Экономические науки /14. Экономическая теория

К.е.н. Головня О.М.

Вінницький національний аграрний університет

Економіка знань як стратегічний чинник соціального розвитку держави

Процеси соціального розвитку та розширеного відтворення сьогодні повинні розглядатися, враховуючи не лише кількісні а і якісні чинники зростання та стабілізації економіки. Якісним чинником соціального розвитку в умовах стабілізації економіки є економіка знань, яка надає конкурентні переваги в галузі високотехнологічного виробництва і якісних послуг. Знання дозволяють скоротити етапи економічного розвитку, здійснити технологічний стрибок та швидко інтегруватися в світогосподарський простір. В сектор економіки знань входять різні види людської діяльності, які можна об’єднати в такі сфери: освіта; НДДКР та інновації; інформаційна техніка та інформаційні послуги. Якісне оновлення методів та способів соціальних трансформацій висуває на перший план інформацію як основу інформаційних технологій. Виявлення та осмислення методологічних засад інтелектуалізації та інформати-зації суспільства з урахуванням особливостей економіки нашої держави є необхідною складовою докорінного поліпшення національних програм соціального спрямування, бажаних суспільних трансформацій в стратегічній перспективі.

Інформація і знання – це суміжні поняття. Інформація створює продуктивне поле для розробок, стимулює виробництво нових знань, що допомагає оптимізації матеріальних ресурсів і зародженню нових розробок. Знання може бути чітко вираженим, чи експліцитним, кодованим, неявним, або прихованим, імпліцитним. Інформація експліцитним знанням, яке формується і використовується людиною [5, с. 26]. Інформаційні та комунікаційні технології слугують каталізатором процесів глобалізації, дозволяючи без істотних змін розгортати економічну діяльність в тих місцях, де це приносить найбільший ефект. Ряд російських економістів вважають, що в найближчих два десятиліття потрібно буде зробити вибір між двома моделями глобалізації – сьогодні переважаючою неоліберальною (яка продовжує і загострює тенденції і протиріччя пізньоіндустріального суспільства) і перспективною гуманістично-ноосферною. Термін „інформаційна економіка” відповідає логіці поточного етапу соціально-економічного розвитку, який можна охарактеризувати, як „інформаційний індустріалізм”. Від традиційної індустріальної економіки даний етап відрізняється істотними зрушеннями людських ресурсів, що використовуються [5, с. 31]. Варто погодитися з думкою В.І. Кушерця, який вважає, що обличчя нової ери визначають бази знань, персональні комп’ютери, Інтернет, засоби теледоступу, включаючи супутникові системи зв’язку, дистанційне навчання [4, с. 14].

Рис. Динаміка розвитку українського Інтернету, %

*Складено за: Watcher [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://watcher.com.ua/

Результати Київського міжнародного інституту соціології свідчать, що доступ до Інтернету мають у 2011 р. 30 % дорослого населення або 11,4 млн. жителів України. Почала активно рости Інтернет–аудиторія старшого віку, за 3 останні роки кількість Інтернет-користувачів у віці старше 60 років збільши-лася на 371%. Основні цілі користування Інтернетом: електронна пошта (біля 50%), пошук інформації (38%), пошук матеріалів для навчання (28%). За останні роки суттєво зросла частка людей, для яких соціальні мережі є однією з основних сфер використання Інтернету. Згідно з даними досліджень, 88% усіх користувачів використовують мережу щодня. У Києві та області зосереджена більша частина Інтернет–користувачів – 44% [1]. Відомий американський вчений Д. Ромер зробив висновок про те, що темпи економічного зростання знаходяться в прямій залежності від величини людського капіталу, зосередженого в сфері отримання нового знання. Світ визнає, що соціально орієнтована економіка має майбутнє, так як 88 % приросту випущеної продукції в розвинених в країнах пов’язано з науково-технічними розробками [2, с. 33].

Характерними ознаками такої політики є: високий рівень фінансування сфери НДДКР (на рівні 3-5 % ВВП), в першу чергу конкурентоспроможних для даної держави на світових ринках; широкий комплекс заходів стимулювання науково-технічної та інноваційної активності національних суб’єктів господарювання та залучення приватних інвестицій у науково-технічну сферу; своєрідні стратегії міждержавної технологічної співпраці, які сприяють залученню у державу найсучасніших технологій та знань з усього світу.

Література:

1. Watcher [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://watcher.com.ua/

2. Антоненко Л.А. Интеграция и социальные проблемы в СНГ // / Л.А. Антонечко, К.А.Опритова. - Регіональні перспективи. – 2001. - № 5-6 (18-19). – С. 33 – 34.

3. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти активізації інноваційної діяльності // / П.Т. Бубенко. - Регіональні перспективи. – 2001. - № 5-6 (18-19). – С. 36 – 38.

4. Кушерець В.І. Аналіз знання як стратегічного ресурсу трансформації суспільства (світоглядно-методологічний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. степеня д-ра філософ. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та історія філософії” / В.І. Кушерець. – К., 2003. – 28 с.

5. Шерешева М.Ю. Соотношение понятий «информационная экономика» и «экономика знаний» // М.Ю.Шерешева. - Вестник Московского университета. – Серия 6. Экономика. - 2008. - № 5. – С. 24 -31.