Артеменко Т.М., Ліпко І.П.

Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого

КОМУНІКАТИВНІ ПРОЦЕСИ І ВИКЛАДАННЯ ГРАМАТИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

На сучасному етапі ідеї гуманізації знаходять своє відображення у процесі викладання іноземних мов, при цьому в центрі уваги знаходиться той, хто навчається, а ціллю викладання є розвиток творчої особистості. У зв’язку з цим саме комунікативний підхід до навчання іноземних мов ломає традиційні методики викладання і потребує використання емоційно-психологічної сфери особистості того, хто навчається. Тільки при такому підході можна навчити мові як засобу комунікації.

На кафедрі іноземних мов Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого основною ціллю навчання іноземних мов зазначається практичне оволодіння мовою, тобто використання її як засоба комунікації.

Такий підхід ураховує прагматичні аспекти мовних одиниць, їх комунікативне призначення. Комунікативний підхід пов’язан з вивченням діалогічної форми мови, тому що діалог є природною формою мовного спілкування (Василик).

При навчанні діалогічної форми мови з урахуванням комунікативного підходу важливим є не тільки виконання завдань з комунікативною конструкцією, які носять навчально-тренувальний характер, а й форм роботи, які існують в умовах природного спілкування.

Даний підхід відкриває можливості для удосконалення методики викладання граматики англійської мови. У зв’язку з цим слід приділяти увагу комунікативній граматиці, яка, як відомо, вивчає не структуру мови, а розробляє закономірності використання існуючих граматичних конструкцій мови з метою комунікації. Слід ураховувати, які з існуючих граматичних моделей підходять для використання у кожній конкретній ситуації для висловлювання інтенцій комунікантів Тим, хто навчається ,необхідно оволодіти граматикою у дії, а не тільки системою правил, оволодіти алгоритмами, які дозволяють практично використовувати ці правила у мовленні.

При викладанні іноземних мов слід підкреслювати те, що мова, як засіб комунікації, може спонукати до певних дій чи певної реакції того, хто говорить, і того, хто слухає. Дуже важливим у зв’язку з цим є комунікативно-прагматичний підхід до аналізу мовних одиниць, який покузує, що їх зміст характеризується синкретизмом прагматичних значень і залежить від ситуації спілкування, соціальних ролей і фонових знань комунікантів.Будь яке висловлювання має свою прагматичну установку, яка обумовлює структурно-семантичну організацію висловлювання, відбір відповідних граматичних засобів. За допомогою цих засобів відбивається відношення до фактів, які повідомляються, підкреслюється особиста оцінка цих фактів. Такі повідомлення можуть впливати на почуття і поведінку адресанта, можуть спонукати його до інтелектуальних і, навіть, фізичних дій. Для такого впливу на адресанта можуть бути використані різноманітні мовні засоби для цілей інтенсифікації висловлювання, інтенсифікації оцінки фактів, які повідомляються.

При аналізі прагматичних особливостей мовних засобів слід приділяти увагу засобам інтенсифікації оцінки , які відносяться до різних рівней мовної системи. До них належать паралінгвістичні засоби, використання яких пов’язано з прагматичними факторами; морфологічні засоби, наприклад, емфатичне do, ступені порівняння прикметників; лексичні засоби інтенсифікації, такі як прикметники, які інтенсифікують зміст, посилюючі прислівники та частки, емоціоно забарвлена лексика, фразеологічні одиниці; різноманітні синтаксичні засоби.

Слід підкреслити, що інтенсифікатори оцінки не завжди реалізують вплив на адресанта, а інколи висловлювання , до скаду яких не входить оцінка, навпаки, все ж таки мають вплив на адресата. Це може бути пов’ язано з номінацією репліки. За допомогою різноманітних мовних засобів можна виразити цілу низку прагматичних установок для впливу на адресата з метою, наприклад, запевнити в необхідності виконання певних дій , впливу на почуття адресата, його морально-етичні погляди, спонукати його до висловлєння з певної теми.

Вивчаючи під час аналізу текстів різноманітні прагматичні установки тих, хто спілкується, слід звертати увагу студентів на різницю між комунікацією, яка має на меті інформаційні цілі, і комунікацією, яка спрямована на те, щоб запевнити в чомусь адресата. У другому випадку використовуються особливі мовні засоби для досягнення цілі .Ці засоби можуть бути лексичного, граматичного чи просодичного характеру. Основними з них є форматори запевненості, в семантичну структуру яких входить сема “впевненість “. Запевняючи у чомусь адресата можна також ставити собі на меті зацікавити його, показати своє зацікавлення у якомусь питанні, яке стосується співрозмовника, запевнити , наприклад, у правильній інтерпретації його слів, або нейтралізувати негативне ставлення до тих фактів, які повідомляються. При цьому деякі форматори категоричності можуть міняти своє забарвлення і висловлювати, навпаки, невпевненість. До них, наприклад, належать форматори категоричності surely, apparently, certainly. З форматорами впевненості зближується конструкція з емфатичним do, яка підкреслює категоричність і спрямована на посилення впливу на адресата.

Вивчення прагматичних особливостей мовних одиниць допомагає студентам зрозуміти закономірності їх функціонування і взаємодії в процесі комунікації. При цьому приходить глибоке розуміння того, яким чином мова використовується для цілей комунікації, підкреслюється приоритет використання певних мовних засобів, які забезпечують успішне використання мови для досягнення певних комунікативних цілей. В центрі уваги знаходиться людина з її конкретними комунікативними намірами. Комунікація для неї не тільки обмін інформацією. Комунікація неможлива без висловлення емоцій, почуттів, відношень. За допомогою засобів граматики англійської мови можна висловити різні прагматичні установки для досягнення комунікативних цілей тих, хто спілкується.