К.п.н., доцент Овчаренко А.О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Деякі аспекти політики «нового федералізму» Р.Рейгана

Політична система США у своєму найбільш загальному вигляді базується на поділі влади (виконавчу, законодавчу, судову) і федеративній формі устрою держави. Тим самим принцип горизонтального поділу влади підтримується і закріплюється федеративним характером державного устрою, а саме вертикальним поділом повноважень на центральному, штатному і місцевому рівні влади. До того ж федеративний устрій країни значною мірою доповнює і гарантує від можливих збоїв ефективність дії системи, що історично склалася та існуючої системи «стримувань і противаг»у владному механізмі американської держави [2].

Головне, що притаманне американському федералізму - ефективний засіб вирішення численних проблем всього суспільства [3]. На думку американців, централізована влада несе в собі загрозу свободі. Передача влади двом рівням уряду, її поділ шляхом надання кожному рівню верховного статусу в окремій сфері - один з варіантів вирішення проблеми гарантії необхідних повноважень держави, без створення такої концентрації влади, яка буде загрожувати свободі. Таким чином здатність федералізму враховувати місцеві умови також вносить вклад в демократію за рахунок децентралізації політики та методів її проведення в життя.

Республіканська адміністрація Р.Рейгана, що прийшла на початку 80-х років до влади, виступила під гаслом «відновлення прав штатів» і створення «збалансованої здорової федеральної системи». Одним з важливих напрямів реалізації неоконсервативних принципів економічної політики є проголошена сороковим президентом реформа «дерегулювання». Бюрократизація влади, зниження ефективності управління на всіх рівнях почали завдавати серйозних збитків. Тому важливе місце в системі «дерегулювання» відводилось перш за все перерозподілу функцій між різними рівнями державної влади і, таким чином, підвищення ефективності державного управління.

Передбачалася широка децентралізація повноважень федерального уряду за основними напрямками: зменшення впливу федеральних органів на місцеві справи; заміну федеральних цільових субсидій «блоковими», які виділяються на ряд програм декількох штатах; поетапну передачу штатам відповідальності за фінансування багатьох програм разом з передачею їм певних фінансових коштів, податкових надходжень з відповідним скороченням статей федерального бюджету, спрямованих на фінансування соціальних програм.

В цілому програма була заснована на переконаності адміністрації Р. Рейгана в тому, що «першопричиною всіх економічних проблем був і залишається уряд» [4]. Тому, прагнучи обмежити роль уряду, особливо на федеральному рівні, сороковий президент зумів домогтися збільшення витрат на оборону, скорочення податків і збільшення (або принаймні збереження на колишньому рівні) соціальних виплат. У результаті все менше грошей залишалося на фінансування федеральних програм субсидій штатам [1].

Республіканська адміністрація проводила політику децентралізації паралельно із заходами щодо скорочення соціальних статей федерального бюджету, в першу чергу, витрат на програми соціальної допомоги штатам та місцевим властям. Ці заходи обґрунтовувалися необхідністю скорочення бюджетного дефіциту, ліквідації неефективних програм та економії коштів платників податків.

Однією з важливих особливостей регулювання правового становища органів місцевого самоврядування полягає в тому, що штат може надати муніципалітетам право здійснювати свої функції на принципі самоврядування. Таким чином муніципалітети мають право вирішувати самостійно питання місцевого значення незалежно від штатів.

Отже, загальні підсумки проведення політики «нового федералізму» такі:
- стратегія децентралізації низки функцій державного управління була викликана об'єктивними обставинами, насамперед дефіцитом федерального бюджету і нездатністю центрального уряду витримувати велике «навантаження» з боку виробничої сфери;

- зросло значення штатів як центрів формування та здійснення державної економічної та соціальної політики, але паралельно з цим зросли і масштаби фінансових труднощів у місцевої влади;

- протистояння Конгресу і багатьох лобістських організацій. Бюрократичність апарату федеральної виконавчої влади не дозволили реалізувати значну частину проектів з розбудови системи федеральних відносин.

Політика «нового федералізму» значно змінила відносини центру і штатів. Сьогодні федеральний уряд є основою у здійсненні соціальних програм. Його політика сприяла більшої участі місцевих органів у вирішенні загальнонаціональних соціальних завдань, у здійсненні соціальних програм.

Литература:

1. Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945- 2002 роки) / В. П. Газін, С. А. Копилов: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2004. – 624 с.

2. Государство и управление в США. – М.: Мысль, 1985. – 303 с.

3. Ostrom V. The Meaning of American Federalism: Constituting a Self-Governing Society / V. Ostrom. – San Francisco, 1991.

4. Ronald Reagan. First inaugural address // From revolution to reconstruction. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: odur.let.rug.nl/~usa/.