Косова Ю.Ю., Сидоренко О.О.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблема дефіциту українського бюджету

Дефіцит бюджету — перевищення витрат державного бюджету над доходами. Виникнення і зростання дефіциту бюджету зумовлене економічними кризами, мілітаризацією економіки, веденням війн, економічною нестабільністю, зростанням заборгованості місцевих бюджетів, безконтрольним зростанням інших витрат з бюджету.

Офіційно Міністерство фінансів анонсувало, що за підсумками минулого року дефіцит бюджету України становив 23,6 млрд. грн. , або близько 1,8% прогнозованого ВВП.

Насправді ж реальний дефіцит бюджету (з урахуванням витрат на капіталізацію ПАТ «Родовід банк» у сумі 4,0 млрд. грн. , ПАТ «Державний ощадний банк України» у сумі 0,6 млрд. грн. , ПАТ «Укргазбанк» у сумі 4,3 млрд. грн., поповнення статутного фонду НАК «Нафтогаз України» у сумі 12,5 млрд. грн. та невиконаних бюджетних зобов’язань в обсязі 9,3 млрд. грн. ) сягнув 45,4 млрд. грн., або 3,6% від прогнозованого ВВП.

За словами експертів, попри те, що в 2011 році до державного бюджету України було мобілізовано на 74 млрд. грн. (або 30,7%) більше, ніж 2010 року, дефіцит бюджету все ще залишається досить значним.

Високі показники дефіцитів характерні сьогодні для багатьох країн, хоча більшість з них в 2011 році все-таки зуміли скоротити його до рівня менше 3%. Але навіть всупереч високим дефіцитам, ці країни (і навіть Греція) зуміли досягти в минулому році позитивного первинного сальдо бюджету (сальдо доходів і витрат бюджету без платежів з обслуговування державного боргу), тоді як в Україні цей показник залишається негативним (23,6 млрд. грн., або 1,8% ВВП). Це свідчить про те, що поточні доходи і витрати уряду до сих пір залишаються незбалансованими. Власне, через це в минулому році уряд продовжував проводити активну боргову політику: запозичення до державного бюджету в 2011 році було здійснено в обсязі 80,7 млрд. грн., що в 1,6 рази більше, ніж обсяг погашення основної суми боргу.

До основних причин бюджетного дефіциту в Україні можна віднести:

- значне зростання і нераціональна структура бюджетних витрат;

- неефективність фінансово - кредитних відносин;

- наявність значного тіньового сектора в економіці.

Таким чином, хоча в минулому році і спостерігалася тенденція до зменшення глибини дисбалансів у системі державних фінансів України, зусилля в цьому напрямку не можна вважати задовільними. Уряд мав більш продуктивно використовувати кон'юнктурне зростання доходів з тим, щоб максимально оздоровити систему держфінансів перед викликами рецесії, які актуалізуються в поточному році.

Фінансування бюджетного дефіциту можливе за умови залучення таких джерел, як:

– позики;

– збільшення доходів бюджету за рахунок підвищення податкового навантаження, збільшення неподаткових надходжень та трансфертів;

– надходження від приватизації;

– використання резервів.

Джерела фінансування бюджетного дефіциту поділяються на внутрішні та зовнішні складові. Внутрішні – це надходження, які мобілізуються шляхом емісії та розміщення державних боргових цінних паперів на внутрішньому ринку та залучення кредитів від операцій на вітчизняному кредитному ринку. Закономірним є те, що кошти надходять переважно від: центрального банку, резидентів (юридичних і фізичних осіб) і нерезидентів. При цьому продаж резидентам і нерезидентам державних цінних паперів проводиться на ринку за конкурентних умов. Державні органи управління здійснюють регулювання обсягів продажу шляхом установлення норми дохідності, ціни відсічення та величин траншів.

До зовнішніх джерел належать боргові зобов'язання країни, які розміщуються на міжнародному фондовому ринку, а також кредити, залучені на міжнародному кредитному ринку. Це можуть бути кошти міжнародних фінансових організацій, іноземних держав та зарубіжних комерційних банків. Вони залучаються як в процесі продажу боргових цінних паперів, так і за рахунок залучення кредитів на основі угод.

Необхідність же залучення нових позик для покриття попередніх боргів пов`язана, або з небажанням, або з неможливістю підвищувати рівень оподаткування. Однак реально погасити державну заборгованість новими позиками неможливо. Навпаки, це тільки збільшує цю заборгованість (Обсяг державних запозичень згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачено в сумі 98,5 млрд. грн., у тому числі зовнішніх — 37,5 млрд. грн. та внутрішніх— 60,9 млрд. грн.).

Отже, реальне погашення може відбуватись тільки за рахунок додаткових надходжень в бюджет, чи від інвестицій, чи від підвищення рівня оподаткування. Якщо ж політика інвестицій носить продуманий і цілеспрямований характер, то погашення боргів теж здійснюється планомірно і гарантовано. Необхідність в підвищенні ставок оподаткування чи у введенні нових податків, а також у скороченні видатків пов`язана саме з проблемами відсутності поворотних джерел від використання позик, чи внаслідок неефективності інвестицій, або в результаті "проїдання" позикових коштів.