Міхєєв А.О.

Кафедра мікробіології та вірусології Буковинського державного медичного університету, м.Чернівці.

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИКЛАДАННІ ПРЕДМЕТУ «МІКРОБІОЛОГІЯ, ВІРУСОЛОГІЯ ТА ІМУНОЛОГІЯ»

На сучасному етапі розвитку медичної галузі в Україні першочерговим завданням є реформування охорони здоров’я вцілому, а також медичної освіти. Це необхідно для підвищення ефективності як для профілактики, ранньої діагностики, тактики лікування, так і для підняття іміджу лікарів за рахунок зниження показників захворюваності та смертності, а також стану здоров’я населення.

Сучасні вимоги, запропоновані до програм підготовки лікарів передбачають їхню побудову за кредитно-модульним принципом. Цьому повною мірою відповідають освітні стандарти професійної підготовки лікарів, покликані вирішувати завдання формування професійної компетентності, клінічного мислення тощо. Інноваційний принцип його побудови відображається насамперед в меті навчання, що передбачає оволодіння практичними навичками та вміннями, які здобуваються в процесі підготовки. Компетентність майбутнього спеціаліста проявляється в ході виконання діяльності і характеризує здатність лікаря вирішувати проблеми, що виникають у реальних життєвих ситуаціях.

Мотивація до оволодіння новим знанням підвищується при розумінні цінності, необхідності, практичної значимості вивчення проблеми, тому в системі безперервного навчання найбільш ефективні такі педагогічні технології, як рольові й імітаційні ігри, моделювання, аналіз складних і діагностично складних випадків захворювань у клінічній практиці, самооцінка, навчання шляхом виконання самостійної роботи, курсових проектів, контрольних робіт тощо.

Самонавчання – найефективніший підхід у безперервному медичному процесі. Його основним елементом стає ініціатива тих, хто навчається. Студенти самостійно визначає пробіли й потреби, формулюють мету, здійснення дій, наявних ресурсів навчання, оцінюють його результати. Відвідування симпозіумів, колоквіумів, днів фахівця, віртуальні й реальні консультації викладачів стосовно неясних чи проблемних питань є невід’ємною частиною системи самоосвіти. При самонавчанні головне значення мають такі методи, як читання, розбір випадків із практики, розробка проектів, складання звітів і інші.

Особливу роль у процесі безперервного навчання покликано зіграти й технологіям дистанційного навчання з широким використанням сучасних засобів комунікації. Впровадження дистанційних технологій дозволяє посилити й розвити творчі й інтелектуальні здатності лікаря за допомогою відкритого доступу до всіх інформаційних модулів програми.

Мікробіологія, вірусологія та імунологія як інші біологічні дисципліни, формує у студентів базис для формування відповідних знань, умінь і навичок, а тому займає важливе місце у професійній підготовці майбутніх лікарів. Застосування у процесі вивчення цієї дисципліни принципу модульності суттєво підвищує рівень диференціації у її вивченні.

Навчальний матеріал дисципліни мікробіологія, вірусологія та імунологія згідно типової програми є єдиним цілим, з виділенням окремих модулів. Кожний модуль є окремою одиницею змісту, оскільки складається із завершеної, взаємопов’язаної навчальної інформації та методичних вказівок щодо досягнення освітніх цілей. Окрім того, всі модулі (а їх згідно програми 3) структуровані на невеликі частини – змістові модулі. Освоєння кожного з модулів завершується підсумковим модульним контролем.

Організація навчання за кредитно-модульною системою вимагає від викладача формувати знання у студентів так, щоб нові складні поняття стали доступними, а отримані ним знання були глибокими та довготривалими.

Кредитно-модульна система навчання мікробіології, вірусології та імунології означає, що організація навчання відбувається безперервно, за заздалегідь заданою програмою, а також відповідною системою оцінювання. Тому, у процесі навчання у студентів з’являться мотивація для постійної і наполегливою навчально-пізнавальної роботи. Отримання на практичному занятті об’єктивної оцінки в балах стимулює студентів до покращення результатів навчання. Важливу роль в цьому відіграють як сама процедура накопичення балів, так і прозорість і гласність при оцінюванні. Атестаційні оцінки всіх студентів відомі та знаходиться в доступному для огляду місці, що додатково створює передумови мотивації навчання.

Основна увагу при вивченні мікробіології, вірусології та імунології зосереджена на формуванні здібності у студентів до самостійного здобуття знань, умінь та навичок, а збільшення об’єму самостійної роботи у навчанні за кредитно-модульною системою стимулює навчальну і творчу діяльність, здатність до самоосвіти. Самостійна робота студента дає можливість не лише проявити себе, а й оцінюється викладачем і додає балів до загальної суми, а отже і покращення рейтингу. Це не лише стимулює студентів до вивчення предмету «мікробіологія, вірусологія та імунологія», але й до пошуку додаткових матеріалів і кращого пізнання загально-біологічних та медичних термінів.

Також оцінювання самостійної роботи студентів має і виховне значення. У процесі самонавчання студентам прищеплюється прагнення до самовдосконалення, вміння здійснювати самонавчання та самоконтроль.

Таким чином, кредитно-модульне викладання предмету «мікробіологія, вірусологія та імунологія» має певні переваги переваги перед традиційним підходом до навчання, а саме:

- зміст матеріалу дисципліни розподілений на окремі змістові одиниці – модулі, які мають відносно самостійне значення;

- змінено форму спілкування викладача і студента на практичному занятті: опосередковано – через організацію кредитно-модульного навчання та безпосередньо індивідуально;

- самостійна робота студентів займає значну частину відведеного на навчання часу, в її процесі вони вчаться планувати, само організовуватися та само розвиватися;

- підвищується об’єктивність оцінювання навчання студентів – вона цілком залежить від суму набраних балів;

- контроль якості навчання набуває більшої прозорості, оскільки є система накопичення балів і студенти мають змогу відстежувати свої оцінки;

- студенти мають можливість постійно контролювати власні досягнення у навчанні.

Таким чином, становлення системи безперервного навчання лікарів у сучасних умовах повинне широко опиратися на використання інноваційних технологій навчання, що дозволяють досягти високого рівня їх професійної компетентності.

Використана література:

1.   Горшунова Н.К. Інноваційні технології в підготовці лікаря в системі безперервної професійної освіти//Фундаментальні дослідження. – 2009. – № 2. – С. 86-88.

2. Освітні технології: Навчально-методичний посібник /За ред. О.М.Пєхоти. – К.: АСК, 2003. – 255с.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 218 с.

4. Мікробіологія, вірусологія та імунологія. Програма навальної дисцип-ліни для студентів вищих медичних навчальних закладів. – К., 2007. – 26 с.

5. Вегеш М.М., Остапець Ю.О. Болонський процес і кредитно-модульна організація навчального процесу. – Ужгород: УжНУ, 2005. – 32 с.