параметрів національних статистик освіти. На цей момент створена західноєвропейська система документації й інформації в області освіти з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Проте однією з ключових проблем будівництва «Об'єднаної Європи» залишається мовна проблема. Її педагогічні аспекти очевидні. Розвиток інтеграції владно вимагає докорінно поліпшити вивчення іноземних мов у всіх ланках систем освіти країн співтовариства.

Явною тенденцією сучасного світового розвитку є прагнення до інтеграції у всіх основних напрямках діяльності. У галузі освіти інтеграційні процеси, насамперед, базуються на явищі «академічної мобільності» - інтенсивного обміну студентами, аспірантами, стажистами, викладачами між освітніми установами практично всіх країн миру [4].

Євросоюз був ініціатором політики уніфікації вищої освіти й введення в дію програм СОКРАТ (SOCRATES) і ЛЕОНАРДО (LEONARDO). Перша з них взяла на себе головну функцію по зближенню національних систем освіти, її уніфікації й інтернаціоналізації. Основними цілями програми були - посилення індивідуальної мобільності студентів і школярів, поліпшення якості освіти за допомогою міжнародної кооперації діяльності між структурами освітніх установ різних країн.

Программа SOCRATES зіграла провідну роль у моменті централізації інститутів системи вищої освіти, європеїзації й розвитку стратегічних цілей, поліпшення якості й ефективності прийнятих рішень для тих, хто навчається. Основними характеристиками даної програми є: підтримка регіональної й колективної мобільності між європейськими країнами; забезпечення тимчасової можливості навчання за рубежем у межах одного навчального курсу; забезпечення мобільності й кооперації через співтовариства департаментів освіти, що відають питаннями відправлення студентів за рубіж; організація проживання студентів за рубежем; організація мовних курсів, сприяння й пошуку житла й засобів до існування й інші засоби допомоги.

Увесь час, з моменту формування й впровадження в європейський ґрунт таких програм, як SOCRATES і закінчуючи підписанням Болонської Декларації, європейські країни схилялися до думки, що процес інтернаціоналізації стане тим фактором, який підсилить важливість національних освітніх політик. Реалізація положень даних документів вимагала, насамперед, переоцінку ролей урядових органів у сфері вищої освіти, врахування вимог впливу ринкового механізму на мобільність різних рівнів освітніх систем. На міжнародному рівні підсилилася активність таких органів як ОБСЄ і ЮНЕСКО, а  на національних рівнях, тим часом, підсилилася транспозиція законодавчої й фактичної політики національних органів [5].

Програма SOCRATES 2000 EVALUATION Study, взявши до уваги попередні помилки, виробила нову позицію по формуванню більш цільових, гарантованих політико-освітніх заходів, насамперед, з керування інтернаціональними навчальними потоками.

У підсумку можна сказати, що цілями всіх програм були наступні дії – системи освіти й програми навчання країн Європи повинні були одержати широке поширення за межами континенту; необхідно було виробити нові методи й залучити нові засоби  в освіту, впровадити в них нові технології. Ці програми визначили курси головних політичних рішень Євросоюзу, Європейського Співтовариства та Європейського Парламенту.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Національна доктрина розвитку освіти, затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 року №347/2002 // Офіційн. Вісник України. – 2002. - №16 ст. 860

2. Higher education for the XXI century: the lessons of experience // IBRD, WB, 2004. – 105 p.

3. Cedesco J.C. The new educational pact. Education, competitiveness and citizenship in modern society. – UNESCO: IBE, 2006.

4. Gasskov V/ Alternative schemes of financinf training // ILO, 2004. / 151 p.

5. Peano S. The financing of education system // Education for the twenty-first century. – UNESCO, 2006.

6. Раціональне фінансування науки як передумова розбудови знаннєвого суспільства в Україні / Б.А.Маліцький, О.С.Попович, В.П.Соловйов та ін. – К.: Фенікс, 2004. – 31 с.

7. Каленюк І.С. Вища освіта: стратегічні перспективи розвитку // Стратегія економічного розвитку України. – 2002. – Вип.1. – С.497.