Економічні науки/Зовнішньоекономічна діяльність

студент Базалицький Д. М.

Вінницький національний технічний університет

ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ: ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Розширення міжрегіонального співробітництва, посилення ролі окремих регіонів, активізація глобалізаційних процесів, обумовлює необхідність підвищення ефективності регіонального управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Цей процес набуває особливої значущості в умовах лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків, яка значним чином змінює характер взаємодії національної і світової економіки. При цьому активізація зовнішньоекономічної діяльності регіонів і їх включення у світогосподарські процеси пов'язані з безліччю протиріч. З одного боку, це сприяє більш ефективному використанню їх потенційних можливостей, з другого боку, виникає загроза децентралізації управління зовнішньоекономічними зв'язками. Це зумовлює необхідність пошуку системи ефективної організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю регіонів. Формування регіональної зовнішньоекономічної стратегії дозволить значно активізувати і підвищити ефективність зовнішньоекономічних зв'язків підприємств регіону.

Важливе значення у процесі регіонального розвитку має формування відповідної стратегії. За визначенням Фалмера М., відомого американського фахівця у сфері управління, стратегія є всеосяжною орієнтацією планів або дій, яка встановлює критичний напрям і управляє розподілом ресурсів [1].

Макміллан Ч., характеризуючи японський підхід до поняття стратегії, вказує, що стратегія зовсім не означає ретельно продуману систему логічно взаємозв'язаного набору правил та процедур. В Японії під стратегією розуміється готовність до подій, які відбуваються за межами дії системи управління. Тобто найважливішою властивістю стратегії є здатність адекватно реагувати на непередбачені обставини зовнішнього оточення стосовно до суб'єкта, що формує стратегію [2].

Особливий інтерес становить визначення стратегії американським економістом Ансоффом І., який розглядає її як набір правил, якими керуються при прийнятті різних рішень. Розглядаються чотири групи таких правил [3]:

Ø правила, що використовуються при оцінці результатів на цей час і в майбутньому, при цьому якісний бік критеріїв називають орієнтиром, а кількісний – завданням;

Ø правила, за якими складаються відносини із зовнішнім середовищем;

Ø правила, за якими встановлюються відносини усередині системи;

Ø правила, за якими ведеться повсякденна діяльність, або так звані оперативні прийоми.

З погляду названих визначень, варто розглядати і стратегію розвитку регіону, у тому числі його зовнішньоекономічного комплексу. Структуру зовнішньоекономічного комплексу регіону складають підприємства всіх галузей і підгалузей економіки регіону, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, органи державної і регіональної влади, які регулюють розвиток зовнішньоекономічної діяльності, а також громадські організації, що сприяють її розвитку. В цілому, зовнішньоекономічну діяльність регіону і функціонування його зовнішньоекономічного комплексу варто розглядати як елемент зовнішньоекономічних зв'язків національної і світової економіки, що складається і розвивається на основі міжнародного розподілу праці відповідно до розробленої стратегії розвитку і спрямований на відтворювання зовнішньоекономічного потенціалу регіону. Отже, зовнішньоекономічна діяльність регіону структурно може бути представлена діяльністю зовнішньоекономічного комплексу регіону і зовнішньоекономічними зв'язками, що розвиваються органами влади регіону.

Важливим завданням ефективного розвитку зовнішньоекономічного комплексу регіону, що забезпечує раціональне використання зовнішньоекономічного потенціалу регіону, є формування власної стратегії розвитку, що базується на певних зовнішньоекономічних пріоритетах. Під пріоритетними напрямами розвитку регіону слід розуміти напрями розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, на реалізації яких повинні бути сфокусовані основні зусилля керівництва, фінансові і інші ресурси і для реалізації яких необхідні спільні зусилля органів влади різного рівня.

Правильно сформована стратегія розвитку зовнішньоекономічного комплексу регіону з урахуванням основних глобалізаційних тенденцій дозволить сконцентрувати ресурси на реалізації зовнішньоекономічного потенціалу і забезпечити ефективність розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіону в процесі його інтеграції у систему світогосподарських зв’язків. Взаємодія регіону та суб’єктів його господарювання зі світовим господарством має, у свою чергу, спиратися на державну зовнішньоекономічну політику, в основі якої – максимальна господарська свобода безпосередніх виробників, експортерів товарів і послуг у кожному регіоні.

У цілому, стратегія розвитку зовнішньоекономічного комплексу регіону є системою теоретично обґрунтованих, погоджених планів і дій регіональних суб'єктів у сфері міжнародних економічних відносин, яка відповідно до національних інтересів повинна забезпечувати виконання таких задач:

Ø досягнення довгострокових зовнішньоекономічних цілей регіону, які можуть коригуватися у ході реалізації стратегії;

Ø оптимальний розподіл ресурсів на основі вибору пріоритетних видів діяльності зовнішньоекономічного комплексу регіону;

Ø створення і забезпечення стійких конкурентних переваг регіону.

Використана література

1. Фалмер М. Энциклопедия современного управления в 5-ти томах /
М. Фалмер. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 253 с.

2. Макмиллан Ч. Японская промышленная система / Ч. Макмиллан. – М. : Прогресс, 1998. – 195 с.

3. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф ; пер. с англ. – М. : Экономика, 1989. – 285 с.