Педагогічні науки/Проблеми підготовки спеціалістів

Швець Наталія Анатоліївна

Вінницький національний аграрний університет

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Особливої актуальності нині набуває питання здорового способу життя молоді. Зазначимо, що здоровий спосіб життя для кожного є індивідуальний. У своїй життєдіяльності людині потрібно керуватися в духовному плані загальними законами всесвіту. У соціальному – особливими законами суспільства, у біологічному – індивідуальними законами свого організму.

У документах про освіту, вагома роль відводиться проблемі здоров’я і здорового способу життя студентської молоді. Вища школа включається до рішення проблеми формування здорового способу життя студентів за допомогою оновлення відповідних педагогічних форм, методів і засобів.

Педагогами обговорюються шляхи і передумови формування здорового способу життя студентської молоді, здійснюється пошук стратегічних орієнтирів його досягнення (Н.А. Башавець, Є.М. Казін, Т. Кружиліна, С.В. Лапшина, В.М. Сало, А.Т. Смирнов, Л.Г. Татарнікова).

Освітній процес, що забезпечує організоване формування здорового способу життя водночас з розвитком інших якостей людини, сукупність яких значною мірою і визначає його психічну і фізичну дієздатність, надає індивідуального розвитку особливості цілеспрямованого процесу і є основним залученням особистості до здорового способу життя.

Головні завдання підходу організації освітнього процесу полягають у тому, щоб:

– зробити досягненням кожної людини базові знання загального і науково-практичного характеру, накопичені у сфері здорового способу життя;

– забезпечити раціональне формування індивідуального фонду умінь і навичок у сфері здорового способу життя, потрібних у житті, довести їх до певного рівня досконалості.

Вивчення стану проблеми в сучасних наукових дослідженнях надало змогу нам сформулювати, конкретизувати і науково обґрунтувати педагогічні умови ефективного формування здорового способу життя студентів в освітньому процесі вищого навчального закладу, а саме:

– ціннісне ставлення до здоров’я і здорового способу життя розглядається як цільовий і змістовний компонент освітнього процесу ВНЗ;

– в основу освітнього процесу ВНЗ закладено оволодіння студентами цінностями здорового способу життя, необхідними в соціально-особистісному, психічному і фізичному аспектах для підвищення ефективності професійної освіти і здійснення надалі ефективної професійної діяльності;

– здійснюється системне вирішення проблем формування здорового способу життя в навчально-інформаційному і поведінковому плані;

– здійснюється диференційований та індивідуалізований відбір змісту, форм і методів формування здорового способу життя з урахуванням особливостей, що беруть участь у діяльності контингенту студентів;

– розроблено систему програмно-методичного забезпечення формування здорового способу життя студентів і замість механічного відтворення пропонованого змісту конкретних занять освоюється комплекс методико-організаційних заходів щодо реалізації такого;

– беруться до уваги не лише власне виробничі перспективи такої реалізації, але і враховуються її рекреативні та реабілітаційні перспективи і можливості[3].

Брак оптимальності загальнокультурних установок студентської молоді проявляється і в перевазі засобів оптимізації психічного та фізичного стану. Турбота про стан здоров’я посідає 15 місце серед 18 основних життєво важливих цінностей у студентів.

Підсилити мотивацію студентів до здорового способу життя можна за допомогою зовнішніх і внутрішніх факторів.

До основних зовнішніх факторів ми відносимо: якість організації освітнього процесу ВНЗ з питань збереження і підтримки здоров’я студентської молоді, формування у неї ціннісного ставлення, до здорового способу життя; ефективність змістовного та організаційно-діяльнісного компонента здорового способу життя у навчальній практиці; підвищення рівня підготовки викладацького складу з питань формування здорового способу життя і професійної майстерності.

До основних внутрішніх факторів можна віднести такі: ставлення до стану здоров’я; рівень відповідних знань; заняття фізичною культурою і спортом; здійснення оздоровчих процедур; прагнення до самовдосконалення; відновлення працездатності, зняття стресу і втоми; успішну соціалізацію і професійне становлення.

Зважаючи на проблему загального плану – ціннісні орієнтації студентів – можна констатувати, що здоровий спосіб життя посідає місце, не адекватне його реальному потенціалу.

Були виявлені і особливо слабкі місця в освітньому процесі вищого навчального закладу щодо формування здорового способу життя студентів:

– по-перше, з позицій інформаційної забезпеченості студентів з питань залучення до здорового способу життя;

– по-друге, з позицій їхньої психічної і фізичної активності;

– по-третє, з точки зору вміння організувати здоровий спосіб життя;

– по-четверте, з погляду соціально-позитивних установок у сфері його формування.

Для того, щоб освітня система у формуванні здорового способу життя була для студентів продуктивною, потрібно звернути увагу на такі питання:

– задоволенню потреби студентів в освітніх компонентах формування здорового способу життя;

– забезпечення можливості підвищення потенціалу занять на фоні формування переконливості у практичній та професійної важливості;

– забезпечення таких методичних умов проведення занять, за яких студент може отримати максимальний ефект без негативних наслідків у вигляді втоми, яка стає на заваді самореалізації людини у процесі життєдіяльності[2].

Формування здорового способу життя студентів в освітньому процесі вищого навчального закладу є визначальною основою всебічного і гармонійного розвитку особистості студента, його способу життя і життєвої позиції. Важливою причиною низької ефективності освітнього процесу в навчальних закладах є недостатня розробленість варіативного компонента навчальних програм, покликаних враховувати професійний профіль вищого навчального закладу, місцеві, регіональні та національні умови і традиції розвитку. Цільова ж орієнтація, програмно-методичне й практичне забезпечення академічних занять, регламентованих базовим змістовним компонентом освіти, спрямована здебільшого на вирішення поточних завдань оптимізації фізичного статусу студента, що не створює умов для ефективної реалізації потенціалу засобів здорового способу життя молодої людини, його потреби у регулярних заняття оздоровчою та рекреаційною спрямованістю, розвитку професійно значущих кондицій і збереження рівня здоров’я. Це зумовлює необхідність вдосконалення педагогічної майстерності викладачів паралельно із введенням у практику роботи сучасного програмно-методичного забезпечення навчального процесу.

Список використаної літератури

1. Башавець Н. А. Сучасні проблеми здоров’я фахівців економічного профілю / Н. А. Башавець // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія : зб. статей. – Ялта : РВВ КГУ, 2010. – Вип. 27. – Ч. 1. – С. 15–24.

2. Лапшина С.В. Система організації здорового способу життя студентів гуманітарно-педагогічного інституту/ С.В. Лапшина// Проблеми освіти.– 2006.–№45.–С.213-217

3. Лисицын Ю.П. Образ жизни и здоровье населения/Ю.П. Лисицин. – М., 1982.– 209 с.

4. Сало В.М. Роль навчальних закладів у формуванні здорового способу життя молоді/ В.М. Сало// Проблеми освіти.– 2006.–№45.–С.217-222

5. Формирование навыка здорового образа жизни у студентов как фактор повышения их профессиональной деятельности // Вестник Волгоградского государственного медицинского университета. – 2006. – № 4 (20). – С. 7-9.