Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Студентка Топіліна О.В

Донецкий національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського , Україна

Пенсійна реформа в Україні та країнах Латинської Америки .

Процес створення ефективної пенсійної системи в Україні залежить від багатьох чинників. Значний інтерес являє собою пенсійна система, яка формується в рамках зарубіжного досвіду. Одним із них є використання досвіду зарубіжних країн, а саме країн Латинської Америки де ця система працює тривалий час і має позитивні результати.

Особливості пенсійної реформи у розвинених країнах були розглянуті у працях П.Болле, Д.Ла-Туліппе, М.Альбера, А.Анікіна, Е.Хіжного, А.Сіленко, Г.Мактаггарта й інших. Проблеми пенсійного забезпечення ставили у своїх працях такі вітчизняні науковці, як Т. Кір’ян, І. Кравченко, Е. Лібанова, Б.Надточій, А.Нечай, В. Яценко.

Метою роботи є наукове обґрунтування пенсійної системи країн Латинської Америки виявлення особливостей її функціонування у світі та прийняття їх досвіду до пенсійної системи України.

Пенсійна реформа в Аргентині. Викликають інтерес реформи, що проведені в країнах Латинської Америки. Так, упродовж останніх 20 років систему пенсійного забезпечення було реформовано у 8 латиноамериканських країнах.

В Аргентині в результаті реформи всі працюючі громадяни мають право як на єдину пенсію із солідарної системи, так і на додаткову пенсію із солідарної системи або з індивідуального накопичувального рахунка [3, с. 36]. В Аргентині створена високоавтоматизована система збору пенсійних внесків і ведення персоніфікованого обліку індивідуальних внесків і заробітку. Перерахування всіх внесків і подання інформації здійснюється в електронному вигляді або через електронну мережу. В минулі роки існувала можливість подання даних на паперових носіях з їх подальшим скануванням, але зараз це заборонено. Вся система працює у режимі реального часу, тобто 24 години на добу. Відтак усі національні бази даних мають можливість негайно відображати нову інформацію

Реформа пенсійного забезпечення в Чилі. Реформа пенсійного забезпечення в Чилі була складовою частиною загальної програми реформування національної економіки, яка передбачала значні заходи щодо реформування фінансової і банківської систем, а також фондових ринків до початку проведення власне пенсійної реформи. Також слід зауважити, що в Чилі розпочалася реформа системи пенсійного забезпечення під час зростання ВВП і появи в державному бюджеті надлишків коштів [1, с. 24].

Розмір пенсії залежить від розміру накопичених коштів на рахунку учасника цієї пенсійної системи. Це, у свою чергу, має безпосередній зв’язок із тривалістю і регулярністю сплати пенсійних внесків, зростанням заробітної плати, реальними ставками інвестиційного доходу, розміром адміністративних витрат, а також зменшенням рівня смертності. У Чилі питання обсягу надходжень пенсійних внесків є дещо простішим, ніж в Аргентині. Це пояснюється тим, що 90 % населення Чилі мешкає у містах. Беручи до уваги, що громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, складають приблизно 25 % робочої сили і ймовірно знаходяться в тіньовому секторі економіки, збір пенсійних внесків і контроль за дотриманням їх сплати спрощується, якщо їх виключити із числа платників [2, с. 43]. На відміну від Аргентини, в Чилі не існує централізованої системи збору пенсійних внесків, які перераховуються до приватних пенсійних фондів. Навпаки, кожен фонд отримує свої власні надходження і самостійно здійснює перерахування вхідних і вихідних платежів. Це призводить до подвоєння обсягів роботи та неефективності. А це означає, що при збільшенні кількості фондів зростає кількість операцій, і, зрештою, погіршується ефективність роботи в цілому

Пенсійна система Болівії. Останньою країною є Болівія. Якість роботи і побудова болівійської системи багато в чому є спірною. Однак процес проведення тендерів для визначення депозитаріїв і керуючих пенсійними фондами має деякі позитивні наслідки, зокрема, це стосується контролю за видатками. У Болівії, на відміну від Чилі та Аргентини, де після проведення реформ розмір адміністративних витрат залишається високим, реформатори пішли іншим шляхом [2, с. 43]. Оскільки Болівія є невеликою країною з обмеженою чисельністю потенційних платників внесків, було прийняте рішення про обмеження кількості керуючих компаній для пенсійних фондів. Відповідно, для цього вирішили застосувати порядок обрання керуючих компаній і єдиного для всіх банку-зберігача пенсійних активів на основі тендеру [3, с. 36]. У результаті утворилась пенсійна система з найнижчими в Латинський Америці адміністративними видатками.

Розмір пенсії у Болівії майже повністю залежатиме від рівня виконання її урядом зобов’язань щодо погашення облігацій, наданих пенсійним фондам. Сьогодні державні облігації у Болівії не розглядаються як засоби, що мають інвестиційну цінність. Подібно до Аргентини вони оцінюються за амортизаційною вартістю, а не справжньою біржовою ціною, яка встановлюється для облігацій. Облігації з купонами на 15 років перебувають під загрозою непогашення або несвоєчасного погашення, а учасники пенсійних фондів, які володіють цими облігаціями, отримують лише 8 % доходу на ризикований вид активу, хоча він повинен би мати набагато вищу норму прибутку.

Висновки : Підсумовуючи все вищезазначене, необхідно зауважити, що для успішного здійснення пенсійної реформи в Україні важливо використати досвід країн Латинської Америки за такими напрямами:

Особливе значення в Україні має надання політичної підтримки пенсійній реформі з боку Уряду та Верховної Ради України на основі досягнення консенсусу щодо законодавчого забезпечення;

Досягнення широкої підтримки пенсійної реформи громадськістю завдяки розробці спеціальної стратегії щодо освітніх програм (телебачення, радіо та друковані видання, організація «гарячих ліній», відповіді на запитання в прямому ефірі провідними урядовими особами тощо);

Забезпечення стабільного фінансового стану Пенсійного фонду, повна ліквідація заборгованості з виплати пенсій;

Повне розмежування фінансування пенсій за різними програмами. Страхові внески для всіх категорій населення мають використовуватися лише за принципом участі застрахованої особи у формуванні коштів Пенсійного фонду;

Досвід створення та реформування пенсійних систем у кожній країні унікальний і неповторний. Проте варто поглянути на те, що робиться довкола. Україна більше не підшуковує для себе пенсійну систему. Вона вже обрала модель, яка частково ґрунтується на принципі солідарності і частково — на концепції накопичення, але це не означає, що Україна повинна припинити приглядатися до того, що діється в інших країнах. Навпаки, вона має багато чого отримати від спостереження за тим, що діється в країнах, які вже здійснили пенсійну реформу. Це насамперед дозволить побачити, якою може бути ситуація в Україні, скажімо, років через 5, якщо вона піде тим чи іншим шляхом.

Література

1. Яценко В., Вінер М. Стратегія пенсійної реформи для України // Україна: аспекти праці. — 2007. — № 2. — С. 19—26.

2. Яценко В., Вінер М. Уроки чилійської пенсійної революції // Україна: аспекти праці. — 2009. — № 5. — С. 36—45.

3. Вінер М. Пенсійні системи країн Латинської Америки // Україна: аспекти праці. — 2007. — № 5. — С. 36—43.