Жадан М.П., к.е.н., доц. Андрєєва Л.Ф.

Донецький національний університет, Україна

Шляхи удосконалення обліку витрат на ремонтні роботи основних засобів

В процесі господарської діяльності основні засоби, у зв’язку з тривалим використанням, зазнають фізичного та економічного спрацювання, а також техніко – економічного старіння. Для усунення зношення застосовують різні форми поліпшення основних засобів: технічне обслуговування, ремонт, модернізацію, реконструкцію тощо. Дослідження шляхів удосконалення обліку витрат на ремонтні роботи основних засобів може виявити значні резерви підвищення ефективності їх використання.

Значний внесок в розробку теоретичних основ і концептуальних методичних підходів до проблем обліку витрат з ремонту та поліпшення основних засобів внесли такі вчені – економісти: А. Безуглий, М. І. Бондар, С. Ф. Голов, Я. Д. Крупка, І. Павлюк, В. В. Сопко, Л. К. Сук, П. Я. Хомин та ін. Однак залишається велика кількість невирішених питань, пов’язаних з поліпшенням основних засобів. Серед них єдність загальноекономічної, податкової та бухгалтерської термінології; дискусійність питань методики та організації обліку витрат на поліпшення основних засобів.

Спеціальних облікових визначень ремонту та поліпшенню в бухгалтерських та податкових нормативах немає, але вони досить часто зустрічаються в різноманітних джерелах з економіки підприємств та положеннях про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів.

Технічний догляд і обслуговування основних засобів є складовою частиною технологічного процесу і передбачає виконання робіт на працюючих об’єктах по підтриманню їх в робочому стані, для забезпечення процесу господарської діяльності. Поточний ремонт виконується при необхідності усунення дрібних неполадок і попередження прогресуючого фізичного спрацювання поза технологічним процесом з використанням запасних частин, деталей, вузлів та інших матеріалів. Капітальний ремонт вимагає великих одночасних витрат для відновлення нормального фізичного стану об’єкта шляхом заміни конструктивних елементів основних засобів. Модернізація, модифікація, побудова, дообладнання — це розширення окремих будівель і споруд, технічне переобладнання інших об’єктів, запровадження нової техніки й технології, механізація та автоматизація виробництва, які, кожен окремо або в сукупності, збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів.

Бухгалтерський облік витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів, врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом МФУ від 30.09.2003 р. № 561. В бухгалтерському обліку витрати на поліпшення основних засобів умовно поділяють на два типи:

1. Витрати по поліпшенню основних засобів, в результаті здійснення яких економічні вигоди, первинно очікуванні від використання об'єкта зростають (модернізація, модифікація, добудова тощо). Витрати на проведення таких заходів збільшують первісну вартість об'єктів основних засобів (п.14 П(С)Б07) і підлягають відображенню на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» з подальшим віднесенням на дебет рахунка 10 «Основні засоби».

2. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів в робочому стані (технічне обслуговування, поточний ремонт та інші), в результаті яких економічні вигоди, первинно очікуванні від використання об'єкта, не збільшують балансову вартість об'єкта, а відносяться до витрат відповідного звітного періоду.

Облік зазначених витрат ведеться згідно П(С)БО 16 «Витрати» на дебеті рахунків: 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (залежно від місця використання об'єктів) в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків активів і зобов'язань. Звідси виходить, що окремої статті для обліку поточних витрат на ремонт стандартом не передбачено, і це можна вважати досить суттєвим недоліком.

Керівник підприємства приймає рішення про те, чи витрати на ремонт основних засобів призведуть до зростання майбутніх економічних вигод або спрямовані на підтримання об'єкта в робочому стані.

Ремонт основних засобів може здійснюватися двома способами – із залученням сторонніх організацій (підрядним способом) або власними силами (господарським способом). Приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів оформляється актом приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (форма ОЗ-2) також оформляється довідка-розшифровка. На підставі форми ОЗ-2 бухгалтерією підприємства повинні здійснюватись записи у книгах (картках) аналітичного обліку основних засобів про вартість виконаного поліпшення.

У зв’язку зі змінами в податковому обліку, витрати пов’язані з поліпшенням основних засобів, врегульовано ІІІ розділом Податкового кодексу України. Згідно зі ст. 146 Податкового кодексу первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Сума витрат, що пов’язана із ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Підводячи підсумок, можна виділити найважливіші проблеми бухгалтерьского і податкового обліку витрат на поліпшення основних засобів: відсутність чіткого розкриття терміну «поліпшення» в П(С) БО, МСФЗ та Податковому кодексі; різноманітна та неузгоджена класифікація видів поліпшення основних засобів за міжнародними, національними стандартами бухгалтерського обліку і податковим законодавством; застарілі первинні документи, зокрема форма ОЗ- 2 «Акт приймання- здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів»; відсутність спеціально призначених рахунків для обліку витрат з ремонту основних засобів та недостатня аналітична спрямованість субрахунків до рахунку 1 5 «Капітальні інвестиції» для відображення поліпшення основних засобів.

Найважливішими напрямами розв’язання накопичених проблем та удосконалення бухгал-терського і податкового обліку витрат з поліпшення основних засобів є:

- доопрацювання нормативно-правових актів, що регулюють бухгалтерський і податковий облік у частині розкриття поняття „поліпшення” та наведення єдиної обґрунтованої класифікації його видів;

- удосконалення форми первинного обліку ОЗ-2 з її одночасним перейменуванням на „Акт приймання-здачі відремонтованих та поліпшених об’єктів” і одночасним доповненням її висно-вком, що підписується комісією, яка об’єктивно визначатиме можливість зростання майбутніх економічних вигід, первинно очікуваних від використання об’єкта;

- визначення основних рахунків та методичних рекомендацій з обліку цих витрат, особливо з урахуванням видів поліпшення, що дозволить уникати можливих помилкових бухгалтерських записів і полегшити формування інформаційної бази аналізу.

Запропоновані шляхи удосконалення обліку витрат на ремонтні роботи основних засобів є важливим резервом підвищення ефективності діяльності господарюючих суб’єктів.