Мойсеєнко Н.В.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу,

Україна

Самостійна робота студентів як факторна ознака якості підготовки спеціалістів

В останні роки інтерес до оволодіння іноземною мовою (в першу чергу, англійською) значно зріс. З розвитком засобів масової комунікації, особливо мережі Інтернет, професійна інформація стає більш доступною. Та, незважаючи на наявність потреби й усвідомленої мотивації в оволодінні англійською мовою, більша частина випускників вищих навчальних закладів не в змозі користуватись нею у своїй професійній діяльності . Найбільш важлива роль у підготовці такого фахівця належить позанавчальній діяльності студентів. У зв’язку з цим доречним буде привести вислів В. Колесова, який вважає, що студенти оволодівають компетентнісними характеристиками не тільки у процесі навчання у вищому навчальному закладі, а й у позанавчальній діяльності [3]. На сьогодні самостійна діяльність є найефективнішим засобом навчання у ВНЗ, що сприяє формуванню у студентів здатності та потреби до самостійного засвоєння знань та вмінь, а також швидкого та адекватного входження майбутніх фахівців до полікультурного середовища. Проблеми організації самостійної роботи у вищих навчальних закладах досліджують такі вітчизняні вчені, як: С. Гончаренко, В. Казаков, В. Кривуша, Т. Кушнірова, П. Олійник та інші. Але аналіз літератури та практичний досвід з цієї проблеми дозволяють стверджувати, що існуюча система організації самостійної та позанавчальної діяльності з іноземної мови не у повному обсязі відповідає сучасним тенденціям реформування вищої освіти. Метою є визначення особливостей поза навчальної роботи на базі вивчення іноземної мови у немовних ВНЗ та обгрунтування її доцільності як одного із засобів формування професійної компетентності майбутніх інженерів, враховуючи сучасний зміст цього поняття.

Вивчення іноземних мов у немовних вищих навчальних закладах є професійно спрямованим. Це означає, що мови викладаються з метою навчити студентів застосовувати їх у своїй професійній діяльності, тобто читати спеціальну іншомовну літературу для отримання потрібної інформації,а також уміти спілкуватись із зарубіжними колегами з професійних питань . А. Протасов виділяє такі основні складові професійної компетентності інженера на сучасному етапі:

1. Рівень кваліфікованості, основою якого є знання, вміння та навички, що пов’язані з професійною діяльністю.

2. Когнітивна складова, яка включає вміння опановувати нові знання, нові прилади та технології; здатність до наукового пошуку; вміння використовувати наукову інформацію та вчитися.

3. Креативна складова, яка включає здатність до пошуку принципово нових рішень відомих проблем у професійній сфері.

4. Комунікативна складова, яка включає володіння рідною та іноземними мовами; здатність застосовувати понятійний апарат та лексику базових наук та галузей; вміння вести дискусію, захищати свої ідеї та рішення.

5. Соціально-гуманітарна складова, що включає володіння методами техніко-економічного, екологічно орієнтованого та прогностичного аналізу виробництва з метою його раціоналізації та гуманізації.

6. Особистісна складова, яка включає наявність таких якостей, як відповідальність, цілеспрямованість, рішучість, вимогливість, толерантність та інші [2].

Заняття з іноземної мови певною мірою розвивають кожну з наведених складових. Навчання іноземних мов в контексті підвищення якості підготовки інженерів та інтеґрації української системи вищої освіти в загальноєвропейський освітній простір є важливим завданням вітчизняної освіти і потребує багато аудиторного часу. Але на сучасному етапі однією з головних тенденцій у вищий освіті є збільшення кількості часу на позааудиторну і самостійну роботу студентів. Саме за допомогою самостійної діяльності студент має змогу отримати досвід та виробити власні моделі поведінки.

Нова програма з іноземної мови для немовних вищих навчальних закладів передбачає оволодіння вмінням пошуку інформації для професійно орієнтованого читання та аналізу англомовних джерел. Тексти фахового спрямування є джерелом для розширення фахового термінологічного словника, предметом читання та обговорення на заняттях, основою для використання в ситуаціях мовлення, для аудіювання, тобто для цілеспрямованої і продуктивної мовленнєвої діяльності студентів.Основні завдання, що стоять перед студентами в процесі вивчення професійно-орієнтованої літератури на іноземній мові:

1) отримання інформації, яка б доповнювала та поглиблювала навчальний матеріал, що опановується студентами в процесі вивчення профільних дисциплін навчального плану;

2) формування необхідних навичок щодо подальшого самостійного читання літератури за фахом .

К.Ф. Кусько вважає, що “текст за фахом – це передусім засіб становлення та розвитку професійної, точніше мовнопрофесійної майстерності” [1].

На важливість правильного підбору текстів вказує С.К. Фоломкіна. На її думку, текст виступає “як основна комунікативна одиниця, якою користується людина в мовленнєвій діяльності” . Як свідчить практика, на початковому етапі вивчення англійської мови професійного спрямування студенти більш зацікавлено й продуктивно опрацьовують термінологію сучасних текстів науково-популярного стилю. А студенти старших курсів, у яких уже сформовано предметно-понятійну базу, які розуміють терміни рідною мовою, опрацьовують самостійно термінологію з неадаптованих автентичних текстів наукового стилю. Такий вид «ознайомлювального» або «пошукового» читання необхідний студентам як для підготовки до написання рефератів, доповідей, так і для майбутнього професійного росту, поглиблення знань з фаху[4].

Для надбання необхідних навичок для подальшого самостійного вивчення професійно-орієнтованої літератури студентам доцільно виконувати вправи, спрямовані на:

- впізнання (ідентифікацію) невідомих слів за асоціацією, із контексту, за словотворчими елементами, за приналежністю до групи інтернаціональних слів

- впізнання мовних моделей у процесі читання, тобто розуміння мовних зразків, що мають в основі ту або іншу модель, характерну для певного виду фахової літератури;

- уміння користуватися словниками та довідниками.

Лексико-граматичні вправи можуть бути не пов’язаними зі змістом тексту, хоча повинні містити лексику та граматичні явища, які зустрічаються в тексті та які необхідно опрацювати, що сприятиме розумінню тексту під час його читання. Якщо вправи супроводжуються чітко сформульованими завданнями та поясненнями, то їх можна запропонувати виконати самостійно в аудиторії чи під час самостійної роботи. Такі вправи варто забезпечити ключами для самоконтролю. І не варто боятися того, що студенти скористаються ними без самостійного виконання завдань. Якщо вони будуть зацікавлені в кінцевому результаті, мотивація навчання мови буде високою, то, безумовно, будуть виконувати все самостійно. На наш погляд, результативними є, наприклад, граматичні вправи, які в завданні, крім прикладу чи моделі, містять короткий теоретичний виклад граматичного явища. На заключному етапі роботи доцільне виконання вправ з текстом. Ці вправи відрізняються від приведених вище лише тим, що основою для роботи служить текст, і студентам дається завдання самостійно вибрати з тексту і семантизувати ті або інші похідні слова. Післятекстові вправи служать головним чином для перевірки розуміння як прочитаного тексту в цілому, так і окремих його розділів. Вони мають на меті оцінити зміст та інформацію прочитаного наукового тексту за фахом. Такі вправи носять творчий характер і спрямовані не стільки на розвиток пам’яті, скільки мислення, розумових здібностей, логіки. Ці вправи можуть містити завдання, що контролюють розуміння змісту матеріалу, викладеного в тексті, розвивають уміння визначити основну і додаткову інформацію (наприклад, визначіть, які речення відповідають змістові тексту, а які ні; найдіть речення, в яких закладена основна думка тексту чи абзацу; найдіть речення, в яких говориться про певні факти; поєднайте початок і кінець речень; поєднайте питання та відповідь тощо); що виявляють логіко-композиційні зв’язки в тексті, причино-наслідкові відношення між явищами, які описуються в тексті (наприклад, складіть план тексту; визначіть ключове слово, фразу, речення в абзаці; перекажіть зміст, використовуючи ключові слова, фрази, речення; напишіть речення, що стосуються тексту, в їх логічній послідовності; розділіть текст на логічні частини та назвіть їх; запишіть запитання до тексту і поставте їх у логічній послідовності товаришам; виправтe анотацію (резюме) до тексту; складіть план прочитаного; викладіть зміст тексту за планом тощо); що сприяють розвитку вміння висловлювати власні судження, своє ставлення до прочитаного, давати оцінку (наприклад, висловіть своє ставлення до тієї чи іншої думки, явища, твердження в тексті; яку додаткову інформацію можна використати на основі знань з інших предметів, щоб підтвердити чи спростувати певну думку, твердження в тексті; дайте власне визначення певного явища; підготуйте повідомлення за темою тексту з використанням додаткової літератури тощо).

Готовність до самостійного навчання має декілька взаємозалежних та взаємопов’язаних компонентів: психологічний компонент (мотивація, ставлення до даної діяльності, інтелектуальні можливості та здібності, вольовий потенціал, саморегуляція); комунікативний компонент (комунікативна компетенція); методологічний компонент (засвоєння методів та прийомів самостійної діяльності, вміння орієнтуватися в цій діяльності, знання особливостей її виконання). Залежно від формування кожного з компонентів готовності розрізняють три ступені готовності:

1) готовність до копіюючої діяльності (перевага зовнішньої мотивації, низький рівень саморегуляції, форма засвоєння дій – наслідування, осмислене копіювання дій викладача, виконання вправ під його керівництвом);

2) готовність до відтворюючої діяльності (перевага зовнішньої мотивації, середній рівень саморегуляції, самостійне відтворення студентом прийому, засвоєного сумісно з викладачем, використання засвоєного прийому в аналогічних умовах діяльності);

3) готовність до власне самостійної діяльності (перевага внутрішньої мотивації, високий рівень саморегуляції, самостійне виконання різних вправ, використання прийомів у нових, але не в аналогічних умовах діяльності).

Розвиток самостійності студентів, їхньої здатності до самонавчання, до пізнавальної самостійності стає в наш час дуже важливим. Різке збільшення обсягу інформації в усіх галузях знань, прискорення темпів утілення досягнень науки і техніки в народне господарство вимагають від сучасного спеціаліста систематичного оновлення професійних знань. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба у формуванні у студентів здатності до самостійної роботи (самостійної діяльності) та пізнавальної самостійності як риси особистості. Тільки самостійна робота, самоосвіта, самовдосконалення, самостійна діяльність саме протягом усього життя можуть зробити людину справжнім професіоналом, знавцем своєї справи, зробити її справді необхідною для суспільства. Якщо людина не навчиться практично з початкової школи працювати самостійно, прагнути до розширення свого світогляду, вдосконалення своєї майстерності, вона ніколи не досягне відповідного рівня досконалості, не зможе принести бажаної користі людям і не отримає сатисфакції від своєї діяльності .

ЛІТЕРАТУРА

1.Барабанова Г.В. Методика навчання професійно-орієнтованого читання у немовному ВНЗ / Г.В. Барабанова. – К.: Фірма “ІНКОС”, 2005. – 315 с.

2.Иващик Е.А. Самостоятельная внеаудиторная учебная работа студентов как средство совершенствования учебно-воспитательного процесса по иностранным языкам в вузе / Е.А. Иващик // Формирование коммуни-кативной иноязычной компетенции / Сб. науч. тр. Моск. гос. лингв. ун-та. – 2005. – Вып. 42. – С. 32-42.

3.Пометун О.І. Теорія та практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн / О.І. Пометун // Компетентнийпідхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / за загал. pед. О.В. Овчарук. – К: “К.І.С.”,2004. – С. 16-25.

4.Савченко О.Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти / О.Я. Савченко /Компетентністний підхід у сучасній освіті:світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / за загал. ред. О.В. Овчарук. – К.: “К.І.С.”, 2004. – C. 34-36.

5.English for Spesific Purposes. Nationa Сurriculum for Universities:Програма з англійської мови для професійного спілкування / під ред.С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2005. – 119 с.