Потіпко
Н. С.
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Необхідність створення центру трансферу технологій у Полтавському регіоні
В умовах світової глобалізації та прояву все жорсткіших форм конкуренції на світових ринках, рівень економічного розвитку країни стає все тісніше пов’язаним з
рівнем
науково
технічного
прогресу
(НТП)
і здатністю до комерціалізації інтелектуальних ресурсів. Найважливішим складником інноваційного процесу та перспективним механізмом економічної стабілізації держави є трансфер технологій, сутність якого полягає в передачі ноу-хау, нових технологій, технологічного обладнання та науково технічних знань від власника до замовника [6,7].
В Україні через слабку взаємодію науки та бізнесу трансфер технологій не знайшов свого належного розвитку, тому промислове використання перспективних наукових розробок істотно затримується або вони зовсім не комерціалізуються.
Через
це країна втрачає можливість реалізації стратегії нарощування інноваційного потенціалу на пріоритетних напрямах НТП, що загрожує закріпленням у країні екстенсивної моделі розвитку економіки [6].
Значною
проблемою
для підприємств, які потребують трансферу технологій, часто є їх недостатня компетенція у питаннях купівлі технології, а для розробника – проблема збуту власного інтелектуального продукту. Як показує
світова
практика,
процес
трансферу
технологій
найоптимальніше
можна
організувати
шляхом
створення
науково-виробничих
і дослідницьких об’єднань та центрів, які надають широкий спектр послуг у сфері трансферу технологій [8].
Полтавська
область
належить
до областей України з середнім рівнем розвитку промислового виробництва. Більшість галузей промисловості області — нові, виникли в 50-х — 60-х роках: нафто- і газовидобувна, залізорудна, чорна металургія, нафтопереробна, автомобільна, верстатобудівна, електротехнічна, виробництво технологічного устаткування для хімічної, харчової і легкої промисловості.
У Полтавському регіоні
у 2010 році виконували наукові та науково-технічні роботи 24 організації, на наукові та науково-технічні роботи було витрачено 57,7 млн. грн. Водночас лише 45 з 382 (11,8%) промислових підприємств регіону займались інноваційною діяльністю, витративши на неї у 2010 році 124,4 млн. грн, що менше за аналогічний показник 2009 року на 8,7 млн. грн (6,5%). Лише 10,4% від загального обсягу реалізованої промислової продукції Полтавської області у 2010 році було інноваційною. Більшість промислових підприємств області, що займались інноваційною діяльністю, у 2010 році придбали машини, обладнання та програмне забезпечення, витративши на це 73,1 млн. грн. Лише 34 підприємства у 2010 році Полтавської області створювали та/або використовували передові виробничі технології (ПВТ), за рік у регіоні було створено 6 ПВТ, використано 268 ПВТ (в Україні відповідно: 1618 підприємств, 376 створених і 9343 використаних ПВТ). Середній вік ПВТ, що використовувалися
підприємствами
та організаціями України у 2010 р. складав 5,4 року. Питома вага ПВТ, впроваджених у виробництво протягом 2010 р. склали 16,3%, тоді як термін впровадження третини з них склав 6 років і більше.
Таким
чином,
обсяги
інноваційної
діяльності
у Полтавській області, як і у всій Україні, незначні. Незважаючи на досить і розвинену наукову сферу і високий потенціал її розвитку, незначна частка підприємств впроваджує новітні розробки й інновації, тобто виробництво залишається відірваним від науки. Для вирішення даної проблеми необхідним є створення
центру трансферу технологій в регіоні,
який
зміг
би подолати цей розрив, виступивши посередником у відносинах наукових організацій та підприємств регіону. На нашу думку, існуючий ринок інновацій Полтавського регіону потребує таких послуг центру трансферу технологій: ведення і надання доступу зацікаленим сторонам до бази даних щодо існуючих наукових розробок; на етапі ідеї – попереднє оцінювання затребуваності даної технології на ринку, перевірка можливостей захисту; для закінчених досліджень – ретельний маркетинговий аналіз, включаючи пошук потенційних покупців; складання патентної заявки і отримання патенту; посередництво у будь-якій формі трансферу: видачі ліцензії, створенні дочірньої компанії чи спільного підприємства, продажу патенту; допомога у написанні бізнес-плану, реєстрації компанії для вчених, які вирішили розвивати підприємство самостійно; допомога у проведенні зустрічей та налагодженні ділових контактів для залучення клієнтів, пошуку партнерів або постачальників.
Список
використаних
джерел:
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» вiд 04.07.2002 № 40-IV — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/
2. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» вiд 13.12.1991 № 1977-XII — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
3. Закон
України «Про державне регулювання
діяльності у сфері трансферу
технологій» від 14.09.2006 р.
№ 143-V — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/
4. Наказ
Держкомінформнауки від 27.12.2010 р.
№ 150 «Про затвердження примірних
статутів та методичних рекомендацій»
— Режим доступу: www.dknii.gov.ua/
5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. - К.: ДП „Інформаційно-видавничий центр Держстату України”, 2011. - 282 с.
6. Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу: Монографія / За заг. ред. С. М. Ілляшенка. - Суми, ВТД «Університетська книга», 2008. - 618 с.
7. Федулова Л.І. Інноваційна економіка / Федулова Л.І. – К. : Либідь, 2006. – 480 с.
8.
Прантенко
Г. Комерціалізація технологій у сучасних умовах в Україні. — Режим доступу: http://www.experts.in.ua/