Економічні науки/10. Економіка підприємства

Причепa Г.В.

Наук. керівник: к.е.н., доцент Воронецька І.С.

Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця, Україна

Вибір стратегії розвитку підприємств аграрного сектору економіки

Успішна робота будь-якого підприємства ґрунтується на ефективному менеджменті, який в свою чергу забезпечується планом управління на довгострокову перспективу або стратегією. Тому розробка ефективної стратегії являється основою прибуткової діяльності суб’єктів господарювання, особливо, що стосується агропромислового сектору економіки. Нестабільність умов зовнішнього середовища в умовах трансформаційної ринкової економіки не зменшила значення побудови стратегічних планів на підприємстві, а лише змінила вимоги до них в бік максимальної гнучкості.

Дослідженню стратегії розвитку підприємств присвячені роботи багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених: І. Бланка, В. Герасимчука, Ф. Котлера, Є. Кузьміна, А. Наливайка, Дж. Стрікленда, З. Шершньової та інших. Однак мало уваги приділяється особливостям формування стратегії розвитку підприємств агропромислового спрямування.

Будь-яка стратегія розвитку підприємства характеризується цільовою спрямованістю. Основні цілі, що стоять перед підприємством можна умовно поділити на 3 групи, а саме: виживання на ринку; забезпечення росту прибутковості як в короткостроковому періоді так і в довгостроковому через розширення ринків збуту; зменшення ризикованості роботи підприємства та забезпечення збереження досягнутих позицій.

Статистичні дані про динаміку фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування підприємств сільського господарства, мисливства, лісового господарства за період з 2007 по січень-листопад 2011 року наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування підприємств сільського господарства, мисливства, лісового господарства за період з 2007 по січень-листопад 2011 року

Період	Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування підприємств сільського господарства, мисливства, лісового господарства, млн. грн.	Відхилення відносно попереднього періоду, + млн. грн.
2007	7624,2	0
2008	6041,8	-1582,4
2009	7996,6	1954,8
2010	8123,5	126,9
Січень-листопад 2011	182,3	-7941,2

Джерело: дані Державного комітету статистики України [1]

З наведених даних можна зробити висновки про незначне збільшення фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств, що пояснюється інфляційними процесами в державі. Тоді як ціни на ресурси зросли в декілька разів за досліджуваний період. Тому підприємства агропромислового комплексу в більшості своїй вибирають стратегію виживання, тоді як єдиним раціональним виходом із ситуації, що склалася, виступає обрання стратегії збільшення прибутковості і розширення існуючих ринків.

Ризикованість роботи сільськогосподарських підприємств можна дослідити на основі відсоткового співвідношення кількості підприємств, що отримали збиток, та підприємств, що отримали прибуток, за період з 2007 по січень-листопад 2011 року. Найбільше збиткових підприємств спостерігалось в період кризового 2009 року, а загальна картина співвідношення прибуткових і збиткових підприємств в динаміці наведеного періоду характеризується стабільністю, до того ж прибуткові підприємства значно переважають збиткові. Прибутковість сільського господарства можлива за будь-яких соціально-економічних умов, оскільки в даному випадку виробляються товари першої необхідності, на які існує постійних попит.

Таблиця 2

Частка прибуткових підприємств в загальній кількості підприємств сільського господарства, мисливства, лісового господарства за період з 2007 по січень-листопад 2011 року

Період	Підприємства, що отримали прибуток від звичайної діяльності до оподаткування до загальної кількості підприємств, %	Відхилення відносно попереднього періоду, +
2007	73,7	0
2008	71,7	-2
2009	69,9	-1,8
2010	70,4	0,5
Січень – листопад 2011	88,7	18,3

Джерело: дані Державного комітету статистики України [1]

Робота сільськогосподарських підприємств пов’язана з низкою специфічних особливостей, які необхідно враховувати при розробці стратегії а саме: велика тривалість операційного циклу; сезонність та циклічність виробництва спричиняють високий ступінь невизначеності та ризикованості; висока конкурентність галузі і чутливість до зміни ринкової кон’юнктури; різноманітність форм власності сільськогосподарських підприємств.

Стратегії розвитку підприємств агропромислового комплексу характеризуються ієрархічністю, зокрема, виділяють стратегію корпоративну, ділову, функціональну та операційну [2]. Більшість сільськогосподарських підприємств є диверсифікованими, тому значна увага має приділятися як розробці корпоративної стратегії, так і ділової.

Функціональні стратегії передбачають розробку стратегії відділу маркетингу, фінансів, бухгалтерії та інших спеціалізованих підрозділів фірми [3]. Тоді як операційна передбачає організацію роботи окремих структурних одиниць, що безпосередньо займаються виробництвом та реалізацією товарів.

Прибутковість сільськогосподарської організації значною мірою залежить від побудови раціональної стратегії розвитку на майбутнє. Проте думки науковців, що займалися дослідженням впливу факторів на успішну діяльність підприємств зійшлися на тому, що приблизно на 70% робота підприємства залежить від впливу зовнішнього середовища (політико-економічних, соціально-демографічних, інформаційно-технологічних) і на 30% від внутрішніх чинників роботи підприємства, в тому числі і від обраної стратегії розвитку підприємства. До того ж досить важко реалізувати будь-яку стратегію в умовах нестабільності умов зовнішнього середовища. Тому основною умовою досягнення позитивних результатів в діяльності сільськогосподарських підприємств виступає правильне стратегічне спрямування і управління держави на рівні галузі та економіки в цілому, оскільки сільське господарство залежить від розвитку багатьох галузей економіки, в тому числі промисловості та інфраструктурного забезпечення.

Отже, основними пріоритетами побудови раціональної стратегії розвитку підприємств агропромислового виробництва в умовах трансформаційної ринкової економіки виступають: визначення гнучкої альтернативи для подолання сезонності та циклічності виробництва, зорієнтованої на збільшення прибутковості сільськогосподарських підприємств; врахування політико-економічних, соціально-демографічних та інформаційно-технологічних факторів зовнішнього середовища; формування дієвого механізму державної підтримки сільськогосподарського товаровиробника для нейтралізації високого ступеня невизначеності та ризикованості аграрного бізнесу в форс-мажорних обставинах (посухи, повені, пожежі тощо).

Література:

1. Державний комітет статистики в Україні [Електронний ресурс] / Режим доступу – http://www.ukrstat.gov.ua

2. Гордієнко П.Л., Дідковська Л.Г., Яшкіна Н.В. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник / П.Л.Гордієнко, Л.Г.Дідковська, Н.В.Яшкіна. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Алерта, 2008. – 478 с.

3. Мельник Д.Л. Роль і місце функціональних стратегій в загальній стратегії розвитку підприємства / Д.Л. Мельник // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – №4. – с. 209 – 212.