Барилко І.В., Лесько Ю.О.

Вінницький національний аграрний університет

МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

На сучасному етапі розвитку економічних зв’язків постає потреба різноманітних користувачів у достовірній та неупередженій інформації про фінансовий стан та результати діяльності суб’єктів господарювання, що знаходять своє відображення у фінансовій звітності.

Оскільки інтереси різних груп користувачів можуть бути різноплановими, або навіть протилежними, виникла потреба в аудиті фінансової звітності, який зможе засвідчити відповідність звітної інформації таким принципам, як достовірність, доречність, зрозумілість і порівнянність.

Сьогодні прослідковується ситуація, коли управлінський персонал намагається "прикрасити" звітність фінансової діяльності підприємства з метою підвищення його інвестиційної привабливості та кредитоспроможності, вводячи в оману багатьох користувачів. Тому досягнення достовірності фінансової звітності є однією із найголовніших проблем сучасних бухгалтерів і аудиторів. Дана проблема вже ґрунтовно розглянута в спеціальній економічній літературі, зокрема такими авторами, як Бутинець Ф.Ф., Ільченко О.О., Петрик О.А., Рудницький В.Я., Сопко В.В., Усач Б.Ф., Шкунова А.В. та ін. Від повноти і наукової обґрунтованості методики залежить практичне застосування, обґрунтування видів аудиту, терміни їх проведення й у цілому ефективність аудиторської роботи. Тому розробка і впровадження в аудиторську практику нових, більш досконалих методик аудиту є актуальним питанням удосконалення процесу проведення аудиту [6].

Фінансова звітність є джерелом інформації про фінансовий стан будь-якого суб’єкта господарювання. Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність включає: баланс, звіти про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал та примітки до звітів [2].

Відповідно до П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", фінансова звітність, для зменшення ризику того, що наведена в фінансових звітах інформація буде викривленою, повинна формуватися із дотриманням якісних характеристик: достовірність, зрозумілість, доречність, зіставність [4].

Саме тут важливу роль виконує аудит, оскільки в умовах ринку перевага надається тим підприємствам, звітність яких підтверджена аудиторським висновком. Необхідність аудиторської перевірки фінансової звітності пов’язана з її публікацією. Такий порядок передбачений ст. 9 Закону України "Про аудиторську діяльність" [3].

Послідовність вивчення фінансової звітності аудитором здійснюється за наступними етапами:

1) перевірка фінансової звітності за формою;

2) перевірка правильності складання кожної з форм звітності;

3) перевірка узгодженості показників форм фінансової звітності.

При плануванні аудиту фінансової звітності, аудитор повинен мати загальне розуміння основних вимог законодавства, що застосовуються відносно суб’єкта господарювання та галузі його діяльності, а також звернути увагу на специфіку складання фінансової звітності досліджуваного підприємства.

Аудит фінансової звітності підприємства в наш час є надійною гарантією того, що результати фінансово-господарської діяльності є достовірними. Достовірність даних допоможе керівництву в подальшій розробці заходів відносно подальшого вдосконалення діяльності, задоволення інформаційних потреб власників, а також податкових, статистичних та інших органів державного та господарського управління [5].

Після підготовчих заходів проводиться безпосередньо дослідження фінансової звітності. Основним завданням на першому етапі формальної перевірки аудитора є встановлення за допомогою візуального огляду дотримання усіх передбачених нормативними документами вимог щодо оформлення форм звітності, обов'язковими з яких є: реквізити, правильність заповнення відповідних рядків і граф звітності [6].

Наступним етапом вивчення фінансової звітності є перевірка її за змістом. Арифметичний контроль полягає у перевірці правильності обчислених підсумкових показників форм звітності. Проведення арифметичної перевірки допомагає виявити невідповідність показників у межах однієї форми. Найбільш доцільно проводити перевірку в розрізі кожної з форм. Основними формами фінансової звітності є баланс і звіт про фінансові результати, а інші форми, по суті, є аналітичними розшифровками або доповненнями до перших двох. Також на цьому етапі перевірки аудитору слід звернути увагу на виправлення помилок у звітності та в разі потреби отримати роз’яснення від керівництва.

Останнім третім етапом аудиту є узгодження показників різних форм фінансової звітності за один і той же звітний період. Це пов'язано з тим, що окремі статті балансу й даних іншої фінансової звітності повинні відповідати один одному. У процесі вивчення фінансової звітності з'ясовують узгодженість показників форм між собою, керуючись при цьому методичними рекомендаціями з перевірки порівняності показників форм річної фінансової звітності підприємства.

При дослідженні відповідності форм звітності аудитору потрібно використовувати як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження: логічне мислення у поєднанні з методом порівняння, прийомами документального контролю, методами економічного аналізу. Як правило, для цієї перевірки використовуються таблиці, складені спеціалістами аудиторських фірм. При розробці таких таблиць слід брати до уваги специфіку ведення бухгалтерського обліку в деяких галузях промисловості та сферах діяльності, а також особливості господарських операцій ряду підприємств [6].

Під час проведення аудиту фінансової звітності аудитору не варто забувати про те, що навіть істотні помилки він може не виявити. Для зниження ризику невиявлення помилок аудиторські фірми мають впроваджувати в свою практику систему контролю якості, яка б забезпечувала обґрунтовану впевненість у тому, що сама фірма та її персонал діють відповідно до МСА і законодавчих та нормативних вимог, що регулюють аудиторську діяльність, а також у тому, що висновки, які надаються фірмою, відповідають умовам завдання [1].

Підтверджуючим документом відносно проведеного аудиту фінансової звітності є аудиторський висновок, складання якого аудитор повинен здійснити відповідно до МСА 700 „Висновок незалежного аудитора відносно повного пакета фінансових звітів загального призначення”. Позитивний аудиторський висновок є гарантією того, що представлені дані реально та повно відображають фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно посилюється довіра інвесторів, контрагентів, кредиторів, що сприяє прискоренню ділових стосунків, покращує співпрацю економічних суб’єктів на новий рівень, надає можливість зацікавленим користувачам приймати оптимальні рішення.

Отже, сьогодні аудит фінансової звітності виконує важливу функцію відносно достовірності та реалістичності інформації для користувачів, на основі якої вони зможуть прийняти правильне управлінське рішення. Завдяки аудиту фінансової звітності забезпечується суттєве зменшення ризиків, пов’язаних з прийняттям рішень, підвищується довіра до підприємства з боку партнерів, відображається позитивний імідж підприємства.

Література:

1. Анеліна Ю.Ю. Проблеми покращення якості аудиту фінансової звітності та напрями його вдосконалення в умовах міжнародних стандартів / Ю.Ю. Анеліна // Управління розвитком. – 2011. ― № 2 (98). – С. 11-13.

2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

3. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. № -3125-ХІІ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

5. Ільченко О.О. Використання нормативно-правових актів при аудиті фінансової звітності / О.О. Ільченко // Управління розвитком. – 2011. ― № 2. – С. 110-114.

6. Шкунова А.В. Сутність методики аудиту фінансової звітності / А.В. Шкунова // Управління розвитком. – 2011. – № 2 (99). – С. 109-111.