Экономические науки / Финансовые отношения

К.е.н. Возняк Г.В.

Інститут регіональних досліджень НАНУ, м. Львів

Фінансовий потенціал реального сектора в контексті забезпечення сталого розвитку регіону: проблеми формування та використання

Забезпечення фінансової незалежності та самодостатності, а відтак і сталого розвитку регіону є неможливим без підвищення ефективності використання фінансового потенціалу реального сектора економіки, позаяк за оцінками експертів, у структурі фінансового потенціалу регіону фінансовий потенціал промислових підприємств посідає чільне місце – від 77% в 2003 р до 62% у 2009 р. Тому підвищений інтерес до підприємств регіону як до лідера і каталізатора технологічних перетворень в економіці робить актуальною проблему оцінки можливостей реального сектора у прискоренні сучасних трансформаційних процесів, забезпеченні життєвих інтересів регіону та зростанні соціально-економічних стандартів.

Водночас, розглядаючи фінансовий потенціал реального сектора з позицій впливу на формування фінансового потенціалу регіону, варто зазначити, що існуючі тенденції зменшення питомої ваги фінансового потенціалу промислових підприємств у структурі фінансового потенціалу регіонів свідчать про наявність невирішених проблем в управлінні ним, що, як правило, призводить до низької результативності методів, спрямованих на ефективне використання наявних у промислових підприємств фінансових ресурсів, а отже, є стримуючими факторами динамічного розвитку регіонів.

На думку автора, потреба в удосконаленні процесів формування та ефективного використання фінансового потенціалу реального сектора економіки регіону обумовлена низкою принципових моментів:

§ по-перше, ринкова трансформація економічної системи України змінила умови та принципи формування фінансових ресурсів підприємств: з однієї сторони появилися нові можливості нарощування фінансового потенціалу, шляхом емісії цінних паперів, залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів тощо з іншої – суттєво розширився спектр завдань, які вирізняються підвищеною складністю та потребують негайного вирішення (реструктуризація виробництва, оновлення виробництва на інноваційній основі, випуск конкурентоздатної продукції і т.д.);

· по-друге, сучасні тенденції побудови міжбюджетних відносин в Україні є такими, що не сприяють ефективному розвитку реального сектора економіки регіону в силу обмежених обсягів фінансових ресурсів, які органи влади різних рівнів можуть скеровувати на підтримку реального сектора економіки;

· по-третє, сировинний характер промислового виробництва; неповна завантаженість виробничих потужностей промислових та будівельних підприємств; сповільнення темпів будівництва, в першу чергу, житлового; дефіцит інвестиційних ресурсів з усіх джерел фінансування, передусім, довгострокових; нестабільний фінансовий стан суб’єктів господарювання тощо є основними ризиками розвитку фінансового потенціалу реального сектора регіонів;

· по-четверте, збільшення питомої ваги збиткових підприємств та значне переважання кредиторської заборгованості над дебіторською за останні п’ять років;

· по-п’яте, інтеграція України в світовий економічний простір зобов’язує до вивчення зарубіжного досвіду управління фінансовими ресурсами підприємств із врахуванням особливостей їх формування та використання, з можливою адаптацією до вітчизняних реалій.

· Дослідження фінансового забезпечення адміністративно-територіальних одиниць в контексті їх динамічного розвитку, потребує акцентування уваги на існуючих проблемах формування фінансового потенціалу реального сектору, які лежать у площинах:

· обмеженості використання власних фінансових ресурсів підприємств у якості інвестиційного ресурсу внаслідок високої частки збиткових підприємств; застосування застарілих норм амортизаційних відрахувань та спрямування амортизаційних фондів на поточне споживання; відсутності стимулів для інвестування у технологічне переобладнання виробництв;

· дефіциту банківських кредитів для промисловості; високі процентні ставки за кредитами; збитковість діяльності банків і зростання частки проблемних кредитів;

· повільного залучення іноземних інвестицій у промисловість; технологічні, галузеві, регіональні деформації при їх розподілі, що обумовлено незадовільним інвестиційним кліматом в Україні; високим рівнем тінізації економіки; незахищеністю прав інвесторів;

· нерозвиненість альтернативних джерел фінансування промисловості (фінансового лізингу, спільного інвестування) внаслідок недосконалості нормативно-правової бази їх використання; низького рівня захисту прав інвесторів щодо отримання дивідендів та повернення вкладених інвестицій; невідповідності фінансової звітності українських компаній міжнародним стандартам;

· відсутності прозорої структури управління у багатьох українських підприємствах;

· неефективна бюджетна підтримка структурних змін у промисловості через значні розміри бюджетного дефіциту; відсутність єдиної узгодженої стратегії розвитку промисловості; відсутність уніфікованої класифікації високотехнологічних товарів.

Таким чином, питання формування та використання фінансового потенціалу реального сектора економіки регіону, ефективного управління фінансовими потоками, пошук потенційних резервів, а також розробка дієвих механізмів мобілізації та раціонального інвестування мають важливе теоретичне та практичне значення. Процеси формування та використання фінансового потенціалу реального сектора доцільно вибудовувати на принципах ресурсного або результативного підходів (які слід розглядати як взаємодоповнюючі), причому з позицій забезпечення власного розвитку та з позицій впливу на формування фінансового потенціалу регіону.