“Филологические науки”,

секция “Синтаксис: структура, семантика, функции”

Юрчишин Т.

Тернопільський національний

економічний університет

Речення узагальненого змісту в контексті комунікативних законів

Речення узагальненого змісту постають як синтаксичні одиниці, що містять загальні положення, висновки, які стосуються всіх людей безвідносно щодо місця й часу, та виходять під час комунікації за межі одноразового вживання, відображаючи кодовий характер мови.

Функціонування в мові речень узагальненого змісту як афоризмів, сентенцій, максим, постулатів, прислів’їв ставало об’єктом поодиноких семантико-стилістичних досліджень [2],[5],[6],[3].

Загалом формування узагальненого значення у структурі висловлення корелює із закономірностями процесу комунікації, у якому склалися певні закони. Комунікативні закони визначаються як “найзагальніші нежорсткі тенденції, які наявні у всіх типах групового і масового спілкування” [1,37]. Російський мовознавець і фахівець з теорії і практики ефективної комунікації Й. Стернін виокремлює низку законів спілкування [4].

При формуванні висловлень узагальненого змісту особливо яскраво простежується реалізація закону довіри до зрозумілих висловлювань. Його суть полягає у тому, що чим простіше мовець висловлює свої думки, тим краще його розуміють і більше йому довіряють. У цьому контексті можна говорити про апеляцію до вічних і простих істин. Саме вони репрезентуються у висловлюваннях узагальненого змісту. Наприклад:

- Олено, вже й сильніші характери,як ви, зламалися.

- Як ви се розумієте?

- Біда і залізо ломить. А ви лиш людина. (О. Кобилянська).

Висловлення, позначене узагальненим змістом, проголошує загальновідому істину, яку мовець використовує для переконання співрозмовника. Він не вдається до розгорнутого пояснення своєї репліки Вже й сильніші характери, як ви, зламалися, а лише апелює до загальної життєвої формули, до фонових знань співрозмовника, надаючи йому “кредит довіри”, стимулюючи до роздумів та формуючи мотиви для прийняття рішення.

Формуванню та вживанню узагальнених висловлень сприяє реалізація у мовленні закону залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль. Його суть полягає у тому, що ефективність спілкування прямо пропорційна комунікативним зусиллям. Тобто, чим більше комунікативних зусиль затрачає адресант, тим вища ефективність його мовленнєвого впливу. Як показує досвід спілкування, коротко висловлені прохання, розпорядження виконуються із меншим бажанням, оскільки вони сприймаються як неввічливі, агресивні. Аналіз засвідчує, що висловлення узагальненого змісту часто використовуються в арсеналі поряд з іншими висловлюваннями, щоб досягти комунікативного успіху, посилити свій мовленнєвий вплив на слухача. При цьому спостерігається градація його комунікативних зусиль, наприклад:

Безродний: Не картайте себе! Ви любили багато і все оддали тій любові. А любов – найбільша на землі сила, найвища сила й на небі. Вона ніколи марно не гине. Любов – і джерело, і розум життя.

Лучицька: Так, так... Ви примирили мене, розважили... (М. Старицький). Мовець намагається втішити слухача, заспокоїти. Він розуміє, що самої репліки Не картайте себе буде недостатньо, і тому докладає ще більше зусиль, залучає висловлення узагальненого змісту, що слідують одне за одним, у міру наростання їх переконливості. У такий спосіб мовцеві вдається досягнути свого наміру, про що свідчить фраза адресата: Так, так...Ви примирили мене, розважили...

Висловлення узагальненого змісту часто реалізуються під впливом комунікативного закону мовленнєвого самовпливу. Його суть полягає у тому, що словесне втілення ідеї або емоції формує цю ідею або емоцію у мовця. Як свідчить практика, словесне втілення певної думки дає змогу людині впевнитися в ній, остаточно утвердити її для себе. Наприклад: Пішов Тарас смутний, приголомшений. Піду топитися! – глянув навкруги: жаль світу ясного... – Буду хоч як жити, аби жити. Сонце всім світить рівно (С. Васильченко). Мовець робить висновок, що варто жити на світі, переконує самого себе, а остаточному переконанню сприяє висловлення узагальненого змісту – втілення фонових знань, істинність якого перевірена не одним поколінням.

Таким чином, екстралінгвальні чинники, що забезпечують формування узагальненого змісту в структурі висловлення, узгоджуються із певними комунікативними законами. Їх можна визначити як закон довіри до зрозумілих висловлень, закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль та закон мовленнєвого самовпливу.

Література:

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – Львів, 2001.

2. Гаврилова Е.М. Универсальные высказывания и другие обобщающие суждения // Филологические науки. - 1986. - №3. - с. 56-62.

3. Олійник О.О. Абстрактно-авторські речення в художньому мовленні: Автореф. ... канд. філол. наук, Одеса, 1999. – 18 с.

4. Стернин И.А. Введение в речевое воздействие. – Воронеж, 2001.

5. Шарманова Н. Логічні афоризми – еквіваленти простого речення // Лінгвістичні студії, Вип.11, 2003. - с.240-245.

6. Шмарина В.И. Универсальное высказывание и средства его выражения (на материале английского языка): Автореф…дисс. канд. филол. наук. – М.. 1975.