Гавалешко С.В.

наук. кер. к.ек.наук. Кузь В.І.

БДФЕУ

Аудиторський ризик в реаліях сьогодення

Анотація: У статті розглядається теоретичні аспекти аудиторського ризику, його складові та стан в сучасних економічних умовах.

Ключові слова: аудиторський ризик, оцінка ризиків, мінімізації ризиків аудиторської діяльності.

Summary: The article deals with theoretical aspects of audit risk, its components and the status of current economic conditions

Актуальність теми. Здійснення ефективної аудиторської перевірки в наш час є досить важливим, оскільки він забезпечить виявлення чи попередження небажаних ситуацій в діяльності суб’єкта господарювання. Його належне проведення можливе за умови оптимального рівня аудиторського ризику, що обумовлює актуальність даної теми.

Аналіз останніх наукових публікацій. Дослідженням даної теми займались О.А. Кримець, Н.М. Проскуріна, О.О. Разборська, т ін.

Викладення основного матеріалу. Згідно Міжнародних стандартів аудиту, аудиторський ризик – це ризик або небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання ним аудиторських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений аудиторський висновок без застережень і навпаки [2]. Він також виділяє такі види аудиторського ризику як: властивий ризик, ризик контролю та ризик не виявлення.

Властивий ризик – ризик що пов'язаний з функціонуванням підприємством. Ризик контролю – ризик при якому існує ймовірність отримання від управлінського персоналу чи внутрішньої системи контролю недостовірну чи викривлену інформацію, що буде впливати на висновок незалежного аудитора. Після проведення оцінки власного ризику і ризику контролю аудитор може приступати до безпосереднього проведення аудиту. Ризик не виявлення – ризик, що безпосередньо залежить від проведеної перевірки оскільки включає можливість того що деякі помилки і відхилення не були виявленні [3].

Незалежний аудитор повинен так організовувати проведення аудиторської перевірки, щоб ризик висловлення неправильної думки був якомога меншим, впроваджувати всі можливі засоби для мінімізації аудиторського ризику.

З метою зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує [4]:

1) тести, спрямовані на перевірку споріднених сторін підприємства;

2) строки проведення незалежних процедур;

3) обсяг незалежних процедур.

Потрібно зазначити, що, згідно з МСА 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків», вибір аудитором аудиторських процедур ґрунтується на оцінці ризику. Чим вища оцінка ризику аудитором, тим достовірніші та доречніші аудиторські докази, яких прагне аудитор від процедур по суті. Проте збільшення обсягу аудиторських процедур є доречним лише тоді, коли самі аудиторські процедури є доречними для конкретного ризику [2, с. 518, 533].

При не застосуванні чи неправильному застосуванні методів мінімізації аудиторського ризику може виявлятися помилка в неправомірному застосуванні нормативних правових актів з питань оподаткування, бухгалтерського обліку і звітності, а також в ненавмисній арифметичній помилці. В такому випадку аудитор повинен відшкодувати розмір завданих збитків. Але чи не доцільніше було б взяти до уваги зарубіжний досвід, де передбачено такий вид страхування, як страхування аудиторських ризиків.

На відміну від розвинених країн законодавство України не передбачає страхування професійної відповідальності аудиторів і повного і беззастережного відшкодування збитку, нанесеного замовникові аудиту. Статтями 21 і 22 Закону України «Про аудиторську діяльність» [1] визначено, що за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову і іншу цивільно-правову відповідальність згідно з угодою і законом. При цьому цивільно-правову відповідальність можна розділити на відповідальність перед замовниками аудиту і третіми особами, адміністративну, кримінальну. Крім того, Аудиторською палатою України можуть застосовуватися стягнення у вигляді попередження, припинення дії сертифікату на строк до одного року або його анулювання, виключення з Реєстру аудиторських фірм і аудиторів.

Висновки: Дана тема є досить актуальною оскільки прямо пов’язана з подальшою діяльність предмета проведення аудиторської перевірки. На жаль ми можемо спостерігати ще деякі прогалини у законодавчому забезпеченні цього питання, деяке наукове недопрацювання, що потребує вирішення.

Список використаної літератури:

1. Про аудиторську діяльність / Закон України / від 14.09.2006 р. / Електронний ресурс / режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2006 року / Пер. з англ. мови О.В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.В. Гик, Т.Ц. Шарашидзе, Л.Й. Юріковська, С.О. Куликов. – К.: ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2006. – 1152с

3. Разборська О.О., Кримець О.А. Оцінка аудиторського ризику в умовах економічної нестабільності / Електронний ресурс / режим доступу: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.

4. Н.М. Проскуріна, Конститутивно - ключові аспекти управління ризиком в аудиті / Електронний ресурс / режим доступу: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.