К.е.н., доцент Клокар О.О.
Білоцерківський національний
аграрний університет
Підвищення ефективності розвитку соціальної інфраструктури сільських
територій
Формування багатовекторної аграрної політики,
підтримка стабільного курсу на економічне зростання агросфери та підвищення
добробуту селян, можливо тільки за умови ефективного розвитку соціальної
інфраструктури, передусім, сільських територій. Так, розпаювання землі та майна
сільськогосподарських підприємств повинно було зменшити їх економічне навантаження
(відсутність у собівартості продукції витрат на утримання об’єктів соціального
призначення). Проте наслідки аграрної реформи негативно позначилися не лише на
фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, але й на
соціальному розвитку села в цілому. Як наслідок, за останніх 10 років відбулося
погіршення благоустрою сільських населених пунктів більш ніж на 30%, зменшилася
кількість сімей, які отримали соціальне житло, особливо молодих, у 10-12 разів,
що сприяло збільшенню депресивних сільських територій та дестабілізації
розвитку країни в цілому [1, с.395-398; 2, с.204-206]. Тому на сучасному етапі
розвитку аграрного сектора економіки актуальним питанням є поліпшення стану
соціального забезпечення аграріїв.
Враховуючи актуальність
та невирішеність вищевказаної проблеми головною метою даного етапу дослідження
є підвищення ефективності розвитку соціальної інфраструктури сільських
територій. Відповідно до цієї мети нами були сформовані такі завдання:
-
розкриття змісту розвитку соціальної
інфраструктури як окремої категорії;
-
визначення та характеристика
провідних складових вищезазначеної категорії;
-
розробка заходів щодо поліпшення
умов розвитку соціальної інфраструктури як чинника формування трудових
ресурсів.
У
результаті дослідження нами встановлено, що існують різні підходи до
трактування змісту розвитку соціальної інфраструктури. Вони подібні між собою
та відрізняються лише окремими елементами. Так, дана категорія передбачає
активізацію діяльності всіх державних і приватних інститутів, що забезпечують
відтворенні робочої сили, створення сприятливих умов життєдіяльності сільського
населення на виробництві та в побуті під впливом зовнішніх і внутрішніх
чинників [3, с.6].
Враховуючи вищенаведене трактування
розвитку соціальної інфраструктури нами сформовані її основні складові. Так, до
них належить нормативно-правова складова:
визначення пріоритетних напрямів соціального розвитку села; розробка та
затвердження національної програми комплексного розвитку агросфери; формування
механізму передачі об’єктів сільської соціальної інфраструктури в комунальну та
приватну власність тощо.
Крім цього, до вищевказаних складових відноситься економічна: виділення бюджетних коштів
на соціальний розвиток села та благодійна допомога; одноразова та систематична
фінансова підтримка розвитку сільської соціальної сфери приватними
підприємствами; оформлення позик на
формування соціальної інфраструктури села державними та приватними інститутами;
надання коштів від оплати за користування природними ресурсами на сільський
соціальний розвиток та ін. Так, усі вищевказані заходи передбачають:
-
здійснення благоустрою населених пунктів (газифікація, електрифікація,
водопостачання, асфальтування, проведення каналізацій в селах завдяки державним
і приватним інститутам тощо);
-
забезпечення багатоканального принципу фінансування
об’єктів соціально-культурного та побутового обслуговування (утримання
відповідних об’єктів за
рахунок державних і приватних коштів);
-
спрощення системи оподаткування й надання пільг
підприємствам, об’єднанням і організаціям, що забезпечують розвиток сільської
соціальної інфраструктури (передбачення відповідних умов в податковому
законодавстві);
-
сприяння інвестиційній діяльності (залучення інвесторів
до розбудови об’єктів соціальної інфраструктури сільських територій);
-
модернізацію сучасної системи підготовки та
перепідготовки кадрів, підвищення рівня культури проживання селян, особливо в
депресивних регіонах (передусім, реалізація комплексу заходів щодо інформування
громадськості про медико-екологічний стан території, впровадження
санітарно-гігієнічного навчання всіх прошарків селян, забезпечення їх спеціалізованої
підготовки);
-
сприяння зайнятості соціально
незахищених та малозабезпечених категорій сільських мешканців (упровадження на
загальнодержавному та регіональному рівнях програм щодо працевлаштування
громадян);
-
забезпечення моніторингу ефективності соціального
розвитку депресивних сільських територій, що дозволить активізувати їх
розбудову та ін.
Вважаємо, що всі описані вище заходи
забезпечать розробку комплексних заходів щодо ефективного соціального розвитку
сільських територій, підвищення добробуту населення та ефективності
фінансового-господарської діяльності підприємств аграрного сектора економіки в
цілому.
Література:
1.
Київська область: Статистичний щорічник. – К.: Головне управління
статистики у Київській області, 2011. – 515 с.
2.
Україна у цифрах: Статистичний збірник. – К.: Державний комітет Статистики
України, 2010. – 252 с.
3.
Шуст О.А. Принципи та методи просторової організації соціальної
інфраструктури села в умовах економічних трансформацій: автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.10.01 – “Розміщення
продуктивних силі регіональна економіка” / О.А. Шуст. – Львів., 2004. – 20 с.
Відомості про автора
Клокар Олег
Олександрович, к.е.н., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту,
Білоцерківського національного аграрного університету.
Адреса: 09107 Київська область,
м. Біла Церква, вул. Павліченко, 20, кв. 81.
Електронна адреса: klokar@rambler.ru
Контактні телефони: (04563) 9-30-30 – дом., (095) 346-46-34 – моб.