Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Джаман А.В.

Науковий керівник: к.е.н. Сокровольська Н.Я.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Державний борг України: економічна суть та сучасний стан

Наявність зовнішнього та внутрішнього державного боргу, його обсяги, напрями розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають на всі сторони економічного життя будь-якої країни. Не є винятком і Україна, рівень заборгованості якої зростає з року в рік. Нагромадження боргу в Україні та значна питома частка ресурсів, які відволікають на його обслуговування, зумовлюють дедалі гостріший характер проблеми заборгованості, оскільки неефективне управління нею може привести до несприятливих для країни наслідків. Саме тому дослідження питання державної заборгованості на сьогодні є актуальним та необхідним.

Проблема заборгованості України розглядалась у наукових працях таких авторів, як: А.М. Мних, Є.В. Куделюк, О.С. Ривак, Т.П. Вахненко, А.О. Ходжан, Т.П. Богдан та інші. В наукових дослідженнях даних вчених розглядались питання економічної сутності зовнішньої і внутрішньої заборгованості, теорія і практика боргової політики, нормативно-правове регулювання і організаційно-економічний механізм управління заборгованістю країни. Проте, необхідно дослідити сучасний стан державного боргу України та способи управління його складовими.

Метою роботи є визначення економічної сутності державного боргу та дослідження рівня заборгованості України на сучасному етапі.

Сучасна наука визначає державний борг як суму заборгованості за всіма кредитними зобов’язаннями держави, відсотки за них і не виконані фінансові зобов’язання держави перед суб’єктами економіки. Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, і відсотків за ними, включаючи надані іноземним позичальникам гарантії за кредитами місцевим органам влади та державним підприємствам [4, с. 571-582].

На основі вищенаведеного визначення можна поділити загальний державний борг на внутрішній та зовнішній.

Внутрішній державний борг – це загальний обсяг зобов’язань держави перед своїми громадянами та юридичними особами.

Зовнішній державний борг – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, але в жодному разі не умовними, зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами [10]. Нині переважна більшість країн світу мають державний борг. Зовнішня заборгованість розвинутих країн коливається в межах від 41-43 % у Фінляндії та Великій Британії до 196% у Японії [8].

Валовий зовнішній борг країни включає всі види заборгованості резидентів України перед нерезидентами, які класифікуються:

- за чотирма основними секторами економіки – сектор державного управління, органи грошово-кредитного регулювання, банки, інші сектори;

- у розрізі початкових термінів погашення – коротко- та довгострокові;

- у розрізі фінансових інструментів – боргові цінні папери, кредити, валюта і депозити, інші боргові зобов’язання [10].

Розглянемо сучасний рівень державного боргу в Україні та прослідкуємо його динаміку протягом останніх трьох років за допомогою даних табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка державного боргу України протягом 2009-2011 років

млн. грн.

	Станом на 31.12.2008	Станом на 31.12.2009	Станом на 31.12.2010	Відхилення 2008/2009	Відхилення 2009/2010
Державний борг а саме:	130689,65	226996,31	323475,20	96303,66	96478,89
- зовнішній	86023,10	135926,23	181813,10	49903,13	45886,87
- внутрішній	44666,55	91070,08	141662,10	46403,53	50592,02
Гарантований борг а саме:	58720,74	89888,31	108760,21	31167,57	18871,9
- зовнішній	56719,77	75825,47	94932,46	19105,7	19106,99
- внутрішній	2000,97	14062,84	13827,75	12061,87	-235,09
Загальний борг	189410,39	316884,61	432235,41	127474,22	115350,8

Джерела: Дані Міністерства фінансів України [9] і розрахунки автора

Як бачимо з даних табл. 1 загальна заборгованість України протягом останніх трьох років демонструє динаміку щодо зростання. Виняток складає лише гарантований внутрішній борг, який у 2010 році зменшився на 235,09 млн. грн.

Протягом 2009 року порівняно з попереднім сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 127474,22 млн. грн. (67,30%). Це відбулось в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд.грн. або 34,5% зростання обсягу боргу) та для поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 4,7 млрд.грн. або 3,7%), отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд.грн. або 28,9%), отримання першої програмної позики Світового банку на реабілітацію фінансового сектора (на суму 3,2 млрд.грн. або 2,5%) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 6,0 млрд.грн. або 4,7%), а також за рахунок продажу коштів, отриманих Україною від розподілу СПЗ (на суму близько 15,7 млрд.грн. або 12,3%) [9].

Протягом 2010 року порівняно 2009 роком також відбулось збільшення загального боргу України на 115350,8 млн. грн. і станом на 31.12.2010 він становить 432235,41млн. грн.

Збільшення загального боргу відбулось за рахунок:

- отримання двох траншів позики Міжнародного валютного фонду (на суму 16,05 млрд. грн.);

- випуску облігацій зовнішньої державної позики (на суму 19,8 млрд. грн.), комерційної позики VTB банку (на суму 15,8 млрд. грн.);

- випуску облігацій внутрішньої державної позики для фінансування державного бюджету та поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 39,8 млрд. грн.);

- збільшення статутних капіталів Укрексімбанку, НАК «Нафтогаз України» та Державної іпотечної установи (на суму 15,8 млрд. грн.);

- відшкодування сум податку на додану вартість (на суму 16,4 млрд. грн.)

- випуску зовнішніх єврооблігацій «ФІНІНПРО» для фінансування заходів, пов’язаних з проведенням Євро-12 (на суму 4,5 млрд. грн.) [9].

Якщо звернути увагу на динаміку заборгованості України, то необхідно відмітити певне скорочення темпів зростання державного боргу у 2010 році порівняно з 2009 роком, що є позитивним.

Якщо аналізувати зміну окремих складових загального боргу України, то протягом останніх років найбільше зростання відбулось у складі державного боргу, оскільки він складає основну питому вагу у загальній сукупності зобов'язань держави. У 2009 році порівняно з попереднім роком він зріс на 96303,66 млн. грн., а у 2010 році – на 96478,89 млн. грн. Гарантований борг також продемонстрував нарощення своїх обсягів, але не такими темпами, як державний. В основному цьому сприяло зростання зовнішнього гарантованого державою боргу. Але необхідно звернути увагу на внутрішній гарантований державний борг який у 2010 році порівняно з 2009 роком знизився на 235,09 млн. грн., що є позитивним.

Враховуючи таку швидку тенденцію до нарощування державного боргу та важливість даної категорії виділимо основні чинники, які зумовлюють виникнення проблеми заборгованості в Україні:

- незбалансованість державних фінансів та хронічний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу;

- нестабільність грошової одиниці, відсутність ефективної державної політики енергозбереження та надмірна енергетична залежність;

- неможливість залучення коштів населення у банківський сегмент, значний відтік капіталу за межі України та пов’язана з ними нестача фінансових ресурсів для реалізації соціально-економічних реформ;

- суттєва потреба в інвестиціях на тлі зниження інвестиційної активності [6];

- постійне збільшення дефіциту державного бюджету;

- невисокий рівень розвитку фінансових ринків;

- низькі темпи зростання реального ВВП в країна [7, c. 568].

Необхідно зазначити, що зростання загальної заборгованості держави має як позитивний так і негативний вплив. До позитивних моментів нагромадження заборгованості країни є такі:

- прискорення темпів економічного зростання;

- можливість здійснення масштабних капіталовкладень і реалізації довгострокових програм розвитку;

- позики, залучені суб’єктами господарювання. як правило, мають інвестиційне спрямування [2, с.14-24 ].

Тобто, як бачимо, збільшення рівня державного боргу сприяє нагромадженню фінансових ресурсів, які при ефективному їх використання, можуть в майбутньому не тільки покрити основну суму боргу, та відсотків за ним, а й забезпечити стабільний економічний розвиток країни. У випадку нераціонального використання боргових фінансових ресурсів можуть виникнути негативні явища такі, як:

- залежність вітчизняної фінансової системи від кон’юнктури світової фінансової системи;

- нестабільність валютних курсів, яка може вплинути на можливості виконання зобов’язань у визначення строки;

- розриви у строках між залученими коштами на зовнішніх ринках і строками надходжень коштів від реалізації інвестиційних проектів;

- неможливість виконати зобов’язання при ускладненнях з доступом до джерел іноземної валюти [3, с. 14-24 ];

- загроза фінансовій безпеці держави.

Зменшення рівня заборгованості в країні можна досягти завдяки скорочення обсягів державних витрат, а саме за рахунок наступних заходів:

- відмовитись від участі держави у збільшенні статутних капіталів фінансово-слабких банків;

- ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних позичальників;

- відмовитись від практики емісійного фінансування дефіциту бюджету та дотримуватись курсу поміркованої грошово-кредитної політики;

- встановити граничний розмір дефіциту Державного бюджету України, що не перевищує 3% ВВП;

- посилити роль внутрішніх ринкових позик у процесі фінансування дефіциту бюджету, запровадити ОВДП з плаваючою відсотковою ставкою, прив’язаною до темпів інфляції

- продовжити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями та провадити стриману політику залучення іноземних кредитів від урядів іноземних держав [3, с.49-51].

Для економіки кожної країни важливо не тільки слідкувати за обсягами державного боргу, стимулювати їх зменшення, але й своєчасно та ефективно управляти наявною заборгованістю. Питання управління державним боргом повинно вирішуватись на державному рівні, тому що досягнення боргом певних критичних меж є реальною загрозою фінансовій безпеці держави [8, с. 224]. Вважається що державний борг країни має не перевищувати 60% ВВП. Тому необхідно здійснювати систематичний контроль за дотриманням даного значення.

Процес управління державним боргом для України пов'язаний із численними проблемами. Зарубіжний досвід показує, що найефективнішим є вкладення позичених коштів у інвестиційну діяльність держави. Але Україна обрала менш ефективний спосіб вкладання коштів – на покриття бюджетного дефіциту та на зменшення державного боргу попередніх періодів.

Тому боргова політика України потребує негайно удосконалення, а саме:

- утримувати в економічно допустимих межах обсяг державного боргу та платежів, пов’язаних з його обслуговуванням;

- підвищити частку внутрішньої заборгованості в структурі державного боргу, скоротивши зовнішню, що зменшить залежність України від іноземного капіталу і дасть змогу паралельно зменшити валютні ризики та сприяти розбудові фінансового ринку;

- запровадити облік та аналіз стану заборгованості за всіма фінансовими зобов’язаннями, що може вплинути на стратегію управління державними фінансами та державним боргом;

- встановити єдині стандарти розкриття інформації про державний борг [5];

- розвиток альтернативних, не позичкових інструментів фінансування державних видатків (держава і регіони);

- необхідно встановити ліміт надання державних гарантій на рівні 1,5% ВВП і забезпечити їх цільову спрямованість на інвестиції в інфраструктуру;

- запроваджувати нові інструменти на ринку внутрішніх запозичень з метою підвищення попиту на державні цінні папери й розширення кола потенційних інвесторів (страхових компаній, пенсійних фондів, фізичних осіб);

- забезпечувати спрямування запозичених коштів на інвестиції в інфраструктурні галузі, які сприятимуть підвищенню ефективності виробництва й активізації економічної діяльності в країні [1].

- удосконалення правової бази регулювання боргу України з урахуванням міжнародних стандартів.

Отже, наявність боргової частини у структурі державних фінансів є явищем характерним для будь-якої країни. Щодо України то у складі її заборгованості спостерігається постійна тенденція до нарощування, хоча у 2011 році порівняно з 2010 темпи зростання боргу дещо скорочуються. З метою мінімізації впливу негативних чинників, які зумовлені такою ситуацією уряд кожної країни повинен проводити ефективну та систематичну політику управління державним боргом.

Література

1. Богдан, Т. П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України / Т. П. Богдан // Фінанси України. - 2011. - №1. - С. 13-22.

2. Вахненко Т.П. Концептуальні засади управління зовнішнім національним боргом України// Економіка України. – 2007. - №1 –С. 14-24

3. Вахненко Т.П. Політика державних запозичень та управління корпоративними боргами в умовах фінансової кризи// Економіст. – 2009. – №3. – С. 48-52.

4. Дорнбуш Рудінгер Макроекономіка / Рудінгер Дорнбуш, Стенлі Фішер; [ пер. з англ. В. Мусієнко та В. Овсієнко]. – К.: Основи, 1996. – 814 с.

5. Куделюк Є.В. Проблеми управління державним боргом в Україні, 2007 // nauka.zinet.info.

6. Мних А.М. Проблема зовнішньої заборгованості та методи її розв’язання/ А.М. Мних// Економіка та держава. – 2009. – №12. – С.47-48.

7. Ривак О. С. Державний внутрішній та валовий зовнішній борг України [Текст] / О. С. Ривак // Науковий вісник БДФА. Економічні науки : зб. наук. праць / Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; гол. ред. В.В. Прядко. - Чернівці, 2008. - Вип. 4. - С. 568-584.

8. Ходжан А.О. Боргова політика та її роль у забезпеченні макроекономічної стабільності/ А.О. Ходжан// Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №2. – С. 220-228.

9. Офіційний сайт Міністерства Фвнасів України [Електрон. ресурс]. – Доступний з http://www.minfin.gov.ua.

10. Методичний коментар до статистики зовнішнього боргу України [Електрон. ресурс]. – Офіційний сайт Національного банку України. – Доступний з http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=63731.