Терещенко В.С., Рябініна Є.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайло Туган-Барановського

Проблеми класифікації фінансових інвестицій для цілей бухгалтерському обліку

Актуальність теми. В умовах переходу до ринкової економіки виникло ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення – фінансові інвестиції.

Сьогодні все більша кількість підприємств має справу з фінансовими інвестиціями, однак, не зважаючи на це, вони і на сьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем.

Поширення операцій з фінансовими інвестиціями в діяльності підприємств спонукають до більш детального дослідження основних облікових аспектів – розуміння суті та удосконалення класифікації для достовірного відображення їх в обліку та звітності суб'єктів господарювання.

Питаннями формування взаємовідносин у сфері фінансового інвестування, їх обліку і контролю в Україні займалися такі вченні як І.О.Бланк, С.Ф. Голов, В.М. Добровський, З.В. Задорожній, Р.С. Коршикова, Я. Д. Крупка, Б.М. Литвин, Л.І. Лукяненко, А.А. Пересада та інші науковці.

Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо класифікації фінансових інвестицій для облікових цілей.

Основний зміст. Узагальнення облікової думки щодо визначення, класифікації та оцінювання згідно з національними Положеннями (стандартами) обліку (П(С)БО) є визначальним та заслуговує особливої уваги.

Визначення терміна «фінансові інвестиції» та їх класифікація для облікових цілей наведені в П(С)БО 2 «Баланс». Так, відповідно до п. 4 П(С)БО 2, фінансові інвестиції – це активи, які утримує підприємство з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора (тобто юридичної чи фізичної особи, що здійснює вкладення) [1].

Це визначення, здебільшого, відповідає міжнародному підходові до уявлень про інвестиційну діяльність як процесу вкладання ресурсів (благ, майнових та інтелектуальних цінностей) з метою отримання прибутку, доходу, дивіденду, соціального ефекту в майбутньому. Отже, інвестор відмовляється від задоволення насущних потреб у розрахунку на очікуване задоволення їх у майбутньому, але вже у більших обсягах.

П(С)БО не дає чіткого уявлення про можливі види і класифікаційні ознаки інвестицій. Це стосується поділу фінансових інвестицій на поточні і довгострокові, ті, що визначають чи не визначають вплив інвестора на об’єкт інвестування, засвідчують чи не засвідчують право власності [4].

Залежно від рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство інвестиції, що мають довготерміновий характер, в цінні папери інших підприємств, в облігації, у статутний капітал інших підприємств тощо поділяють на:

-                     інвестиції пов'язаним сторонам, які обліковуються за методом участі в капіталі – інвестиції у підприємство, в якому інвестору належить блокований (більше 25%) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством. Інвестор на таке підприємство має істотний влив;

-                     інші інвестиції пов'язаним сторонам – інвестиції в підприємства, які перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства, тобто інвестор здійснює вирішальний вплив на фінансову, господарську, комерційну політику підприємства, щоб одержати вигоди від його діяльності;

-                     інвестиції непов'язаним сторонам (у спільну діяльність) – інвестиції для ведення господарської діяльності (зі створенням або без створення юридичної особи), яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними про ведення спільної діяльності.

Поточні фінансові інвестиції охоплюють еквіваленти грошових коштів, тобто короткотермінові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.

Поділ інвестицій на довгострокові та поточні не має чітко визначених законодавчих критеріїв, але таке розмежування вкладень на сьогодні суттєве, тому що вони по-різному відображаються в обліку й звітності. За П(С)БО 2 «Баланс» поточними вважаються фінансові інвестиції терміном до одного року, які можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент (окрім вкладень, що є еквівалентами грошових коштів). На думку Я. Голубки, це визначення вступає в протиріччя з визначенням еквівалентів грошових коштів, що міститься у цьому ж П(С)БО, як короткострокових високоліквідних фінансових інвестицій, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості [3, с. 110].

Класифікація фінансових інвестицій, залежно від мети їх утримання, позначається на порядку відображення їх у звітності (табл. 1).

Таблиця 1 Порядок відображення у звітності фінансових інвестицій

залежно від мети їх утримання

Вид фінансових інвестицій

Відображення у звітності

Утримувані підприємством до погашення (векселі, облігації, ощадні сертифікати)

Відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю

Фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства, а також у спільну діяльність із створенням юридичної особи (спільне підприємство)

Відображаються на дату балансу за вартістю, визначеною за методом участі в капіталі

Інші фінансові інвестиції (що не утримує підприємство до погашення і не обліковуються за методом участі в капіталі)

Відображаються на дату балансу за справедливою вартістю, а якщо її достовірно визначити неможливо – за собівартістю з урахуванням зменшення корисності

 

Податкове законодавство України визначає термін «фінансові інвестиції» як господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів [2].

Фінансові інвестиції, згідно з Податковим кодексом України, поділяють на прямі та портфельні [2].

Прямі інвестиції – господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою в разі їх розміщення такою особою.

Господарські операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку (за винятком операцій з купівлі акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% від загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносять до портфельних інвестицій.

Висновки. Отже, від того на скільки правильно проведена класифікація фінансових інвестицій та обраний спосіб оцінки в бухгалтерському обліку залежить достовірність фінансової звітності та обґрунтованість управлінських рішень. Сучасна система класифікації та оцінки фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку не повністю задовольняє потреби користувачів та потребує більш глибокої деталізації класифікації і вдосконалення оцінки інвестицій, для недопущення викривлення інформації в фінансовій звітності. Варто зазначити, що фінансові інвестиції хоча і набувають дедалі більшого поширення, однак і на сьогодні залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб'єктів господарювання. Подальших досліджень потребують питання обліку похідних цінних паперів.

Література:

1.                 Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України від 16.07.99 р., №996-XIV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www.rada.com.ua>.

2.                 Податковий кодекс України від 01.04.2011 №3741-VI [Електронний ресурс]: Верховна Рада України. Законодавство України. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page37

3.                 Голубка Я. Актуальні питання обліку фінансових інвестицій // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2005. – №1. – С. 109-115.

4.                 Орлова В. Оценка финансовых инвестиций и ее влияние на достоверность баланса // Бухгалтерский учет и аудит. – 2008. – №3. – С. 40-42.