аспірант Сищик А.С.

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля

Мультикультуралізм: адаптація іноземних студентів

Україна, завдяки географічному розташуванню, представляє інтерес для іноземних студентів. Високі технології, науковий потенціал, економічна політика приваблюють студентів. Разом з тим можна виділити декілька проблем, котрі постають перед іноземними студентами. Одна з них - це культурна адаптація. У процесі зближення національних культур і цінностей зміцнюються культурні, комунікаційні, цивілізаційні зв’язки, це сприяє тому, що досягнення науки, мистецтва та інших видів соціальної і політичної діяльності швидко поширюються і засвоюються у сучасному світі, забезпечуючи його цілісність. Крок за кроком формуються нові елементи інтегральної культури. Поширюються цінності, які сприяють зближенню народів і культур, — толерантність і визнання рівноцінності різних культурних систем, відмова від ксенофобії та мегаломанії, мультикультуралізм. Разом з тим обмін культурами не означає уніфікації культурних норм, способів сприймання й усвідомлення світу, культурних генотипів, традицій.

За визначенням американського анторополога Ф.Бока: «Культура – це те, через що ти стаєш чужим, коли залишаєшь свою домівку. Культура включає в себе усі переконання і усі очикування, котрі виказивають та демонструють люди... Коли ти в своїй групі, серед людей, з котрими розділяєшь спільну культуру, тобі не приходиться обмірковувати та проектувати слова і вчинки, т тому що усі ви – бачите світ однаково, знаєте, що очикувати один від одного. Але перебуваючи у чужому суспільстві, ти зазнаєш труднощів, відчуваєш безпорадність та дезорієнтованість, це можна назвати культурним шоком.»[1, с. 17-18]. Тому актуальним є розгляд феномену культурного шоку, який зумовлюється процесами культурної комунікації, культурної модернізації та глобалізації. Посилення процесів взаємодії культур в ХІХ-ХХ сторіччях призвело до підвищеної уваги розгляду феномену культурного шоку, що в кожну історичну добу виражався по-різному в залежності від способів та рівнів комунікації. Культурний шок яскраво проявив себе вже в час великих географічних відкриттів та знайомства з іншими типами культур. Проблема розуміння «іншого» залишається не вирішеною і до сьогодні. Сучасне людства не вміє розуміти «не своє», терпляче ставитися до чужого, і перетворювати чуже на «своє», хоча й інше. Все більше сучасних науковців схиляються до думки, що на зміну донедавна актуальним міжнаціональним та міжкласовим конфліктам приходять міжкультурні конфлікти, які стають новою глобальною проблемою людства, і саме такі конфлікти можуть бути причиною світових війн XXI сторіччя [2 ].

По суті клуьтурний шок – це конфлікт старих та нових установок і орієнтацій, старих – до яких звик індивід у певному суспільстві, і нових – з якими йому доведеться зіткнутись у новому середовищі. Інакше кажучи, культурний шок – це протистояння двох культур на рівні індивідуального осмислення. Він являється серйозним випробуванням, але на щастя, він проходить. Феномен культурного шоку вивчається на стику одночасно декількох взаємопов'язаних дисциплін соціології, психології, соціальної антропології, етнології. Для сучасного стану науки характерний глобальний підхід у розгляді даного феномену. Саме в ХХ сторіччі, згадані науки ввели тлумачення культурного шоку, у зв'язку з масовими процесами міграції, як результату розпаду економічних систем країн третього світу, регіональних війн та етнічних конфліктів. Також у зв'язку з модернізацією, яка являється успішною, якщо вона не руйнує глибинних структур свідомості, змінюючи лише її змістовий компонент, а не увесь «культурний код» націй. Та модернізація у ХХІ сторіччі, це аж ніяк не зміна змістового компоненту свідомості чи культури - це культурний шок, який загрожує втратою здатності до продуктивної взаємодії культур.Кожна культура має багато символів та образів, а також стереотипів поведінки, за допомогою яких людина автоматично діє у різноманітних ситуаціях. Коли людина знаходиться в умовах нової культури, то зазвичай її звична поведінка є неадекватною, оскільки вона базується на дещо інших уявленнях про світ, норми поведінки та сприйняття, цінності. Це відчуваєтсья коли людина стикаєтсья з іншою культурою. Як результат, вона отримує психологічний, а нерідко і фізичний дискомфорт – культурний шок. Симптомами культурного шоку є дратівливість, підвищенний критицизм по відношенню до нової і невиправдана ідеалізація старої країни, страх бути ошуканим, відчуття безпорадності і непотрібності. Але культурний шок має не тільки негативні наслідки. Він є частиною процесу адаптації, а як відомо, це не легкий процес, який супроводжується певною реакцією на зовнішні фактори. Крім того, під час цього процесу людина набуває не тільки нового досвіду, але й становиться більш розвиненою культурно, з більшим світоглядом, хоча і зазнає деяких емоційних труднощів.

Якщо людина вже має досвід перебування в іншому культурному середовище, то цей досвід сприяє більш швидкій адаптації. Також на адаптацію впливає і культурна дистанція, тобто ступінь відмінностей між рідною культурою та тією, до якої йде процес адаптації. В цьому випадку, на адаптацію впливає навіть не сама культурна дистанція, а уявлення людини про неї, його відчуття культурної дистанції, котре залежить від багатьох факторів: наявність або відсутність конфліктів, знання іноземної мови та культури і т.д. Суб’єктивно культурна дистанція може сприйматися як більш довга, так і коротша ніж вона є насправді. В обох випадках культурний шок триватиме, а адаптація буде ускладнена. Для нормальної адаптації дуже важливі умови країни перебування: наскільки доброзичливі місцеві жителі до приїзжих, чи готові вони їм допомогти, спілкуватися з ними. Також слід зазначити можливість спілкування з представниками інших культур, якщо є спільна работа, інтереси. Значною є позиція засобів масової інформації, котрі створюють загальний емоційний настрій та громадську думку по відношенню до інших етнічних та культурних груп.

З початку 1990-х років спеціалісти надають перевагу терміну «стрес аккультурації» [3, с. 163]. Цей стрес пов’язан з нестачею психологічного та культурного потенціалу людини, котрий перешкоджає адекватному соціальному функціонуванню в умовах певної соціокультурної системи. Стрес акультурації близький за значенням до культурного шоку, але меньше акцентує увагу на негативних симптомах. Серед переваг концепції стреса акультурації виділяють, по-перше, зв’язок з теоріями психологічного стресу, а по-друге розуміння того, що джерелом проблем є не сама культура, а міжкультурна взаємодія. Для розуміння стресу акультурації саме останній аспект і є головним. Спочатку акультурація домінуювала як соціологічна категорія і її розуміли як процес змін в культурі групи. Пізніше психологічний компонент – зміни, котрі відбуваються в людині під час акультурації їх групи – був добавлений в поняття акультурації. Акультурація – це феномен, який існує як на груповому так і на особистому рівні. Про це вперше зазначив Т. Грейвс у своій статті «Психологічна акультурація в тріетнічному суспільстві», де він виділив особистісний вимір акультурації [4]. Під психологічною акультурацією він розумів зміни в психологічній адаптації індивіда під впливом культури. Психологічна акультурація включає в себе як процес так і результат впливу культури на індивіда, який висловлюється в змінах на особистому рівні.

Зрозуміло, що культурний шок або акультурація – це складний та болісний для людини процес. Тому що під час цього процесу відбувається особистісний ріст, ломка існуючих стереотипів, для чого потрібно величезна витрата фізичних і психологічних ресурсів людини. Як результат: нова картина світу, заснована на прийнятті та розумінні культурного різноманіття, зняття дихотомії «ми - вони», стійкість перед новими випробуваннями, толерантність до нового і незвичного. З цього стає зорозуміло, що найважливіший висновок - здатність жити у постійно змінюючемося світі, у якому все меньше має значення кордони між країнами і все більш важливими стають безпосередні контакти між людьми.

Студенти, перебуваючи в країні навчання процес адаптацції проходять суперечливо.Відсутність життєвого досвіду робить молодих людей емоційно незахищеними в інших країнах. Але перевага в тому, що саме молодість та відсутність стереотипів, що складались роками, не заважають швидше входити в соціокультурний простір країн перебування. Глобалізований світ через засоби масової інформації, туризм, вивчення мов, тощо готує молоду людину до подолання дилеми «ми-вони». Але не настількі рівний розвиток країн, щоб вести мову про абсолютну ідентифікацію культур ( тай цього взагалі не потребує людство в силу своєї поліетнічності ). Тому завдання помякшення культурого шоку для іноземних студентів є актуальним як для України, так і інших країн.

Перелік використаної літератури:

1. Ионин Л.Г. Социология культуры. -М.: Логос, 1998. - 246 с.

2.Мицик Л.М Проблеми трансформації культурної сфери у посткомуністичній Україні.[Електронний ресурс] Режим доступу: www.edportal.org.ua/books/Conference_2000/Mytsyk

3. Смолина Т. Л. Адаптация к инокультурной среде: анализ родственных понятий // Психология человека: интегративный подход. Сборник статей. Санкт-Петербург: Изд-во АНО «ИПП», 2007. - С. 162-167.

4. Graves T.D. Psychological Acculturation in a triethnic community. Southwestern Journal of Anthropology, 1967, 23. Pp. 229-243.