Парфенюк І.П.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Напрями вдосконалення системи оподаткування України в умовах інтеграції у європейський фінансовий простір

Постановка проблеми. В умовах глобалізації фінансових ринків, кризових явищ та зростаючої інфляції, Україна повинна орієнтуватися на сучасні тенденції та зміни, що відбуваються у європейському фінансовому просторі та тих адаптивних змінах, що відображаються у законодавстві розвинених країн. В умовах, коли інноваційна діяльність України спрямовується переважно на оновлення та поліпшення існуючих інновацій, що кардинальним чином не змінює технологічну структуру економіки, відбувається не що інше як, по суті, консервування застарілої технологічної структури, яку не можна вважати навіть задовільною. В таких умовах, одним із потужних важелів активізації діяльності інноваційних підприємств та виробництв вищих технологічних укладів є податкове стимулювання. До речі, податкова політика різних країн, як правило, розрахована на залучення приватного (недержавного) капіталу, в тому числі у розвиток науково-технологічної сфери. Системи оподаткування країн з розвинутою економікою побудовані таким чином, аби постійно заохочувати інвестиції, впроваджувати інновації, підприємницьку ініціативу, здійснення маркетингових заходів. З огляду на обмеженість державних ресурсів української економіки, сподіватися на збільшення бюджетного фінансування інноваційної сфери не можна. Саме тому, зусилля економічного апарату держави повинні направлятись на вирішення існуючих проблем зсередини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам удосконалення чинної структури податкової системи України присвячено праці таких вчених, як Л. Я. Бабич [1], Г. Л. Пенякова [2], Т. О. Сидоренко [3], В. М. Федосов [4] та низки інших. Разом з тим малодослідженими залишаються окремі проблеми вдосконалення структури податкової системи, яка зазнала значних змін унаслідок падіння доходів у платників податків через загострення економічної кризи.

Основні результати досліджень. Проблема побудови ефективної системи оподаткування – одна із найактуальніших у процесі розвитку ринкових відносин та інтеграції вітчизняної економіки у європейський фінансовий простір. З метою її вирішення необхідно забезпечити вивчення та аналіз як діючої законодавчої бази України, так і накопиченого зарубіжного досвіду у податковій практиці.

Відомо, що за останні роки було здійснено чимало важливих кроків на шляху до вдосконалення податкової системи України, однак значна кількість нововведень ще чекають свого запровадження, аби підняти українську економіку до міжнародного рівня. Перш за все, це стосується зниження податкового навантаження. Податкову систему необхідно реорганізувати таким чином, аби вона сприяла не лише більш ефективному використанню наявних ресурсів, але й розширювала наявну податкову базу. Паралельно зі скороченням адміністративних витрат, значного вдосконалення вимагає загалом і вся податкова адміністрація. Хоча податкові ставки для кожного з основних видів податку знаходяться у відносному співвідношенні з міжнародними показниками, загальний показник є досить високим. Структура податкових ставок не сприяє ефективному використанню наявних ресурсів [4].

Головними проблемами розвитку податкової системи України є: неефективна структура податкової системи (основний тягар несуть легальні виробники, що обмежує їх інвестиційну та інноваційну активність); традиційне акцентування податкової політики на реалізації фіскальної функції податків; правова нестабільність (часті і непередбачувані зміни податкового законодавства), яка унеможливлює раціональне виробниче планування; складність визначення податкових зобов’язань; а також значна нерівномірність розподілення податкового тягаря між платниками, що працюють у різних видах економічної діяльності. В перспективі необхідно орієнтуватись на модель, коли в структурі податкових надходжень переважатимуть прямі податки над непрямими.

Орієнтирами податкової реформи як однієї з найважливіших складових стратегії відновлення зростання на інноваційній основі повинні бути помірне зниження і вирівнювання податкового тягаря (особливо щодо промисловості), посилення ефективності податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат з податкового адміністрування, оптимізація ставок різних податків та їхнє узгодження з європейськими стандартами [2].

Зазначимо, що зменшення податкового навантаження на заробітну плату призводить не лише до збільшення коштів у працівників. Це створює додаткові стимули для роботодавців: вони мають більше можливостей зберегти робочі місця в кризовий період та навіть значно збільшити їх в період економічного піднесення шляхом зменшення витрат, пов’язаних із виплатою податків на заробітну плату. Необхідно розглянути питання про розширення застосування системи місцевого оподаткування, скасування або об’єднання окремих податків, які не мають значного фіскального навантаження.

Окрім того, доцільним, на нашу думку, є удосконалення процедури адміністрування основних податків, оскільки це може підвищити привабливість податкового клімату, а відтак – сприяти залученню іноземних інвестицій. В процесі формування ефективної системи оподаткування, досить важливим є зменшення масштабів ухилення від сплати податків шляхом вдосконалення податкового законодавства, підвищення рівня податкової культури та податкової дисципліни, посилення боротьби з корупцією, а також ефективне використання податкових надходжень [3].

Послідовне, зрозуміле і прогнозоване для виробничої сфери реформування податкової системи України повинне мати форму чіткої цілісної стратегії та враховувати не лише поточне соціально-економічне становище в країні, а й глобальні виклики (в тому числі перспективні). Серед цих викликів – стрімкий прорив розвитку держав та деяких інших країн у збільшені технологічності суспільного виробництва. Україна значно відстає від інших держав за показниками інноваційної та науково-технічної активності, що свідчить про домінування в ідеології економічної поведінки принципів індустріальної епохи. В таких умовах податкова реформа повинна розглядатись не як достатня умова, а як необхідна складова загальної скоординованої політики економічної трансформації та інтеграції, а також забезпечення прискореного (випереджаючого) економічного зростання з одночасним збільшенням у структурі виробництва частки інноваційних товарів і послуг [1].

Висновки. Аналіз проблем удосконалення чинної структури податкової системи України дає можливість стверджувати, що доцільним є спрямувати політику у сфері податків на “податкове розвантаження” економіки, яке можна забезпечити, поступово знижуючи податкові ставки та розширюючи бази їх оподаткування; спрощуючи системи оподаткування; поліпшуючи податкове адміністрування та забезпечуючи його прозорість. Такі кроки сприяли б насамперед зниженню податкового навантаження, прискоренню економічного розвитку, без якого не можливе реальне розширення податкової бази, поступовій детінізації економічного простору та зміцненню можливостей соціально-економічного розвитку держави. За умови реформування вітчизняної системи оподаткування шляхом зниження реального податкового навантаження і запобігання ухилення від сплати податків Україна матиме всі шанси стати серйозним суб’єктом податкової конкуренції у світовій спільноті.

Література:

1. Бабич Л. Я. Аналіз податкової системи і пропозиції щодо її вдосконалення / Л. Я. Бабич // Економіка України. – 2008. – № 9. – С. 12 – 19.

2. Пенякова Г. Л. Модернізація структури податкової системи України / Г.Л. Пенякова // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 7. – С. 269 – 273.

3. Сидоренко Т. О. Сутність та причини ухилення від сплати податків / Т.О. Сидоренко // Економічний часопис – ХХІ. – 2010. – № 5-6. – С. 48 – 52.

4. Федосов В. М. Проблеми розбудови податкової системи України / В.М.Федосов // Фінанси України. – 2009. – № 6. – С. 28 – 29.